Ухвала

від 12.06.2014 по справі 814/4554/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4554/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представник позивача - Кузнецов О.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства «БУД-ЕЛЕКТРО» до Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство «БУД-ЕЛЕКТРО» (надалі - позивач, ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО») звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач, ОДПІ):

- від 13 червня 2013 року №0000372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42 868 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 10 717 грн;

- від 19 червня 2013 року №0000392200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 223 496 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 111 748 грн;

В обґрунтування позивач зазначив, що констатація фактів про порушення з його боку податкового законодавства, ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях податкового органу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 13 червня 2013 року №0000372200 та від 19 червня 2013 року №0000392200.

В апеляційній скарзі ОДПІ ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Так, апелянт зазначив, що у позивача відсутні власні основні засоби виробничого призначення, у зв'язку із чим не встановлено наявність розумних економічних або інших причин з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Представник апелянта в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, сповіщений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку ч.4 ст. 196 КАС України.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що з 23 травня 2013 по 29 травня 2013 р. ОДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту та встановлення факту існування фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «РІ-КО» за період з 01 січня 2013 року по 31 січня 2013 року, результати якої оформила актом від 31 травня 2013 року № 140/22/38436381 (надалі - Акт № 1 ).

На підставі висновків Акта №1 податковим повідомленням-рішенням від 13 червня 2013 року № 0000372200 (надалі - Рішення №1,) ОДПІ збільшила суму грошового зобов'язання позивачу з ПДВ на 53 585 грн., з яких 42 868 грн. - за основним платежем, 10 717 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З 31 травня 2013 року по 05 червня 2013 року ОДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту та встановлення факту існування фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «РІ-КО» за період з 01 лютого 2013 року по 31 березня 2013 року, результати якої оформила актом від 06 червня 2013 року № 144/22/38436381 (надалі - Акт № 2).

На підставі висновків Акта № 2 податковим повідомленням-рішенням від 19 червня 2013 року № 0000392200 (надалі - Рішення № 2) ОДПІ збільшила суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на 335 244 грн., з яких 223 496 грн. - за основним платежем, 111748 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як зазначено податковим органом в Актах і в Рішеннях, позивач порушив пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), що призвело до заниження суми податку на додану вартість.

Так, ОДПІ зазначило, що позивач:

- не підтвердив факти проведення оплати за придбаний у ТОВ «РІ-КО» товар (плівка ПВХ);

- не надав товарно-транспортних накладних та інших документів по транспортуванню товару та проведенню вантажних робіт;

- не надав документи на нарахування постачальником (ТОВ «РІ-КО») плати за зберігання товару та проведення фактичної оплати нарахованої плати за зберігання товару;

- не підтвердив факт отримання товару за відповідними довіреностями;

- не підтвердив факту використання товару в господарській діяльності;

- не має власних основних засобів виробничого призначення, та працюючих працівників;

- не довів наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) з придбання товару.

Також ОДПІ в Актах, з посиланням на норми Цивільного кодексу України, вказала на нікчемність угод і на безтоварність операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність правочинів між контрагентом-постачальником і позивачем є безпідставними та суперечать вимогам чинного законодавства, а висновки актів перевірки не доводять порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «РІ-КО» №030113-01 від 03 січня 2013 року.

Придбаний товар знаходився на зберіганні у постачальника - ТОВ «РІ-КО», і саме цим пояснюється відсутність товарно-транспортних накладних і довіреностей.

Також, позивач пояснив, яким чином він планував використати придбаний товар, при чому такі пояснення та докази з цього приводу надавалися відповідачу до перевірки (ар. с. 219).

Як вказано у пункті 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Позивачем надано усі документи на підтвердження правомірності включення зазначених вище сум до податкового кредиту відповідних податкових декларацій (а.с. 64-147, 187-213, Т.1).

Наявність і зміст цих документів (податкових і видаткових накладних) свідчать про дотримання позивачем вказаних вище вимог ПК України.

Доводи апелянта про відсутність рахунків на сплату вартості послуг зі зберігання, про відсутність документів на підтвердження отримання позивачем грошових коштів для оплати вартості товарів, до уваги судом апеляційної інстанції не сприймаються, оскільки ці факти не мають відношення до господарської операції позивача з придбання товару у ТОВ «РІ-КО».

ОДПІ 22 травня 2013 року направило до ДПІ у Київському районі м. Одеси запит про проведення зустрічної звірки ТОВ «РІ-КО» (№ 2494/7/22-121, а.с. 165-166, Т.1), проте Акти не містять інформації про результати проведеної зустрічної звірки.

Також, слід звернути увагу, що при проведенні перевірки позивача, податковий орган встановив, що станом на 23 травня 2013 року згідно Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України по ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» з контрагентом ТОВ «РІ-КО» за період з 01 січня 2013 року по 31 січня 2013 року - розбіжностей по податковому кредиту - не встановлено.

При поданні декларації по ПДВ та додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість - «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за лютий та січень 2013 року розбіжності по контрагенту постачальнику ТОВ «РІ-КО» - відсутні.

Стосовно посилань апелянта на відсутність господарської операції між позивачем та його постачальником ТОВ «РІ-КО» колегія суддів апеляційного суду, зазначає про таке.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Позивач на підтвердження факту використання товару (плівки) в господарської діяльності надав ОДПІ локальний кошторис №2-1-1 на будівництво тепличного комплексу по вирощуванню овочів, станом на 14 березня 2013 року, загальною вартістю 469,218 грн. та підсумкову відомість ресурсів до зазначеного локального кошторису, де в розділі IV «Будівельні матеріали, вироби та конструкції» зазначило вид матеріалів - плівкові пакети.

Заперечуючи проти того, що придбані матеріали будуть використані позивачем у господарської діяльності, відповідач зазначив, що позивачем завищено обсяги поставки від запланованого використання у господарської діяльності.

Зазначені зауваження, викладені податковим органом і в апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає, що такий довід контролюючого орану не може свідчити про відсутність господарської операції.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «РІ-КО» є імпортером плівки ПВХ та має відповідні складські умови для зберігання зазначеної продукції.

Про те, що продукція ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» зберігалася у постачальника - ТОВ «РІ-КО» свідчить договір зберігання №08/01 від 08 січня 2013 року, акти прийому - передачі плівки на відповідальне зберігання ТОВ «РІ-КО», лист ТОВ «РІ-КО» про підтвердження знаходження на його відповідальному зберіганні продукції позивача, акти взаємозвірок за січень, лютий, березень, квітень 2013 року, фотографії плівки на складі ТОВ «РІ-КО» .

Всі вищезазначені документи були в полі зору податкового органу, тому його висновок про відсутність у ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» ділової мети з придбання плівкових пакетів не заснований на фактичних обставинах справи.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства «БУД-ЕЛЕКТРО» до Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст ухвали складено 16.06.2014 року.