Постанова

від 05.08.2014 по справі 5015/1090/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 5015/1090/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Коробенко Г.П. Рогач Л.І. за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановувід 11.06.2014 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/1090/12 господарського суду Львівської області за позовомШевченківської райнної адміністрації Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлиця-3" треті особи - Львівська міська рада; - Фізичні особи - підприємці: ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 продемонтаж самовільно збудованих павільйонів Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2014 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І. касаційна скарга ФОП ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р. у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 05.08.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/1220 від 04.08.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Волковицької Н.О. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Коробенко Г.П., Рогач Л.І.

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 р. Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Світлиця-3", за участі третьої особи - Львівської міської ради про зобов'язання відповідача за власний рахунок демонтувати самовільно збудовані павільйони під літерами "Г"- площею 46,8 кв.м, "Д" - площею 31,4 кв.м, "Ж-1" - площею 29,3 кв.м, "Б" - площею 46,0 кв.м, "В" - площею 46,3 кв.м та " 3-1" - площею 46,6 кв.м на АДРЕСА_1, посилаючись, зокрема, на приписи статті 376 Цивільного кодексу України, вказуючи на здійснення будівництва павільйонів на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без дозволу орендодавця та без відповідного документа, який надає право на виконання будівельних робіт чи затвердженого проекту.

Позивач зазначав також, що за результатами розгляду заяви ТОВ "Світлиця-3" від 21.11.2011 р., районною адміністрацією було прийнято рішення про необхідність демонтажу самовільно збудованих павільйонів та розпорядженням № 888 від 25.11.2011 р. зобов'язано відповідача демонтувати самовільно збудовані споруди, проте вказане розпорядження товариством не виконано, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.05.2012 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору фізичних осіб - підприємців, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.09.2013 р. позовні вимоги задоволені повністю, зобов'язано ТОВ "Світлиця-3" за власний рахунок демонтувати самовільно збудовані павільйони на АДРЕСА_1.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. апеляційне провадження у справі, порушене за апеляційною скаргою ОСОБА_4, припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на звернення ОСОБА_4 з апеляційною скаргою не як учасника процесу, а як фізичної особи, без надання доказів наявності у апелянта речового права на павільйон, розташований в АДРЕСА_1, позначений літерою "Б".

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2014 р. ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. скасована, а справа направлена до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження, з огляду на те, що рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2013 р. оскаржене ОСОБА_4 саме як третьою особою без самостійних вимог на предмет спору у даній справі, а апеляційна скарга підлягає розгляду судом апеляційної інстанції з мотивів, викладених у цій скарзі, що не було взято до уваги судом апеляційної інстанції, внаслідок чого помилково припинено провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційне провадження та переглянувши рішення господарського суду львівської області від 11.09.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 11.06.2014 р. (судді: Хабіб М.І., Гриців В.М., Юрченко Я.О.), залишив його без змін.

Суд апеляційної інстанції посилаючись, зокрема, на приписи статті 376 Цивільного кодексу України, статті 152, 212 Земельного кодексу України, дійшов висновку щодо здійснення самочинного будівництва торгових павільйонів, без згоди орендодавця, без затвердженого проекту та відповідних дозвільних документів на виконання будівельних робіт, всупереч умов договору оренди землі № Ш-1367 від 01.12.2008 р., який, в свою чергу, припинив дію 06.11.2011 р. При цьому, розпорядження орендодавця земельної ділянки - Шевченківської районної адміністрації № 888 від 25.11.2011 р., яким ТОВ фірма "Світлиця-3" зобов'язано демонтувати самовільно збудовані павільйони на АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що павільйони збудовані без дозвільних документів та на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, останнім не виконано.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_4 не подано жодних доказів на підтвердження свого права на земельну ділянку, на якій збудований павільйон, позначений літерою "Б", дозвільних документів на будівництво, затвердженого проекту, як і не подав жодних доказів на підтвердження свого права на павільйон, позначений літерою "Б".

