Постанова

від 11.06.2014 по справі 5015/1090/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа № 5015/1090/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді М.І. Хабіб

суддів В.М.Гриців

Я.О. Юрченка

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, б/н від 20.09.2013 року (вх. №05-05/2195/13 від 15.10.2013 )

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2013

у справі № 5015/1090/12

за позовом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Світлиця-3", м. Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Дубляни, Жовківський район, Львівська область

за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Львів

за участю третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Львів

за участю третьої особи-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, м. Львів

про демонтаж самовільно збудованих павільйонів .

За участю представників:

скаржника - не з'явився,

позивача - Василюк М.Р. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача - Низ А.М., Єрохін В.В.- представники (довіреність в матеріалах справи)

третіх осіб - не з'явилися.

Колегією суддів у складі головуючого-судді Малех І. Б., суддів: Костів Т. С. та Кузь В.Л. ухвалою від 17.04.14 розгляд справи відкладено на 15.05.14.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Малех І.Б. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду від 07.05.2014 №51 призначено повторний автоматичний розподіл справи №5015/1090/12. Справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Зварич О.В.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.05.2014 №61 призначено повторний автоматичний розподіл справи №5015/1090/12 у зв'язку із перебуванням суді Зварич О.В. у відпустці,

12.05.2014 автоматизованою системою документообігу суду справу за № 5015/1090/12 розподілено до розгляду судді-доповідачу Хабіб М.І.

Розпорядженням голови суду від 13.05.14 до складу колегії для розгляду справи введено суддів Гриців В.М. та Юрченка Я.О.

У зв'язку із зміною складу колегії суддів розгляд справи розпочато заново.

В С Т А Н О В И В :

20.03 2012 Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Світлиця-3", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівської міської ради, про демонтаж самовільно збудованих павільйони під літерами "Г" - пл.46,8 кв м, "Д" - пл.31,4 кв. м., "Ж-1" - пл.29,3 кв. м., "Б" - пл.46,0 кв. м., "В" - пл.. 46,3 кв. м., " 3-1" - пл.46,6 кв. м. на АДРЕСА_1 у м. Львові.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором оренди від 01.02.2008 відповідачу надана в оренду земельна ділянка площею 0.0740га для влаштування міні ринку на АДРЕСА_1 у м. Львові без права її забудови. Всупереч умовам договору на земельній ділянці збудовано 6 торгових павільйонів без затвердженого проекту та відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи. Відповідач звертався з проханням до голови Шевченківської РА вирішити питання самовільного будівництва, однак міжвідомча комісія визнала необхідним демонтувати самовільно збудовані павільйони. Розпорядженням голови Шевченківської РА від 25.11.2011 № 888 зобовязано відповідача у місячний термін демонтувати павільйони, яке відповідач не виконав.

Ухвалою суду першої інстанції від 17.05.2012 залучено до участі у справі в якості третіх осіб 2,3,4,5,6,7, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_9.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2013 у справі № 5015/1090/12 (головуючий суддя Станько Л.Л., судді Бортник О.Ю., Шпакович О.Ф.) позов задоволено.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Світлиця-3" за власний рахунок демонтувати самовільно збудовані павільйони під літерами "Г" - пл. 46,8 кв м, "Д" - площею 31,4 кв м, "Ж-1" - площею 29,3 кв м, "Б" - площею 46 кв.м., "В" - площею 46,3 кв м, "З-1" площею 46,6 кв м на АДРЕСА_1 у м. Львові.

Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Світлиця-3" на користь Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради 1073 грн. судового збору.

При прийнятті рішення місцевий суд керувався положеннями ст.144 Конституції України, ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.6, 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст.375,376 ЦК України, ст.ст. 83, 125, 126, 152, 211, 212 Земельного кодексу України, ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ", ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", п.3.1.постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" та виходив з того, що спірні торгові павільйони є самочинним будівництвом, оскільки збудовані всупереч умовам договору оренди землі на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно твердженого проекту та підлягають знесенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом не враховано, що фактичним власником павільйону, який знаходиться за адресою: м.Львів, АДРЕСА_1, позначений літерою "Б" в інвентаризаційній справі, є фізична особа - ОСОБА_3., якою збудований павільйон за власні кошти на підставі договору про надання послуг №15 від 03.11.06, тому право володіння, користування та розпорядження спірним об'єктом належить саме їй як фізичній особі, яке порушене оскаржуваним рішенням. Скаржник вважає, що наявність в неї статусу суб'єкта підприємницької діяльності, не пов'язана з її особистим правом власності на павільйон. Зазначає, що право власності на павільйон не оформлене через низку перешкод. Вважає, що відповідач не має жодного відношення до її павільйону, тому суд мав замінити відповідача у справ на належного відповідача - ОСОБА_3 та інших фізичних осіб, про демонтаж майна яких місцевий суд постановив оскаржуване рішення. Вказує на порушення місцевим судом норм процесуального права, оскільки ухвалою від 17.05.2012 залучено до участі у справі третіх осіб - фізичних осіб, проте в подальших ухвалах суд зазначає третіх осіб як фізичних осіб-підприємців, не проводячи жодної заміни.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.13 апеляційне провадження у справі № 5015/ 1090/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 було припинене на підставі пункту 1 частини 1 ст. 80 ГПК, оскільки - ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою не як учасник процесу, а як фізична особа, при цьому не надавши доказів наявності у неї речового права на павільйон, розташований у м. Львові на АДРЕСА_1, позначений літерою "Б".

