Постанова

від 16.06.2014 по справі 814/1018/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16 червня 2014 року справа № 814/1018/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "Баштанська птахофабрика", вул. Заводська, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101

доБаштанської об'єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Миколи Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101

проскасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.14 р. № 0000152200 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баштанська птахофабрика» (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) і застосовано штраф.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що він не може нести відповідальність за протиправні дії свого контрагента або осіб у подальшому ланцюгу. Укладаючи із ТОВ «Адамант ЛТД» договір підряду, він не мав сумнівів в добросовісності контрагента, так як останнє мало ліцензію на провадження будівельних робіт.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях вказав, що ТОВ «Адамант ЛТД» з урахуванням наявного у нього персоналу, майнового стану, не могло виконати договірних зобов'язань перед позивачем (а. с. 120-122, 144-147).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, ст. 72 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Під час розгляду справи за загальними правилами КАС України, сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (а. с. 166-167). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить за наступного.

В березні 2014 р. ОДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань взаємовідносин із ТОВ «Адамант ЛТД» і фізичною особою ОСОБА_2 протягом 2013-2014 р.р., результати якої оформлені актом від 24 березня 2014 р. № 102/22-36074464 (далі - акт перевірки) (а. с. 7-29).

Як зазначено у висновку акту перевірки, позивачем порушено ст. 198 п. 198.1., 198.3., ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого Товариством штучно сформовано податковий кредит за листопад 2013 р. в сумі 65867,0 грн. Також, у висновку акту перевірки вказано на відсутність реальності придбання товарів (робіт, послуг) позивачем у ТОВ «Адамант ЛТД» в листопаді 2013 р. на суму 65867,0 грн., що свідчить про можливість укладення правочинів без мети настання реальних наслідків.

На підставі акту перевірки 4 квітня 2014 р. ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000152200, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з ПДВ на суму 65867,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 32934,0 грн. (а. с. 6).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 10 вересня 2013 р. позивач уклав із ТОВ «Адамант ЛТД» договір підряду, за умовами якого контрагент зобов'язувався провести реконструкцію складських приміщень Товариства (а. с. 105).

Також, 10 вересня, ТОВ «Адамант ЛТД» уклало із фізичною особою ОСОБА_2 договір підряду, за яким підрядник - фізична особа, прийняв на себе зобов'язання з будівництва зерносховищ. Крім цього, 10 вересня позивач уклав із ОСОБА_2 договір про передачу функцій замовника-забудовника, за яким позивач передав функції забудовника зерносховищ ОСОБА_2 (а. с. 106-107).

Суд відмічає, що правовим наслідком укладення двох останніх договорів фактично стало те, що одна особа - ОСОБА_2, поєднав в собі правовий статус як замовника будівництва, так і його виконавця. З цього приводу суд зазначає, що укладення таких правочинів не суперечить приписам Цивільного кодексу України, а адміністративний суд не може надавати оцінку доцільності та/або намірам сторін цивільних правовідносин. Крім того, оскільки предметом спору в адміністративній справі є законність донарахування позивачу ПДВ і застосування штрафу, суд оцінює дотримання позивачем вимог податкового законодавства, а не цивільного.

Як слідує за акту перевірки Товариства, відповідач заперечує фактичне виконання будівельних робіт, обумовлених змістом договору позивача із ТОВ «Адамант ЛТД», посилаючись при цьому на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки останнього, в якому, в свою чергу, зроблено висновок про порушення ТОВ «Адамант ЛТД» вимог податкового законодавства при господарських правовідносинах із ПП «Будівельна група 2011» (а. с. 156-162).

Суд має зазначити, що неможливість проведення звірки контрагента позивача - ТОВ «Адамант ЛТД», а також наявність у ланцюгу його постачальників підприємства, яке на думку податкового органу, має ознаки фіктивності, не може вважатись беззаперечним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, без наявності інших доказів, здобутих під час перевірки позивача.