ФОП ОСОБА_4 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неповним з'ясуванням судом апеляційної інстанції всіх обставин справи, невідповідністю встановлених судом обставин дійсним обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судами залишено поза увагою недоведеність обставин щодо здійснення будівництва спірних павільйонів на земельній ділянці переданій ТОВ "Світлиця-3" за договором від 01.02.2008 р., оскільки товариству передавалось дві земельні ділянки, як й не встановлено здійснення такого будівництва саме під час дії цього договору, а передача ТОВ "Світлиця-3" нежитлових приміщень - павільйонів за договором оренди третім особам свідчить тільки про строк такої оренди, а не про час будівництва такого майна. При цьому, заявник касаційної скарги вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що ОСОБА_4 не будувала павільйон, не встановивши обставини стосовно забудовника самовільних павільйонів.

Заявник касаційної скарги зазначає, що павільйон з полегшених конструкцій відноситься до тимчасових споруд торгівельного призначення і право власності на таку споруду не підлягає державній реєстрації згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", проте, обґрунтовуючи судові рішення н договорі оренди землі, укладеного між ТОВ "Світлиця-3" та Львівської міської ради, судами не взято до уваги докази, подані ОСОБА_4 на підтвердження здійснення будівництва павільйону під літ. "Б" саме нею, а саме: договір про надання послуг № 15, акт виконаних робіт, кошторис та накладну на підставі яких придбані будівельні матеріали для будівництва павільйону.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ухвалою Львівської міської ради від 01.04.2004 № 1581 погоджено ТОВ фірмі "Світлиця-3" місце розташування земельної ділянки та дозволено виготовлення проекту відведення земельної ділянки в оренду на АДРЕСА_1, площею 0,074 га, в тому числі у межах червоних ліній, для влаштування міні - ринку, терміном на 3 роки (том 1 а.с. 132).

Ухвалою міської ради від 06.11.2008 р. № 2213 затверджено ТОВ фірмі "Світлиця-3" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку площею 0, 0740га у межах червоних ліній на АДРЕСА_1 для влаштування міні - ринку терміном на 3 роки )том 1 а.с. 130).

01.12.2008 р., на підставі ухвали № 2213Ю, між Львівською міською радою (орендодавець) та ТОВ фірма "Світлиця-3" (орендар) було укладено договір оренди землі №Ш-1367, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 для влаштування міні-ринку.

Пунктом 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер №4610137500:06:006;0015, загальною площею 0,0740га, у тому числі інше 0,0740 га, (в тому числі 0,0740 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва).

Згідно з пунктом 3 договору на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна та інші об'єкти інфраструктури відсутні.

Відповідно до пункту 17 договору оренди землі сторонами обумовлені умови збереження стану об'єкта оренди та встановлена заборона самовільної забудови земельної ділянки.

При цьому, у пункті 30 договору сторонами встановлені права орендаря, зокрема, право зводити у встановленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно - побутові та інші будівлі і споруди за письмовою згодою орендодавця.

Згідно з пунктом 8 договору, що вказаний договір укладено строком на три роки до 06.11.2011 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що у відповідності до пункту 8 договору, строк його дії закінчився 06.11.2011 р. Доказів продовження дії договору №Ш-1367 чи укладення сторонами нового договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 сторонами не надано.

При цьому, судами встановлено, що зі змісту наявних у матеріалах справи інвентаризаційних справ та технічних паспортів вбачається, що всупереч умовам договору оренди землі, без дозволу орендодавця, без відповідних дозвільних документів та без затверджених проектів на орендованій земельній ділянці споруджено шість торгових павільйонів на бетонних фундаментах, позначених літерами "Г" - пл.46,8 кв.м, "Д" - пл.31,4 кв.м, "Ж-1" - пл.29,3 кв.м, "Б" - пл.46,0 кв.м, "В" - пл. 46,3 кв.м, " 3-1" - пл.46,6 кв.м.

