Ухвала

від 11.06.2014 по справі 810/3989/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3989/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року позов задоволено повністю, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 20.05.2013р. за № 0000602200.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області ДПС (яку реорганізовано в Переяслав-Хмельницьку ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області) проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Агрошляхбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, за наслідками якої складено Акт від 29.04.2013 №213/23-1/03580647 (далі - Акт перевірки).

У ході перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем завищено задекларовані суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 250 112,00 грн., в т.ч. за квітень 2012 року на 76 582,00 грн., за серпень 2012 року на 832,00 грн., за вересень 2012 року на 33 700,00 грн., за жовтень 2012 року на 72 720,00 грн. та за листопад 2012 року на 66 278,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2013 №0000602200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 320 640,00 грн., з яких за основним платежем - 250 112,00грн. та 62 528,00грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац другий).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлені судом і наведені вище обставини, а також відповідність виписаних податкових накладних вимогам, визначеним статтею 201 ПК України, підтверджують виникнення у позивача права на податковий кредит, а тому його доводи про відсутність порушень п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 ЦК України).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано суду жодних доказів визнання у судовому порядку недійсним договорів, укладених між позивачем і його контрагентами, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Крім того, з наявних в матеріалах справи доказах, факт поставки товарів на користь позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товарів, придбаних у контрагентів, посвідчується належним чином.

Враховуючи вказані обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що укладені між позивачем і його контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності. Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку та договір містять усі дані стосовно змісту операції.

Вказані документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції .

На момент укладення правочинів, господарських операцій їх сторони були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом першої інстанції досліджені доводи відповідача, які наведені в акті перевірки щодо безпідставності включення позивачем до дод. 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» до декларації з податку на додану вартість суми податку на додану вартість по податкових накладних, які на момент проведення перевірки були відсутні та до перевірки не надавались, так як папка з документами була розшита та документи розсипані, щодо ненадання податкових накладних за 27.12.2012 р. №107, від 16.11.2012 р № 38 податкового обліку позивача.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність таких доводів.

Відповідно до положень статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним нормам, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було виконано покладеного на нього обов'язку, та не доведено обґрунтованості прийнятого ним рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.