При розгляді касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2013 оскаржене ОСОБА_3 саме як третьою особою без самостійних вимог на предмет спору у даній справі, тому апеляційна скарга підлягає розгляду судом апеляційної інстанції з мотивів , викладених у скарзі, у зв'язку з чим постановою від 18.02.2014 скасував ухвалу апеляційного суду від 11.12.13, справу направив до апеляційного суду для здійснення апеляційного провадження.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи явки повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від третьої особи -1 - Львівської міської ради надійшло клопотання (вх.01-04/3205/14 від 10.06.14) про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю повноважного представника у іншому судовому засіданні у Франківському районному суді.

Розглянувши клопотання третьої особи -1 про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язковим лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Неявка представника третьої особи -1 в судове засідання не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. Слід зазначити, що клопотання третьої особи -1 не підтверджене жодними доказами. Крім того, відповідно до ухвали апеляційного суду від 15.05.14 явка представників учасників процесу в судове засідання не визнавалась обов'язковою. Разом з тим, чинне законодавство не обмежує сторін в кількості представників, які можуть представляти в суді їх інтереси.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний суд встановив таке.

Ухвалою. Львівської міської ради від 01.04.2004 № 1581 погоджено ТзОВ фірмі "Світлиця-3" місце розташування земельної ділянки та дозволено виготовлення проекту відведення земельної ділянки в оренду на АДРЕСА_1 у м. Львові площею 0.074га терміном на 3 роки. Ухвалою міської ради від 06.11.2008 №2213 затверджено ТзОВ фірмі "Світлиця-3" проект землеустрою щодо названої земельної ділянки та вирішено надати в оренду земельну ділянку площею 0, 0740га у межах червоних ліній на АДРЕСА_1 у м. Львові для влаштування міні - ринку терміном на 3 роки.

На підставі ухвали №2213 Львівською міською радою (орендодавець) та ТзОВ фірма "Світлиця-3" (орендар) 01.12.2008 укладено договір оренди землі №Ш-1367, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на АДРЕСА_1 для влаштування міні-ринку.

В оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер №4610137500:06:006;0015, загальною площею 0,0740га, у тому числі інше 0,0740 га, (в т.ч. 0,0740 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва). На ділянці об'єктів нерухомого майна немає (п.2 договору)

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком на три роки до 06.11.2011р Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договором (п.17) встановлено умови збереження стану об'єкта оренди, а саме: забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Відповідно до п.30 договору орендар має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законом порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та споруди.

Як вбачається з матеріалів справи (інвентаризаційних справ, технічних паспортів), всупереч умовам договору оренди землі без дозволу орендодавця, без відповідних дозвільних документів та без затверджених проектів .на орендованій земельній ділянці споруджено шість торгових павільйонів на бетонних фундаментах, позначених літерами "Г" - пл.46,8 кв.м., "Д" - пл.31,4 кв.м., "ж-1" - пл.29,3 кв.м., "Б" - пл.46,0 кв.м., "В" - пл. 46,3 кв.м., " 3-1" - пл.46,6 кв.м.

Згідно з п. 8 договору 06.11.2011 договір оренди землі припинив свою дію Доказів продовження дії договору №Ш-1367 чи укладення сторонами нового договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 у м. Львові суду не подано..

21.11.2011 відповідач звернувся до голови Шевченківської районної адміністрації листом, в якому просив розглянути питання самовільного будівництва торгових павільйонів на території, що відведена під облаштування міні-ринку по реалізації вживаних речей на АДРЕСА_1. Звернення відповідача розглянуте на засіданні міжвідомчої комісії при Шевченківській районній адміністрації 22.11.2011, за результатами розгляду якого комісія визнала необхідність демонтажу самовільно збудованих павільйонів під літерами "Г", "Д", "Ж-1", "Б", "В", " 3-1" на АДРЕСА_1 у зв'язку з порушенням умов договору оренди земельної ділянки.

Розпорядженням голови Шевченківської районної адміністрації №888 від 25.11.2011 зобов'язано ТзОВ фірма "Світлиця-3" у місячний термін з дня отримання розпорядження демонтувати самовільно збудовані павільйони під літерами "Г" - пл.46,8 кв.м., "Д" - пл. 31,4 кв.м., "Ж-1" - пл. 29,3 кв.м., "Б" - пл.46,0 кв.м., "В" - пл. 46,3 кв.м., " 3-1" - пл. 46,6 кв.м. на АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що павільйони збудовані без дозвільних документів та на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

Відповідач не виконав розпорядження №888 у добровільному порядку , про що працівниками ЛКП "Північне-411" складено акт від 10.01.2012. Доказів демонтажу спірних павільйонів ні місцевому ні апеляційному судам не подано. Відповідач підтверджує, що павільйони не демонтовані.

