Постанова

від 05.06.2014 по справі 804/7124/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 р. Справа № 804/7124/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

за участю: представник позивача - Воронов Ю.В.

представник відповідача - Кравченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «АТРА» ЛТД до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «АТРА» ЛТД до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0006691502 від 10 лютого 2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «АТРА» ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, 13050200, за основним платежем на суму 201 469,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 50 367,25 грн.

В обгрутовання позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про сплату суми податкового зобов'язання з орендної плата з юридичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, не може здійснюватися іншим способом, ніж способом внесення змін в договір оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування заперечень зазначив, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «АТРА» ЛТД була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства та спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «АТРА» ЛТД (далі - ТОВ ВКФ «АТРА» ЛТД, або позивач) зареєстроване в Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради 05 серпня 1993 року та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, або відповідач) з 07.04.2006р. за № 10068.

Заступником начальника відділу податку на прибуток, місцевих податків і зборів, ресурсних і неподаткових платежів управління оподаткування та контролю об'єктів та операцій Башликовою І.М. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, на підставі п. 19.3 ст. 19 прим 1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати за землю за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року податкових декларацій з орендної плати за землю ТОВ ВКФ «АТРА» ЛТД на 2011-2013 роки, за результатами якої складено акт від 05 лютого 2014р. за № 443/04-66-15-02/13422197, відповідно до змісту якого відповідач дійшов висновків, що позивачем занижено грошове зобов'язання з орендної плати за землю у податкових деклараціях з орендної плати за землю на 211542,49 грн.

На підставі акту перевірки, 10 лютого 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення Форми «Р» за № 0006691502, яким ТОВ ВКФ «АТРА» ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, 13050200, за основним платежем на суму 201 469,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10073,45 грн., а загалом на суму 211542,49 грн.

В порядку ст. 86 Податкового кодексу України ТОВ ВКФ «АТРА» ЛТД оскаржило до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення № 0006691502 від 10 лютого 2014 року.

Проте, під час процедури адміністративного оскарження, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська додатково прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007301502 від 24 березня 2014 року, яким ТОВ ВКФ «АТРА» ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, 13050200, за основним платежем на суму 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 40293,8 грн., а загалом на суму 40293,8 грн., яке підприємством також оскаржено в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровьскій області.

Листом від 11 квітня 2014 року за № 6209/10/04-66-15-02 відповідач відкликав вищевказані податкові повідомлення-рішення та повідомив про винесення нового податкового повідомлення-рішення з даного питання датованого 10 лютого 2014 року за № 0006691502 по орендній платі за землю з юридичних осіб на загальну суму 251836,29 грн. (основний платіж - 201469,04 грн., штрафні (фінансові) санкції - 50367,25 грн.).

Суд вважає, що в акті камеральної перевірки перевіряючим був зроблений неправомірний висновок про заниження грошового зобов'язання з орендної плати за землю у податкових деклараціях з орендної плати за землю на 211542,49 грн. з огляду на наступне.

Так, 29 липня 2004 року на підставі Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», Земельного кодексу України, між Дніпропетровською міською радою та ТОВ ВКФ «АТРА» ЛТД був укладений договір оренди земельної ділянки на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року №98/16, площею 0,1600 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Боброва, буд. 19 а, строком на 5 років.

22 липня 2010 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ ВКФ «АТРА» ЛТД був укладений додатковий договір до договору оренди землі, строком до 16.09.2014 року.

Згідно зі статтею 274 Податкового кодексу України, ставка податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 ПКУ.

За нормою пункту 276.3 статті 276 Податкового кодексу, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього кодексу із застосуванням коефіцієнту 1,5 для земель місцевого значення.

Відповідно до положень п. 1.2. Договору від 29 липня 2004 року, цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.2 (оптова торгівля та складське господарство)

Згідно п. 5.2. Договору від 29 липня 2004 року, цільове призначення земельної ділянки визначено, як «Землі житлової та громадської забудови», а відтак ТОВ ВКФ «АТРА» ЛТД при визначені грошового зобов'язання з орендної плати за землю не допускало порушення ст. 276 Податкового кодексу України.

Крім того, п. 4.2 додаткового договору від 22 липня 2010 року визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Проте, станом на час камеральної перевірки будь-яких доповнень чи змін до договору оренди землі, в частині застосування спірного коефіцієнту не вносилося.

У порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідно до умов договорів підприємство позивача здійснювало розрахунки орендної плати за землю та подавало відповідні податкові декларації.

Відповідно до пп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Зазначене цілком узгоджується з положеннями Закону України «Про оренду землі», а саме ст. 15 цього закону, відповідно до якої орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, та відповідальності за її несплату, належать до істотних умов договору оренди землі, та Закону України «Про плату за землю», який діяв під час укладення договору оренди, відповідно до ст. 19 якого, розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Орендна плата за землю, незважаючи на віднесення її до обов'язкових загальнодержавних податків і зборів, має іншу правову природу, ніж податки та збори, розмір та порядок визначення яких встановлюється нормативними актами.

З аналізу законів України, що встановлюють правила та порядок користування земельними ділянками, випливає, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження.

Таким чином, визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, не може здійснюватися іншим способом, ніж способом внесення змін в договір оренди земельної ділянки.

Правильність таких висновків підтверджується, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 8 «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

У цій Постанові Пленум ВГСУ, серед іншого зазначив, що: - «Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, далі - ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 ПК України)».

Згідно із ч.6 ст.93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Як визначено ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином, ТОВ ВКФ «АТРА» ЛТД при розрахунку розміру орендної плати за землю за 2011-2013р. керувався відповідними положеннями договорів оренди земельної ділянки, а саме пунктами п. 1.2., п. 5.2. Договору від 29 липня 2004 року та п. 4.2 додаткового договору від 22 липня 2010 року.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до діючого законодавства та вищезазначених Договорів, укладених між Дніпропетровською міською радою та ТОВ ВКФ «АТРА» ЛТД, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.

Жоден нормативно-правовий акт не передбачає можливості зміни істотної умови договору, а саме розміру орендної плати, орендодавцем або орендарем в односторонньому порядку, або автоматичної її зміни (в разі законодавчої зміни її граничного розміру).

Таким чином, орендар зобов'язаний буде сплачувати більший розмір орендної плати з настанням дати:

- набрання чинності додатковою угодою про внесення змін до договору (в разі досягнення сторонами взаємної згоди щодо збільшення розміру орендної плати);

- набрання законної сили рішенням суду про зміну договору (в разі вирішення спору щодо зміни розміру орендної плати в судовому порядку).

В даному випадку, додаткові угоди про внесення змін в договір не мали місця, тому суд вважає, що висновки перевіряючих про порушення ТОВ ВКФ «АТРА» ЛТД податкового законодавства такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Вищезазначену позицію підтвердив і Верховний суд України у своїй постанові від 11 червня 2013 року, в якому зазначив: «... що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом N 309-VІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями».

За таких умов мають застосовуватися положення п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, згідно до яких, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з Рішення Конституційного Суду України № 1-7/99 від 13.05.1997р., стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язка з чим воно підлягає скасуванню.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4872 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 52 від 20 травня 2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому, згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Атра» ЛТД до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0006691502 від 10 лютого 2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «АТРА» ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, 13050200, за основним платежем на суму 201 469,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 50 367,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Атра» ЛТД (і.к. - 13422197) суму судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп. сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Атра» згідно платіжного доручення № 52 від 20 травня 2014р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 10 червня 2014 року

Суддя Е.О. Юрков