Постанова

від 04.06.2014 по справі 912/1781/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 912/1781/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Божок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Сейлтон-Кір", м. Кіровоград на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року у справігосподарського суду Кіровоградської області за позовомПрокурора м. Кіровограда, м. Кіровоград в інтересах держави до 1. Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград, 2. Приватного підприємства "Сейлтон-Кір", м. Кіровоград провизнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору

за участю представників

прокуратури: Кузнецова Ю.В., посвідчення ГПУ № 023135 від 26.11.2013 року,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: Костенко М.М.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор міста Кіровограда в інтересах держави звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Кіровоградської міської ради та приватного підприємства "Сейлтон-Кір" (далі за текстом - ПП "Сейлтон-Кір") про визнання недійсним та скасування п. 51 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 року № 1757 "Про регулювання земельних відносин", яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та надати ПП "Сейлтон-Кір" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,4 га зелених насаджень загального користування по просп. Університетському (біля обласної лікарні) під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебуває у запасі; про визнання недійсним договору оренди землі від 03.12.2007 року № 676, укладеного між Кіровоградською міською радою та ПП "Сейлтон-Кір" щодо земельної ділянки загальною площею 0,4 га для розміщення адміністративно-комерційного комплексу по просп. Університетському (біля обласної лікарні) в м. Кіровограді, зареєстрованого у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що вчинено запис від 12.12.2007 року за № 189.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2014 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що на момент прийняття оскаржуваного рішення проект землеустрою не був погоджений Державною санітарно-епідеміологічною службою міста Кіровограда, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області та не було проведено державну експертизу землевпорядної документації, у зв`язку з чим є всі підстави для визнання вищезазначеного рішення недійсним; крім того, вказана земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, а тому міська рада не мала права надавати її в оренду.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПП "Сейлтон-Кір" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Прокурором відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Розпорядженням від 02.06.2014 року № 03-05/715 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

В судовому засіданні представник відповідача-2 просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача-1 згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційних скарг, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 51 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 року № 1757 "Про регулювання земельних відносин" вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та надати ПП "Сейлтон-Кір" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,4 га зелених насаджень загального користування по просп. Університетському (біля обласної лікарні) під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.

На підставі зазначеного рішення Кіровоградською міською радою та ПП "Сейлтон-Кір" було укладено Договір оренди землі від 03.12.2007 року № 189к про надання в оренду земельної ділянки для розміщення адміністративно-комерційного комплексу, яка знаходиться по просп. Університетському (біля обласної лікарні) в місті Кіровограді, загальною площею 0,4 га зелених насаджень загального користування.

Договір укладено терміном на 25 років та зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2007 року за № 189.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі господарські суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Так, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення) передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

За вимогами ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677 (чинного під час затвердження проекту землеустрою за спірним рішенням) проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (пункт 9); погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства (пункт 10); після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок (пункт 11).

Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення) встановлювалось, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі (стаття 9). Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією (частина 4 статті 35).

З огляду на викладене, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглядається та затверджується, зокрема міською радою, лише після його погодження відповідними службами та проходження державної експертизи землевпорядної документації і одержання позитивного висновку такої експертизи. Виключно після того як проект відведення погоджений та пройшов державну експертизу приймається рішення про надання земельної ділянки.

Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що з матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Сейлтон - Кір" вбачається, що рішення Кіровоградської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Сейлтон-Кір" прийнято на сесії ради 28.02.2006 року, тоді як проект погоджено: Державною санітарно-епідеміологічною службою міста Кіровограда - 22.08.2007 року; Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області - 16.08.2007 року; Державна експертиза землевпорядної документації проведена 30.11.2007 року, тобто вказаний проект розглянуто та затверджено рішенням Кіровоградської міської ради без погоджень такого проекту відповідними службами, а саме Кіровоградською міською санітарно-епідеміологічною станцією, без проведення державної експертизи.

Враховуючи вищезазначене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що при затвердженні Кіровоградською міською радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Сейлтон-Кір" в оренду на 25 років під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Кіровоград, просп. Університетський (біля обласної лікарні) та наданні в оренду відповідної земельної ділянки, порушено діючі під час прийняття рішення вимоги ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677, у зв`язку з чим є всі підстави для визнання вищезазначеного рішення недійсним.

Також господарським судами в своїх судових актах зазначено, що вказана земельна ділянка, яку було надано в оренду, відноситься до земель рекреаційного призначення, а тому міська рада не мала права надавати її в оренду.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів було не повно досліджено обставини у даній справі, зокрема, в матеріалах справи відсутні первинні документи землеустрою щодо спірної земельної ділянки, на які суди посилаються в своїх судових актах, але до справи вони не залучені.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що згідно законодавчих приписів віднесення земель до тієї чи іншої категорії, зокрема, і до земель рекреаційного призначення, здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, проте в матеріалах справи такого рішення ради не міститься.

До того ж суд касаційної інстанції відзначає, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій не було з'ясовано чи сплачувалась орендарем орендна плата за користування спірною земельною ділянкою, розмір таких платежів та періоди.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що задовольняючи позовні вимоги поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишилось і питання щодо строків позовної давності в розрізі того, що помічник прокурора міста Кіровограда був присутнім на сесії Кіровоградської міської ради 28.02.2006 року, на якій приймалось спірне рішення про надання зазначеної земельної ділянки ПП "Сейлтон-Кір" в оренду, а тому посилання прокурора на те, що йому стало відомо про таке рішення у 2013 році, тобто через 7 років після прийняття спірного рішення, не можна вважати обгрунтованими.

З огляду на викладене, судами не було досліджено коли ж відбувся факт порушення прав позивача і чи відбувся він взагалі, коли у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом і коли відбулось фактичне звернення до суду з таким позовом.

Також колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що вирішуючи даний спір судам необхідно залучити до участі у справі відповідний відділ земельних ресурсів та обласну інспекцію сільського господарства, оскільки їх участь у справі безпосередньо буде впливати на правильне вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга приватного підприємства "Сейлтон-Кір" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року у справі № 912/1781/13 - скасувати.

3. Справу № 912/1781/13 направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга