Рішення

від 12.06.2014 по справі 910/7328/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7328/14 12.06.14

За позовом Приватного підприємства "Активбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Міськбуд-Інвест"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Представники сторін:

від позивача: Галіцина М.П. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 12 червня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

18 квітня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Активбуд" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 139 від 11.04.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Міськбуд-Інвест" (відповідач) заборгованості за видатковими накладними №№ 0124-0006821 від 01.10.2012 року, 0124-0006125 від 06.09.2012 року, 0124-0006140 від 06.09.2012 року в сумі 2693,81 грн. з них основного боргу - 2479,32 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять гривень 32 копійки), індексу інфляції - 92,53 грн. (дев'яносто дві гривні 53 копійки) та 3% річних - 121,96 грн. (сто двадцять одна гривня 96 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару за видатковими накладними №№ 0124-0006821 від 01.10.2012 року, 0124-0006125 від 06.09.2012 року, 0124-0006140 від 06.09.2012 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року розгляд справи, у зв'язку із неявкою представників відповідача в судове засідання відкладено до 12.06.2014 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідача в судове засідання не з'явилися.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В період з вересня по жовтень 2012 року позивач (надалі - Продавець або Постачальник) передав, а відповідач (далі по тексту - Покупець або Отримувач) прийняв від Постачальника товар, за який, як зазначає позивач, Покупець в повному обсязі не розрахувався внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість в розмірі 2479,32 грн., що становить різницю між сумою вартості товару за видатковими накладними №№: 0124-0006821 від 01.10.2012 року, 0124-0006125 від 06.09.2012 року, 0124-0006140 від 06.09.2012 року та частковою оплатою товару /333,14 грн./.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім грошового зобов'язання щодо оплати товару по накладним.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як свідчать матеріали справи, в період з вересня по жовтень 2012 року Продавець передав, а Покупець прийняв від Постачальника товар на загальну суму 2479,32 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками позивача та відповідача видатковими накладними №№: 0124-0006821 від 01.10.2012 року, 0124-0006125 від 06.09.2012 року, 0124-0006140 від 06.09.2012 року.

З матеріалів позовної заяви № 139 від 11.04.2014 року слідує, що на загальну суму 333,14 грн. Покупець оплатив отриманий від Продавця згідно видаткових накладних товар.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання між сторонами накладних-рахунків. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України, глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Факт одержання товару підтверджується видатковими накладними, яка містять підписи представників сторін та скріплені печаткою відповідача.

Судом встановлено, що позивачем поставлено за вищезгаданими накладними-рахунками, а відповідачем прийнято, проте не оплачено товар на загальну суму 2479,32 грн.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент вирішення спору належних та допустимих доказів пред'явлення позивачем відповідачу вимоги про оплату спірного товару в сумі 2479,32 грн. суду станом на момент вирішення спору надано не було, отже підстави для стягнення з відповідача 2479,32 грн. заборгованості - відсутні, оскільки позивачем не доведено, в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України настання, строку оплати спірного товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 2479,32 грн. за переданий, але не оплачений товар, строк оплати якого не настав, оскільки момент виникнення у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання та його виконання у вигляді оплати не був погоджений сторонами у письмовій формі, а тому має визначатись вимогами чинного законодавства, а саме: згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України оплата має бути здійснена у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, оскільки обов'язок негайного виконання даного виду зобов'язання не випливає із вимог чинного законодавства, отже підстави вважати його права порушеними відсутні.

Зважаючи на необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу, недоведеними є заявлені похідні від основної заборгованості позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене, судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/7328/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.06.2014р.

Суддя О.В. Котков