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги та подані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 93 Земельного кодексу встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням ( ст. 96 ЗК)

Відповідно до 375 ЦК України лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до пункту 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частиною 2 статті 152 ЗКУ встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків (п/.п. б, г ч. 3 ст. 152 ЗКУ).

Згідно з ст. 212 ЗКУ самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до Положення про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 9 від 06.01.2012, звернення до судових органів з позовними заявами про демонтаж самочинного будівництва належить до повноважень районної адміністрації.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору оренди землі міська рада надала відповідачу в оренду земельну ділянку площею 0,0740га,, розташовану на АДРЕСА_1 у м. Львові в межах червоних ліній для влаштування міні-ринку без права капітального будівництва. Умовами договору.(п.17) встановлено заборону щодо самовільної забудови земельної ділянки. Всупереч умовам договору на орендованій земельній ділянці без дозволу орендодавця, без затвердженого проекту та відповідних дозвільних документів на виконання будівельних робіт самочинно збудованоторгові павільйони під літерами "Г", "Д", "Ж-1", "Б", "В", "3-1" на бетонних фундаментах, що свідчить про те, що ці павільйони є самочинним будівництвом.

Розпорядженням голови Шевченківської районної адміністрації №888 від 25.11.2011 зобов'язано відповідача демонтувати самочинно збудовані павільйони.

Статтею ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлена обов'язковість виконання актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Отже, назване розпорядження підлягало обов'язковому виконанню відповідачем

Відповідач - ТзОВ фірма "Світлиця-3" не заперечує, що павільйони є самочинним будівництвом та згідно із законом підлягають знесенню, однак розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації №888 відповідач не виконав.

Водночас, скаржник - ОСОБА_3 стверджує, що павільйон, позначений літерою "Б", належить їй, а не відповідачу, що він збудований за власні кошти, зазначає, що право власності на павільйон не оформлене через низку перешкод, разом з тим вважає, що оскаржуваним рішенням порушені її права як власника павільйону. Вважає, що відповідач не має жодного відношення до її павільйону, тому суд мав замінити відповідача у справі на належного відповідача - ОСОБА_3 та інших фізичних осіб, про демонтаж майна яких постановлено оскаржуване рішення.

Апеляційний суд відхиляє ці доводи скаржника з огляду на наступне.

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " речові права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації. Статтею 19 цього Закону встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

В силу ч.2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Скаржник не подав жодних доказів на підтвердження свого права на земельну ділянку, на якій збудований павільйон, позначений літерою "Б", дозвільних документів на будівництво, затвердженого проекту, як і не подав жодних доказів на підтвердження свого права на павільйон, позначений літерою "Б".

Слід зазначити, що згідно з договором оренди землі на момент його укладення (01.12.2008) земельна ділянка була вільна від будь-якої забудови Поряд з тим, з матеріалів справи (інвентаризаційних справ, договорів оренди нежитлових приміщень, укладених відповідачем з третіми особами 2-7), що відповідач в 2011р. надавав в оренду самочинно збудовані павільйони третім особам, в тому числі і скаржнику, і вони були їх користувачами, що свідчить про те, що павільйони були збудовані під час дії договору оренди землі на земельній ділянці, переданій в оренду відповідачу. Саме відповідач звертався до голови Шевченківської районної адміністрації з клопотанням вирішення питання самочинно збудованих на орендованій земельній ділянці павільйонів.

Названі обставини спростовують доводи скаржника про те , що павільйон, позначений літерою "Б", був збудований нею відповідно до договору про надання послуг №15 від 03.11.06, що роботи з будівництва прийняті по акту від 14.02.2007р., що відповідач - ТзОВ фірма "Світлиця-3" є неналежним відповідачем у справі.

Необґрунтованими та надуманими є доводи скаржника, що місцевий суд ухвалою від 17.05.2012 залучив до участі у справі третіх осіб - фізичних осіб, а в подальших ухвалах суд зазначав третіх осіб як фізичних осіб-підприємців, не проводячи жодної заміни., оскільки ухвалою від 17.05.2012 ( т.1, а.с. 68-70) місцевий суд залучив до участі у справі третіх осіб - фізичних осіб - підприємців, і в подальших ухвалах суд зазначав третіх осіб як фізичних осіб-підприємців.

Крім того, з матеріалів справи, апеляційної скарги вбачається, що скаржник не має жодного відношення до павільйонів, позначених літерами "Г", "Д", "Ж-1", "В", "3-1", проте, в апеляційній скарзі він просить скасувати рішення місцевого суду, постановлене і щодо цих павільйонів, що свідчить про безпідставність його вимог.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про самочинне будівництво павільйонів за орендованій відповідачем земельній ділянці всупереч закону та умовам договору оренди та вважає, що позовні вимоги задоволені правомірно.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та вважає, що скаржником не доведено наявності підстав для його скасування та для задоволення апеляційної скарги..

Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2013 року у справі № 5015/1090/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 16.06.2014

Головуюча-суддя М.І. Хабіб

суддя В.М. Гриців

суддя Я.О. Юрченко