Постанова

від 11.04.2014 по справі 817/822/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/822/14

11 квітня 2014 року 10год. 13хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бордюженко М.М.,

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного сільськогосподарського підприємства "Червона гора" до Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ :

Приватне сільськогосподарське підприємство «Червона гора» (далі - ПСП «Червона гора») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Млинівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області) про визнання протиправними дій Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо відмови Приватному сільськогосподарському підприємству «Червона гора» у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік та зобов'язання Млинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Рівненській області видати Приватному сільськогосподарському підприємству «Червона гора» довідку про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПСП "Червона гора" подало до Млинівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області усі необхідні документи для підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік, однак податковий орган листом №260/10/17-10-15-20 від 04.03.2014 надіслав рішення про відмову у видачі довідки про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік. Вказує, що свою відмову податковий орган обґрунтовує тим, що частка сільськогосподарського товаровиробництва ПСП «Червона гора» є меншою за 75 %, як того вимагає п.301.1 ст. 301 Податкового кодексу України. З рішенням відповідача позивач не погоджується і вважає його таким, що є неправомірним та прийнятим з порушенням чинного законодавства. Просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі. Оскаржувану відмову у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік вважає обґрунтованою і правомірною, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання призначене на 11.04.2014 не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Враховуючи положення ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, судом встановлено наступне.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Червона Гора" зареєстроване як юридична особа Млинівською районною державною адміністрацією Рівненської області 03.03.2000. Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість НБ №031567, дата реєстрації платником податку на додану вартість 15.03.2000, дата реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування 01.01.2009, дата початку дії свідоцтва 21.01.2013, Перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД: вирощування зернових та технічних культур; овочівництво; декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників; розведення великої рогатої худоби.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 23.12.2013 Приватне сільськогосподарське підприємство "Червона Гора" перебуває у стані припинення за рішенням учасника (засновника) підприємства.

18.02.2013 з метою підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік позивачем через засоби електронного зв'язку було подано до Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області наступні документи: податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку з позначкою «звітна» у межах території Пугачівської сільської ради, яка одночасно є і звітною, і загальною; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2013 рік; відомості про наявність земельних ділянок із зазначенням інформації по договорах оренди земельних ділянок (паїв).

Проте, Млинівською ОДПІ ГУ Міндоходів Рівненській області листом від 04.03.2014 №260/10/17-10-15-20 повідомлено ПСП "Червона гора", що на 2014 рік статус платника фіксованого сільськогосподарського не підтверджено.

Судом встановлено, що фактичною підставою для відмови у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік стали висновоки викладені в акті перевірки від 03.03.2014 №29/22/30827508 про виробництво позивачем продукції на землі, використання якої не ґрунтується на правових підставах внаслідок відсутності державної реєстрації договорів оренди, а тому питома вага продукції, виготовленої (вирощеної) на землях, договори оренди яких посвідчені у відповідності до вимог законодавства, менша 75%, що виключає можливість використання господарюючим суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

Вказана відомва стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Умови набуття статусу та порядок справляння фіксованого сільськогосподарського податку визначено розділом XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до пункту 301.1 статті 301 цього Кодексу платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком згідно з пунктом 302.1 статті 302 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання.

Водночас, слід вказати, що законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку.

У свою чергу, вимоги статті 301 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI стосуються частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходів сільськогосподарського товаровиробника. Відповідно до пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від:

- реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

З приписів пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI випливає, що сільськогосподарська продукція для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва поділяється на чотири види: 1) продукція рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 2) продукція рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 3) продукція тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 4) продукція, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

При цьому віднесення сільськогосподарської продукції до кожного з наведених видів пов'язане як із властивостями цієї продукції (як-от продукція рослинництва чи тваринництва), так і з певними вимогами щодо способу створення такої продукції.

Зокрема, продукція рослинництва може бути вироблена (вирощена) на сільськогосподарських угіддях. При цьому передбачається, що відповідні угіддя знаходяться у власності чи користуванні особи.

Відповідно до викладеного, для цілей розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, як випливає зі змісту пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Разом з тим варто зауважити, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника. Враховуючи пріоритетність застосування норм податкового законодавства перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку.

При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею. У свою чергу, податкове законодавство не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки. Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75%, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника.

За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений статтею 301 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

Таким чином, фіксований сільськогосподарський податок сплачується з усіх земель, що фактично використовуються платником цього податку для виробництва сільськогосподарської продукції.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність своїх дій та відмови ПСП "Червона гора" у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік, а отже позовні вимоги позивача слід задовольнити.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, присуджуються на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Млинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо відмови Приватному сільськогосподарському підприємству "Червона гора" у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

Зобов'язати Млинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Рівненській області видати Приватному сільськогосподарському підприємству "Червона гора" (код ЄДРПОУ 30827508) довідку про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

Присудити на користь позивача Приватного сільськогосподарського підприємства "Червона гора" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.