Постанова

від 11.06.2014 по справі 908/4259/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 908/4259/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-124" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у справі № 908/4259/13 Господарського суду Запорізької області за позовомЗапорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-124" про внесення змін до договору оренди землі

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився - - відповідачане з'явився В С Т А Н О В И В :

В грудні 2013 року Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-124", в якій просила суд внести зміни до пунктів 5, 9 договору оренди земельної ділянки від 01.08.2007 шляхом викладення їх в новій редакції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2014 (суддя Дроздова С.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.03.2014 (головуючий Сгара Е.В., судді: Будко Н.В., Москальова І.В.) у справі № 908/4259/13 позов задоволено. Внесено зміни в пункти 5 та 9 договору оренди землі від 01.08.2007 за № 040726100642, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-124", площею 1,5778 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 1 для розташування виробничої бази (будівельні роботи), викладено їх в такій редакції: "5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 6 694 920 грн. 96 коп. (шість мільйонів шістсот дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот двадцять гривень 96 коп.) в цінах 2013 року"; " 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 200 847 грн. 62 коп. (двісті тисяч вісімсот сорок сім гривень 62 коп.) що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року". Стягнуто з відповідача судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-124" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Запорізька міська рада не скористалась правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Розпорядженням заступника секретаря судової палати від 10.06.2014 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Данилова Т.Б. для розгляду даної справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 15.06.2007 між Запорізькою міською радою (орендодавцем; позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-124" (орендарем; відповідачем) укладено договір оренди землі, за умовами 1, 2, 5 якого, орендодавець, на підставі рішення Запорізької міської ради № 55/79 від 28.03.2007, надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 1, 5778 га для розташування виробничої бази (будівельні роботи), яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 1. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 2 023 370, 72 грн. (в цінах 2007 року) (а.с.12-15).

Зазначений Договір зареєстрований в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 01.08.2007 за № 040726100642.

Факт передачі в оренду вказаної земельної ділянки підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі № 040726100642 від 01.08.2007 (а.с.21).

За умовами пунктів 9, 11 вказаного договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 30 350, 56 грн., що складає 1, 5 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 12 договору передбачені підстави для перегляду розміру орендної плати, серед яких, в тому числі, зміна розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення розміру орендної плати.

Згідно пункту 32 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов цього договору спір вирішується у судовому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2008 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 79, яким було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя; базову вартість 1 кв. м. землі - у розмірі 190, 18 грн. із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2008 та значення коефіцієнтів місцерозташування, згідно з додатком 1 до зазначеного рішення, та значення коефіцієнтів впливу локальних факторів, згідно з додатком 2 до зазначеного рішення; впроваджено з 01.03.2008 оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки; визнано рішення Запорізької міської ради від 15.06.2001 № 17 "Про затвердження грошової оцінки земель міста Запоріжжя" таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової нормативної грошової оцінки.

26.06.2012 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя", яким зобов'язано орендарів земельних ділянок, у яких розмір орендної плати, встановлений в договорі оренди землі, не відповідає даному рішенню або розрахований без урахування рішення міської ради № 79 від 03.03.2008 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", укласти додаткові угоди на збільшення орендної плати. Пунктом 2 додатка до цього рішення визначено, що загальних коефіцієнт функціонального використання земельних ділянок м. Запоріжжя становить "3".

Предметом даного судового спору є вимога Запорізької міської ради про внесення змін в пункти 5 та 9 договору оренди землі від 01.08.2007 шляхом викладення їх в новій редакції, яка мотивована необхідністю приведення діючого договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства. Матеріально-правовою підставою позивач зазначив статті 142, 144 Конституції України, статті 18, 20 Закону України "Про оцінку землі", статті 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 10, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 274, 288.1, 288.5, Податкового кодексу України, статті 632, 651, 652 Цивільного кодексу України та рішення Запорізької міської ради № 79 від 03.03.2008, № 37 від 26.06.2012.

Відповідно до вимог статей 651, 652 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 06.12.2010 по справі № 2-1/10068-2008, у постанові від 23.05.2011 по справі № 7/105-10 (30/234-09), у постанові від 04.07.2011 по справі № 41/81пд.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з прийняттям міською радою рішень про зміну нормативно грошової оцінки земель міста Запоріжжя та зміну договірного коефіцієнту (коефіцієнту функціонального призначення землі), що використовується для розрахунку розміру орендної плати за землю, для вирішення питання щодо приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства, позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти відповідну додаткову угоду (а.с.22). Відповідна пропозиція була відхилена відповідачем з підстав невідповідності встановленому законодавством порядку зміни та розірвання господарських договорів.

Здійснюючи судовий розгляд справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність розміру, встановленому законом як на момент виникнення спору між сторонами, так і на момент його вирішення судами, а відтак і наявність у позивача права вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового як для позивача так і відповідача.

Встановивши, що запропонована позивачем редакція внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати та нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідає вимогам діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позов підлягає задоволенню.

Визнавши встановленими зазначені обставини господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних відносин норми матеріального права та процесуального права.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки.

В своїй постанові від 20 листопада 2012 року у справі № 28/5005/640/2012 за позовом за позовом прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, Верховний Суд України, зазначив наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Верховний Суд України у зазначеній постанові дійшов висновку про те, що надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Аналогічну правову позицію про те, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача та вирішити спір в судовому порядку, викладено у постанові Вищого господарського суду України від 12 червня 2012 року у справі № 17/5005/8502/2011.

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді даного судового спору дана належна правова оцінка усім обставинам справи.

З приводу посилання скаржника на те, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до матеріалів справи, про час і місце судових засідань учасники судового процесу були повідомлені належним чином, у передбачений законом спосіб. Відповідне повідомлення про вручення 18.03.2014 поштового відправлення відповідачу міститься в матеріалах справи (а.с.124).

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у справі № 908/4259/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова