Постанова

від 12.06.2014 по справі 912/2372/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 912/2372/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіБакуліна С.В., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року у справі№ 912/2372/13 господарського судуКіровоградської області за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Онуфріївка-Теплокомуненерго" простягнення 21 749, 50 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Іванов П.О. дов. № 47/10 від 30.12.2013 року, - відповідача:Удод Є.І. дов. б/н від 14.01.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі за текстом - ДК "Газ України") звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовом до комунального підприємства "Онуфріївка-Теплокомуненерго" (далі за текстом - КП "Онуфріївка-Теплокомуненерго") про стягнення21 749, 50 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2014 року у справі № 912/2372/13 у позовні вимоги ДК "Газ України" задоволено частково: стягнуто з КП "Онуфріївка-Теплокомуненерго" на користь ДК "Газ України" 313, 06 грн. заборгованості, з яких: 261, 49 грн. пеня, 50, 57 грн. відсотки річних, 1, 00 грн. інфляційні втрати, а також 24, 78 грн. судового збору. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ДК "Газ України" звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року у справі № 912/2372/13 апеляційну скаргу ДК "Газ України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ДК "Газ України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року у справі № 912/2372/13 в частині відмови в задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення у вказаній частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 22, 525, 526, 530, 549-551, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4 7 , 34, 43, 81, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.06.2014 року № 03-05/751 для розгляду касаційної скарги у справі № 912/2372/13 у зв'язку з виходом з відпустки судді Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.10.2011 року між ДК "Газ України" та КП "Онуфріївка-Теплокомуненерго" укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 91/11-БО, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього договору.

Згідно п. 1.2. вказаного вище Договору постачальник передає покупцю в період з 11.10.2011 року по 31.10.2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 20,0 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: з 11 по 31 жовтня - 20, 0 тис. куб. м.

Ціну Договору сторони узгодили в розділі 3.

Порядок здійснення розрахунків погоджено сторонами в розділі 4 Договору, зокрема, положеннями п. 4.1. передбачено, що оплата за газ, спожитий покупцем у період з 11 жовтня по 31 жовтня 2011 року проводиться покупцем з урахуванням вартості транспортування територією України виключно грошовими коштами в такому порядку: - протягом трьох банківських днів з дати укладення цієї додаткової угоди; - остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 05.11.2011 року.

Пунктом 10.1. Договору сторони закріпили, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склались між сторонами з 11.10.2011 року і діє у частині поставки газу до 31.10.2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу природний газу на суму 32 458, 77 грн., про що складено акт прийому-передачі природного газу від 31.10.2011 року

Так, судами досліджено, що 25.11.2011 року відповідач частково розрахувався за поставлений газ в сумі 13 524, 48грн., що підтверджується розрахунком боргу станом на 14.03.2012 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порядок та підстави припинення зобов'язання передбачено главою 50 Цивільного кодексу України.

Згідно положень ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.01.2011 року між ДК "Газ України" та КП "Онуфріївка-Теплокомуненерго" (покупець) укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 54/11-БО від 28.01.2011 року на виконання умов якого відповідачем було перераховано позивачу 18 934, 29 грн. попередньої оплати за постачання газу.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджувалось судами, листами № 27 від 11.10.2011 року та № 30 від 15.11.2011 року КП "Онуфріївка-Теплокомуненерго" зверталось до позивача з проханням повернути грошові кошти в сумі 18 934, 29 грн., які були перераховані Черкаській філії ДК "Газ України" як попередня оплата за використання в майбутньому природного газу відповідно до договору № 54/11-БО від 28.01.2011 року.

Однак, у зв'язку з тим, що відповідь на вищезазначені листи відповідач не отримав, грошові кошти в сумі 18 934, 29 грн. на поточний рахунок відповідача перераховано не було, КП "Онуфріївка-Теплокомуненерго" 22.11.2011 року звернулось до позивача з листом № 33, в якому просило зарахувати кошти, що надійшли до позивача як попередня оплата природного газу відповідно до договору № 54/11-БО від 28.01.2011 року, в якості оплати за використаний газ в жовтні 2011 року відповідно до договору № 91/11-БО від 11.10.2011 року.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що факт зарахування відповідної суми, також, підтверджується актом звіряння розрахунків від 26.11.2012 року та від 31.05.2013 року, скріплені підписами представників позивача та відповідача, відповідно до якого сальдо на користь ДК "Газ України" становить 0, 00грн.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що лист № 33 від 22.11.2011 року КП "Онуфріївка-Теплокомуненерго" за своєю правовою природою є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів скаржника стосовно повернення 13.01.2014 року ДК "Газ України" на користь КП "Онуфріївка-Теплокомуненерго" грошових коштів в сумі 18 934, 29 грн., оскільки таке повернення здійснено позивачем після припинення зобов'язання за договором № 91/11-БО від 11.10.2011 року на суму 18 934, 29 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви (листа) відповідача № 33 від 22.11.2011 року та під час розгляду даної справи господарським судом.

Отже, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в сумі 18 934, 29 грн.

Крім того, згідно п. 7.3.1. Договору № 91/11-БО у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України закріплено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскільки зобов'язання відповідача щодо оплати одержаного газу за Договором № 91/11-БО в розмірі 18 934, 29 грн. були припинені 26.11.2011 року, а 25.11.2011 року було погашено заборгованість у сумі в сумі 13 524, 48 грн. нарахування сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат слід здійснювати на заборгованість в сумі 32 458, 77 грн. до 24.11.2011 року.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із здійсненим судами розрахунків пені, сума до сплати якої становить 261, 49 грн., 3 % річних, сума до сплати яких становить 50, 57 грн. та інфляційних втрат, сума до сплати яких становить 1, 00 грн.

Безпідставними є доводи скаржника стосовно не доведення відповідачем факту отримання позивачем листів від 11.10.2011 року, від 15.11.2011 року, від 22.11.2011 року та 30.03.2012 року з огляду на те, що позивачем підписано акт звіряння взаєморозрахунків, згідно якого визнано відсутність боргу відповідача перед позивачем, що свідчить про обізнаність ДК "Газ України" про існування заяви (листа) про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року у справі № 912/2372/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року у справі № 912/2372/13 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіС.В. Бакуліна О.В. Яценко