Розпорядженням голови Шевченківської районної адміністрації № 888 від 25.11.2011 р., за результатами розгляду заяви ТОВ фірма "Світлиця-3", зобов'язано останнього у місячний термін з дня отримання розпорядження демонтувати вказані самовільно збудовані торгові павільйони під літерами "Г", "Д", "Ж-1", "Б", "В", "3-1" на АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що павільйони збудовані без дозвільних документів та на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

Вказане розпорядження орендодавця відповідачем не виконано, про що працівниками ЛКП "Північне-411" складено акт від 10.01.2012 р.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами під час розгляду справи, рішенням Львівської міської ради № 9 від 06.01.2012 р. затверджено Положення про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради та її структури, яким до повноважень Шевченківської районної адміністрації віднесено, зокрема, повноваження на звернення до судових органів з позовними заявами про демонтаж самочинного будівництва належить до повноважень районної адміністрації

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Шевченківської райадміністрації Львівської міської ради про зобов'язання ТОВ "Світлиця-3" за власний рахунок демонтувати самовільно збудовані павільйони під літерами "Г"- площею 46,8 кв.м., "Д" - площею 31,4 кв.м., "Ж-1" - площею 29,3 кв.м., "Б" - площею 46,0 кв.м., "В" - площею 46,3 кв.м. та " 3-1" - площею 46,6 кв.м. на АДРЕСА_1, посилаючись, зокрема, на приписи статті 376 Цивільного кодексу України, вказуючи на здійснення будівництва павільйонів на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без дозволу орендодавця та без відповідного документа, який надає право на виконання будівельних робіт чи затвердженого проекту.

Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

За приписами статті 375 Цивільного кодексу України лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 25 Закаону Україи "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Аналогічні положення закріплені сторонами у пункті 30 договору оренди землі від 01.12.2008 р. № Ш-1367.

Орендар земельної ділянки зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі (частина 2 статті 25 вказаного Закону).

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав та застосування інших, передбачених законом, способів.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що в порушення умов укладеного між Львівською міською радою та ТОВ "Світлиця - 3" договору оренди землі від 01.12.2008 р. № Ш-1367, без згоди орендодавця, за відсутності документа, який надає право на виконання будівельних робіт чи затвердженого проекту на переданій в оренду відповідачу земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети на АДРЕСА_1, самочинно збудовані торгові павільйони під літерами "Г", "Д", "Ж-1", "Б", "В", "3-1", які відповідно до розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації № 888 від 25.11.2011 р. відповідача зобов'язано демонтувати.

Враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання ТОВ "Світлиця - 3" демонтувати самочинно збудовані торгові павільйони, а судові рішення вважає такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Стосовно доводів ФОП ОСОБА_4, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами частин 3, 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р. затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, яким визначено механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, яким передбачено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку, підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

Паспорт прив'язки підлягає реєстрації в журналі реєстрації паспортів прив'язки або електронному журналі органом, який його видав, з подальшим внесенням інформації про ТС до містобудівного кадастру. Строк дії паспорта прив'язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень (пункту 2.16, 2.17 Порядку).

Згідно з пунктами 2.20, 2.24, 2.25 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, який виготовляється у двох примірниках, один з яких зберігається у замовника ТС, другий примірник у відповідному органі з питань містобудування та архітектури, яким, в вою чергу, відомості паспорта прив'язки вносяться в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних ТС).

При цьому, розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" за рішенням власника об'єкта благоустрою, з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 при зверненні до суду з посиланням на порушення її прав, як власника торгового павільйону під літерою "Б", не надано ані жодних доказів на підтвердження свого права на земельну ділянку, на якій збудований такий павільйон, ані дозвільних документів на будівництво, визначених чинним законодавством, затвердженого проекту такого будівництва, як й не надано жодних доказів на підтвердження свого права на павільйон, позначений літерою "Б". Навпаки, як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2011 р. ТОВ "Світлиця -3" було передано ФОП ОСОБА_4 нежитлове приміщення в оренду згідно з договором № 69.

При цьому, посилання ФОП ОСОБА_4 на договір про надання послуг № 15 на виконання будівельних робіт павільйону від 03.11.2006 р. та акт приймання - передачі виконаних робіт за цим договором від 14.02.2007 р., не спростовує встановлених судом обставин щодо відсутності у ОСОБА_4 дозволу уповноваженого органу на розміщення такого павільйону.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами та такими, що зводяться до здійснення переоцінки доказів у справі.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р. у справі № 5015/1090/12 та рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2013 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Г. Коробенко

Л. Рогач