Оскільки позивач має договірні відносини тільки із ТОВ «Адамант ЛТД», порушення контрагентом останнього податкового законодавства може мати наслідком визначення податкових зобов'язань виключно учасникам цих правовідносин, адже протилежний висновок фактично означатиме, що позивач повинен нести відповідальність за дії платника податків, з яким він не має правовідносин і визначати свої податкові зобов'язання з огляду на висновки податкового органу щодо інших підприємств, які не є стороною договорів, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності, який закріплений ст. 61 ч. 2 Конституції України.

Суд звертає увагу на те, що ОДПІ провела виїзну перевірку Товариства, під час якої мала можливість і повинна була в першу чергу досліджувати питання наявності чи відсутності результатів будівельних робіт, але цього відповідач не зробив - всі його доводи побудовані на опосередкованих даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адамант ЛТД».

З приводу оцінки цього акту як доказу, суд зазначає, що відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього і не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адамант ЛТД» не відповідає критерію допустимості, передбаченому ст. 70 ч. 3 КАС України, а тому не може братись судом до уваги при розгляді цієї справи.

Відповідач надав пояснення директора ТОВ «Адамант ЛТД» Арутюняна Р.Ц., з яких слідує, що ця особа підтверджує виконання будівельних робіт з боку ТОВ «Адамант ЛТД» (а. с. 163-165).

Також судом враховано і те, що ТОВ «Адамант ЛТД» має діючу ліцензію, яка надає йому право на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а. с. 108).

Згідно ст. 9 ч. 1 п. 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як будівельна діяльність, тобто законодавцем до виконавців будівельних робіт висуваються певні вимоги у виді ліцензійних умов, під якими ст. 1 абз. 6 вказаного Закону розуміє установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27 січня 2009 р. № 47, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 р. за № 226/16242 (далі - Ліцензійні умови), вони встановлюють організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні вимоги для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (п. 1.1.); вони є обов'язковими для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які виконують роботи, пов'язані із створенням об'єктів архітектури, відповідно до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, згідно з додатком (п. 1.4.).

Отже, наявність у ТОВ «Адамант ЛТД» діючої ліцензії на будівельні роботи означає, що підприємство було перевірено на предмет дотримання ліцензійних умов та відповідає ним.

Матеріали справи містять податкові накладні, а також платіжні доручення, які підтверджують факт оплати Товариством будівельних робіт, а також акти приймання виконаних будівельних робіт (а. с. 31-104).

З приводу заперечень відповідача про те, що згідно відповіді Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, підрядною організацією, яка виконували будівельні роботи, зазначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, а не ТОВ «Адамант ЛТД» або ОСОБА_2, суд зазначає, що це не доводить порушень з боку позивача, так як підрядники мали право залучати до виконання всіх чи частини будівельних робіт інших суб'єктів господарювання.

Встановлені судом обставини справи дозволяють стверджувати, що позивач не допустив порушень ПК України при формуванні податкового кредиту, про які зазначено в акті перевірки, заперечення відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не доведені належними засобами доказування, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 4 ч. 3 Закону України «Про судовий збір», позивач сплатив 10% розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, що складає 197,60 грн., від загальної суми в 1976,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 555 від 10 квітня 2014 р. (а. с. 2). За правилами ст. 94 ч. 1 КАС України, зазначена сума судового збору - 197,60 грн., підлягає присудженню позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 4 ч. 3 Закону України «Про судовий збір», решта суми судового збору стягується з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимоги. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі і названий Закон не містить застережень щодо неможливості або обмежень для стягнення судового збору з державних органів, в тому числі і тих, які звільнені від сплати судового збору і повністю фінансуються з Державного бюджету України, решта судового збору в сумі 1778,42 грн. (1976,02-197,60=1778,42) підлягає стягненню з ОДПІ на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000152200, прийняте 4 квітня 2014 р. Баштанською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївської області, скасувати.

3. Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанська птахофабрика» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 197,60 грн.

4. Стягнути з Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555) 1778,42 грн. судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз