Ухвала

від 12.06.2014 по справі 815/166/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/166/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представник позивача - Дуднік В.А.;

представник відповідача - Лупуленко О.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу малого науково-виробничого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКРАН» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом малого науково-виробничого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКРАН» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій щодо несвоєчасного вручення акту перевірки, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року мале науково-виробниче підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКРАН» (надалі - позивач, ТОВ «ЕЛЕКРАН») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Малиновському районі міста Одеси, відповідач) щодо несвоєчасного вручення акту перевірки, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 05 грудня 2013 року:

- №0005522210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 77 706 гривень;

- №0005552210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 17 466 гривень;

- №0005532210, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 194 705 гривень;

- №0005542210, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 115 196 гривень.

В обґрунтування позивач зазначив, що підтвердження реальності господарських операцій між ним та його контрагентами при проведенні податкової перевірки доведено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЕЛЕКРАН» ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Так, апелянт зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що керівники підприємств-контрагентів позивача не займалися фінансово-господарською діяльністю підприємства, не підписували будь-яких первинних документів.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представник ДПІ у Малиновському районі міста Одеси в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що з 21 травня 2013 року по 27 травня 2013 року ДПІ у Малиновському районі міста Одеси провело перевірку позивача, за результатами якої складений Акт №102/22-213/13908020 від 01 червня 2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕЛЕКРАН», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносини з ТОВ «Лантанбуд» за період із 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року та МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» за період із 01 січня 2012 року по 30 жовтня 2012 року».

05 грудня 2013 року на підставі даного Акту перевірки №102/22-213/13908020 ДПІ у Малиновському районі міста Одеси прийняло податкові повідомлення-рішення:

- №0005552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 77 706 грн., з яких 65 563 грн. за основним платежем та 12 143 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

- №0005522210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 17 466 грн., з яких 13 973 грн. за основним платежем та 3 493 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0005532210, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 194 705 грн.;

- №0005542210, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 115 196 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ЕЛЕКРАН» ані при проведенні податкової перевірки, ані в суді першої інстанції не надало жодного належного та допустимого доказу щодо придбання, поставки йому товару саме контрагентами ТОВ «Лантанбуд» та ТОВ «ГАМАЛС».

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Так, п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якій діяв до 01 квітня 2011 року, встановлено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.14.1.27 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Стаття 138 ПК України встановлює склад витрат та порядок їх визначення.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК витрати операційної діяльності включають, у тому числі собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «ЕЛЕКРАН» в порушення вищезазначених норм законодавства безпідставно віднесло до складу валових витрат витрати на суму 29 075 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Лантанбуд» та у сумі 133 060 грн. по взаємовідносинам із МП ТОВ «ГАМАЛС», у зв'язку з не підтвердженням належним чином цих витрат по отриманню товарів у цих контрагентів, чим було завищено склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування як витрати операційної діяльності.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлені вимоги щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної, в яких крім іншого, вид цивільно - правового договору.

Згідно з п.201.2 ст.201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України №10 від 14 січня 2014 року форма податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної передчасно застосовані судом першої інстанції, оскільки не діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Між тим, Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (надалі - Порядок №1379), в якому містяться норми, аналогічні нормам, закріпленим в Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений 14 січня 2014 року.

Так, відповідно до п. 4 Порядку №1379 у графі «Вид цивільно-правового договору» податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору заповнюється в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 цього Порядку. Пунктом 18 визначено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Підпунктом 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж товарів. Продаж товарів (пп.14.1.202 ПК України) - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Податковим органом встановлено, що поставка товарно - матеріальних цінностей від контрагентів до позивача (датчики, мікросхеми, індикатори, елементи живлення, кабель тощо) мала системний характер.

Разом із тим, договори на поставку із визначенням істотних умов (предмет договору, ціна, терміни) та самих умов поставки - місце поставки, момент переходу права власності на товарно - матеріальні цінності, транспортування, між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ГАМАЛС» та ТОВ «Лантанбуд» - не укладалися.

Згідно інформації, яка надійшла до ДПІ у Малиновському районі міста Одеси контрагенти позивача ТОВ «Лантанбуд» та МП ТОВ «ГАМАЛС» відсутні за місцем знаходженням.

Директор та засновник МП ТОВ «ГАМАЛС» ОСОБА_4 за місцем реєстрації не проживає, місце її знаходження не встановлено.

У зв'язку з цим, МП ТОВ «ГАМАЛС» було перевірено по ланцюгу правовідносин щодо можливості отримання ним товару для подальшої його реалізації, у тому числі позивачу.

Перевірками встановлено, що контрагенти суб'єкта господарювання - МП ТОВ «ГАМАЛС» не знаходяться за юридичними адресами, не мають будь-яких ресурсів для здійснення господарської діяльності, особи, на яких зареєстровані суб'єкти господарювання, не проживають за місцем реєстрації, всі ці суб'єкти господарювання мають ознаки фіктивності, та не могли бути постачальниками товару для МП ТОВ «ГАМАЛС».

