Ухвала

від 21.07.2015 по справі 817/822/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Київ К/800/56861/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Загороднього А.Ф.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Малинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі № 817/822/14 за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Червона гора» (далі - Підприємство) до ДПІ,

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання дій ДПІ щодо відмови у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік протиправними та зобов'язання ДПІ видати довідку про підтвердження статусу платника зазначеного податку.

Зазначило, що надало до податкового органу всі необхідні документи для підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

11 квітня 2014 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, позов задоволено.

Дії ДПІ щодо відмови Підприємству у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік визнані протиправними; зобов'язано ДПІ видати Підприємству довідку про підтвердження статусу платника зазначеного податку.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 18.02.2013 року Підприємство для підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік подало до податкового органу податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку; розрахунок частки сільськогосподарського товариства за 2013 рік; відомості про наявність земельних ділянок із зазначенням інформації за договорами оренди земельних ділянок (паїв).

4 березня 2014 року ДПІ повідомила Підприємство про відмову у видачі довідки щодо підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

Фактичною підставою для відмови у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік став висновок акту перевірки №29/22/30827508 від 3.03.2014 року про виробництво Підприємством продукції на землі, використання якої не ґрунтується на правових підставах внаслідок відсутності державної реєстрації договорів оренди, а тому питома вага продукції, виготовленої (вирощеної) на землях, договори оренди яких посвідчені у відповідності до вимог законодавства, менша 75%, що виключає можливість використання господарюючим суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обгрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком згідно з пунктом 302.1 статті 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що підставою для набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання.

Законодавством України не встановлені вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Згідно з п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України сільськогосподарська продукція для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва поділяється на чотири види: 1) продукція рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 2) продукція рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 3) продукція тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 4) продукція, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

При цьому віднесення сільськогосподарської продукції до кожного з наведених видів пов'язане як із властивостями цієї продукції (як-от продукція рослинництва чи тваринництва), так і з певними вимогами щодо способу створення такої продукції.

Продукція рослинництва може бути вироблена (вирощена) на сільськогосподарських угіддях. При цьому передбачається, що відповідні угіддя знаходяться у власності чи користуванні особи.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що для цілей розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

ДПІ не обґрунтовано те, що Підприємством не виконані вимоги земельного законодавства щодо державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою, оскільки податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Таким чином, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Малинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст.,ст. 235-239, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підпис) Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Загородній А.Ф.