Рішення

від 12.06.2014 по справі 910/7092/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7092/14 12.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алімпіс Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валедус"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Панасенко Р.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 12 червня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

16 квітня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алімпіс Трейд" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 52 від 14.04.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валедус" (відповідач) заборгованості за договором поставки № Р-10/2 від 08.11.2013 року в сумі 25 179,82 грн. з них основного боргу - 24 406,44 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста шість гривень 44 копійки), пені /п. 6.4. договору/ - 628,09 грн. (шістсот двадцять вісім гривень 09 копійок) та 3% річних - 145,29 грн. (сто сорок п'ять гривень 29 копійок).

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, в судовому засіданні 12.06.2014 року подав заяву № 457 від 12.06.2014р. "Про уточнення позовних вимог" в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Алімпіс Трейд" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валедус" заборгованості за договором поставки № Р-10/2 від 08.11.2013 року, з них: основного боргу - 12 906,44 грн., пені - 628,09 грн., 3% річних - 145,29 грн. та припинити провадження у справі в частині стягнення 11 500,00 грн., у зв'язку із сплатою даної суми боргу відповідачем після порушення провадження у справі, що, по суті, виходячи зі змісту відповідної заяви, а також положень раніше поданої позовної заяви № 52 від 14.04.2014 року та конкретних обставин справи № 910/7092/14, розцінюється судом як зменшення розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми заборгованості за договором поставки № Р-10/2 від 08.11.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання договором поставки № Р-10/2 від 08.11.2013 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості переданого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Окрім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Валедус" у розмірі 25 179,82 грн.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому, позовні вимоги в частині суми основного боргу визнає частково, заперечень щодо нарахованої пені в розмірі 628,09 грн. та суми 3% річних у розмірі 145,29 грн. немає, щодо вжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти у розмірі 25 179,82 грн. просить відмовити, з огляду на те, що позивачем не було наведено достатніх доказів щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову, а, на думку відповідача, накладення арешту на грошові кошти спричинить утруднення здійснення господарської діяльності останнього і не дасть можливості розрахуватись позивачем. Крім того, відповідач наголошує на те, що не ухиляється від сплати боргу, про що свідчать платіжні доручення № 646 від « 16» травня 2014 та № 652 від « 19» травня 2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 12.06.2014 року.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" станом на 01.01.2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить - 1218,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову складає 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Тобто за подання заяви про забезпечення позову, заявником мало бути сплачено 1827,00 грн. судового збору. Доказів оплати поданої заяви про забезпечення позову позивачем до суду не додано.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідача в судове засідання не з'явилися.

При цьому, 11.06.2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про перенесення судового засідання.

Заяву відповідача визнано необґрунтованою, причини неявки до суду - неповажними. Відповідачем у справі являється товариство (Товариство з обмеженою відповідальністю "Валедус"), а не конкретний представник. Господарським процесуальним кодексом України передбачено можливість ведення справи через представника, що надає можливість направити на розгляд справи іншу уповноважену особу.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2013 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № Р-10/2 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю непродовольчі товари, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру яких визначається Сторонами у відповідній Видатковій накладній (надалі іменується «Товар»), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товар та виконувати інші умови цього Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Постачальник передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 33 406,44 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар, зокрема на суму - 9000,00 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 24 406,44 грн. грн., тобто 33 406,44 грн. (сума поставленого товару) - 9000,00 грн. (сума частково оплаченого товару).

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 08 листопада 2013 року у між сторонами укладено договір поставки № Р-10/2 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю непродовольчі товари, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру яких визначається Сторонами у відповідній Видатковій накладній (надалі іменується «Товар»), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товар та виконувати інші умови цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав товар, що підтверджується видатковими накладними №№ 211, 212, 213 від 14.11.2013 року, 224, 225 від 18.11.2013 року та 279, 280 від 02.12.2013 року, (належним чином засвідчені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний оплачувати вартість реалізованого ним Товару, визначену у відповідній Видатковій накладній в строк не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати надання Постачальнику Звіту передбаченого пунктом 3.4.3. цього Договору. Сторони домовились, що в будь-якому разі, загальний строк реалізації Покупцем Товару за відповідною Видатковою Накладною не повинен перевищувати 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту підписання повноважними представниками Сторін відповідної Видаткової накладної. Якщо протягом 7 (семи) календарних днів з моменту закінчення дев'яностоденного строку реалізації Товару. Покупець не здійснить повернення Товару Постачальнику. Товар вважається реалізованим Покупцем і Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за Товар, отриманий за відповідною Видатковою накладною в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту закінчення граничного дев'яностоденного строку реалізації Товару отриманого за Відповідною видатковою накладною.

З матеріалів справи слідує, що в період з січня по лютий 2014 року Покупець перерахував на користь Постачальника 9000,00 грн. за товар по Договору, що підтверджується банківськими виписками (копії банківських виписок міститься в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Мотивуючи свої позовні вимоги позивач стверджує, що вартість поставленого Продавцем товару, а саме в розмірі 24 406,44 грн., у передбаченому Договором порядку та строки Покупець в повному обсязі не здійснив.

З урахуванням викладеного, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення боргу за Договором, який виник у відповідача внаслідок неоплати поставленого позивачем товару, розмір якого/боргу/ складає - 24 406,44 грн.

При цьому, в судовому засіданні 12.06.2014 року судом встановлено, що після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Алімпіс Трейд" до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Валедус" сплатило частину боргу за товар в розмірі 11 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 646 від 16.05.2014р. та 652 від 19.05.2014р. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 11 500,00 грн. підлягає припиненню з підстав відсутності предмету спору у відповідній частині.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що Покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 5.1. цього Договору, зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи факт прострочення відповідачем по оплаті вартості отриманого за Договором товару, що не заперечується останнім, стягненню з Покупця на користь Постачальника підлягає 628,09 грн. пені за порушення строків розрахунків.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Покупця, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Постачальника підлягає 3% річних в сумі 145,29 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 11 500,00 грн. підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення 13 679,82 грн. з них основного боргу - 12 906,44 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот шість гривень 44 копійки), пені - 628,09 грн. (шістсот двадцять вісім гривень 09 копійок) та 3% річних - 145,29 грн. (сто сорок п'ять гривень 29 копійок).

Щодо розподілу господарських витрат по справі № 910/7092/14.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?» довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Пунктом 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої позивачем заяви № 457 від 12.06.2014р. "Про уточнення позовних вимог", становить - 13 679,82 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валедус" (ідентифікаційний код 23538073, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 7, рахунок № 260072791 в ПАТ «ФКБ Банк» м. Київ, МФО 380009), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алімпіс Трейд" (ідентифікаційний код 38765910, адреса: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4, рахунок № 26009450887000 в ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 12 906,44 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот шість гривень 44 копійки), пені - 628,09 грн. (шістсот двадцять вісім гривень 09 копійок), 3% річних - 145,29 грн. (сто сорок п'ять гривень 29 копійок)та судові витрати - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

В частині позову № 52 від 14.04.2014 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валедус" (ідентифікаційний код 23538073, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алімпіс Трейд" (ідентифікаційний код 38765910, адреса: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4) основного боргу - 11 500,00 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот гривень) провадження у справі № 910/7092/14 - припинити.

Враховуючи недотримання позивачем ст. 4 Закону України "Про судовий збір", заяву "Про забезпечення позову" Товариства з обмеженою відповідальністю "Алімпіс Трейд" - залишити без розгляду.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі 910/7092/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.06.2014р.

Суддя О.В. Котков