Також, під час перевірки встановлено, що ТОВ «Лантанбуд» не знаходилось за місцем реєстрації юридичної особи. Проведеними заходами щодо встановлення засновника та директора підприємства, зазначені особи були встановлені.

Згідно акту від 07 листопада 2011 року (т.2 а.с.54-56) засновник ОСОБА_5 пояснила, що вона не є засновником підприємства и ніколи ним не була, про ОСОБА_6, яка згідно документів є директором підприємства, нічого не знає.

ОСОБА_6 в поясненнях не заперечувала, що їй запропонували посаду директора підприємства ТОВ «Лантанбуд» с метою мати роботи та надати допомогу у розвитку підприємства. Вона підписувала лише один раз податкову декларацію, оскільки підприємство не здійснювало фінансову - господарську діяльність.

Інших будь-яких бухгалтерських документів вона не підписувала.

Згідно акту перевірки відносно позивача №102/22-213/13908020 від 01 червня 2013 року, а, також, досліджених первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Лантанбуд» та МП ТОВ «ГАМАЛС», у ТОВ «ЕЛЕКРАН» наявні рахунки - фактури, видаткові накладні та податкові накладні, які підписані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.18-66).

Проте при перевірці було встановлено, що МП ТОВ «ГАМАЛС» не отримувало будь-яких товарів, та відповідно не могло їх продавати.

ОСОБА_6 будь-яких бухгалтерських документів не підписувала, господарські операції не здійснювала, тобто наявні у позивача документи від імені ТОВ «Лантанбуд» виписані та підписані не уповноваженою особою, що підтверджує також неможливість здійснення господарських операцій.

Вказані обставини апелянтом не спростовані.

В акті перевірки зазначено, що податкові накладні не відповідають вимогам законодавства щодо зазначення в них здійснення господарських операцій по договорам, яких не існує.

Також і ці обставини щодо наявності недостовірних даних в податкових накладних представник позивача жодним чином не спростував в судовому засіданні ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції, а лише зазначив, що операції здійснювались за усною домовленістю, що не суперечить Господарському кодексу України.

Проте, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказані обставини свідчать про порушення п. 201.1 ст.201 ПК України, Порядку №1379 щодо вимог та обов'язкових реквізитів податкової накладної як документа бухгалтерської та податкової звітності, який повинен доказувати здійснення господарської операції.

В обґрунтування доводів щодо отримання комплектуючих для виготовлення прибору ПЗК-10 позивач надав до суду першої документи щодо подальшої реалізації виготовлених приборів іншим суб'єктом господарювання (т.1 а.с.160-230).

Між тим, як в акті перевірки так і представником відповідача не заперечувався факт здійснення позивачем господарської діяльності по виготовленню та реалізації прибору ПЗК-10.

Так, відповідач стверджував про відсутність реальності придбання товару (комплектуючих) для виготовлення прибору саме у контрагентів позивача - ТОВ «Лантанбуд» та МП ТОВ «ГАМАЛС», документи щодо правовідносин з цими контрагентами складались лише з метою штучного створення податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Представником апелянта до суду не надано жодного належного та допустимого доказу щодо придбання, поставки йому товару саме цими контрагентами.

Позивачем надані документи, які підписані ОСОБА_6, у тому числі як особою, яка передала товар позивачу, між тим, вказана особа не здійснювала жодної господарської операції.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Оцінуючи в сукупності досліджені первинні документи апелянта по взаємовідносинам з ТОВ «Лантанбуд» та ТОВ «АМАЛС», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким повністю погоджується суд апеляційної інстанції, що надані документи не відповідають вимогам первинного документу та не підтверджують здійснення господарських операцій по придбанню товарів позивачем саме у суб'єктів господарювання МП ТОВ «ГАМАЛС» та ТОВ «Лантанбуд», керівник якого не займався фінансово-господарською діяльністю підприємства, не підписував будь-яких первинних документів.

Отже, вказані документи не могли бути підставою для податкового обліку.

Доводи апелянта про те, що його право на податковий кредит не може ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки хоча законодавство України дійсно не ставить право на податковий кредит суб'єкта господарювання в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, проте у відносинах з МП ТОВ «ГАМАЛС» та ТОВ «Лантанбуд» перевіряючи в акті перевірки зазначають про порушення податкового законодавства саме позивачем.

При цьому, відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст.44 ГК України принципами підприємницької діяльності є, зокрема, самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, при виборі своїх контрагентів та необхідності перевірки добросовісності їх діяльності, суб'єкт господарювання діє на свої власний розсуд та свій власний ризик.

Це свідчить про те, що позивач повинен був ознайомитися з довідкою ЄДРПОУ що за КВЕДом основними видами діяльності зазначених підприємств, є - оптова торгівля продуктами харчування та інші види оптової торгівлі.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу малого науково-виробничого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКРАН» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом малого науково-виробничого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКРАН» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій щодо несвоєчасного вручення акту перевірки, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст ухвали складено 17.06.2014 року.