Постанова

від 14.05.2014 по справі 806/1575/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Житомир справа № 806/1575/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

за участю секретаря Барібан А.І.,

представників позивача Заїки А.М., Качанівського Л.А.,

представника відповідача Гарькавої Г.І., Черниша О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сончік" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сончік" звернулось з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000422200 від 19.03.2014 р., про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 731228 грн.;

- №0000412200 від 19.03.2014 р., за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 143380 грн. за основним платежем та 71690 грн., штрафних (фінансових) санкці;

- №0000442200 від 19.03.2014 р., за платежем податок на додану вартість у розмірі 165516 грн. за основним платежем та 82758 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000462200 від 19.03.2014 р., в результаті чого, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (заявлену в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) у розмірі 36138грн. за основним платежем та 9035грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000452200 від 19.03.2014 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72478 грн.;

- №0003291702 від 19.03.2014 р. за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 3402,74 грн. за основним платежем та 2542,59 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що протягом перевіряємого періоду не допускало порушення п. 135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.8.1 п.138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1ст. 139 пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.150.1 ст.150, п.198.3, п.198.6, ст. 198 п.192.1, 192.1.1, п.192.3 ст.192, абз.б) п.200.14 ст. 200, - п. 187.1 ст.187, пп. 164.2.17 б), г) п.164.2 ст.164; п.167.1 ст.167; пп.170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п.171.2. ст. 171; п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними та такими, що суперечать фактичним обставинам. Також вважає, що висновок Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області є надуманим, безпідставним та таким, що грубо протирічить засадам податкового законодавства, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування сум грошового зобов'язання є такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, з мотивів викладених у письмовому заперечені. Просили в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 13.02.2014 року Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сончік", питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що було складено акт №1814/22-00/33321122 від 13.02.2014 року.

У зв'язку із поданим ТОВ "Сончік" запереченням Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт від 14.03.14 року №390/22-00/34126306 "Про результати виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Сончік", у зв'язку із розглядом заперечення від 24.02.2014 року №118 на акт Бердичівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 13.02.14р. №268/22-00/34126306".

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення:

1). п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.8.1 п.138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 143380 грн., у тому числі за півріччя 2012 року у сумі 42251 грн., три квартали 2012 року у сумі 88561 грн., за 2012 рік у сумі 143380 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2012 р. в сумі 731228 грн.

2). п.198.3, п.198.6, ст. 198 п.192.1, 192.1.1, п.192.3 ст.192 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 165516 грн., у тому числі за січень 2012 року на суму 28267 грн., за лютий 2012 року на суму 31445 грн., за жовтень 2012 року на суму 51623 грн., за листопад 2012 року на суму 54181 грн.

- абз.б). п.200.14 ст. 200 Податкового Кодексу України ТОВ "Сончік" завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за 2012 року в розмірі 36138, а саме за квітень 2012 року;

- п. 187.1 ст.187, п. 198.1 п.198.2 п.198.3. п. 198.6 ст. 198. п. 192.1, п.192.1.1.п.192.3 ст.192 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) на суму 41562 грн., а саме за грудень 2012р.- 41562 грн.;

- п.198.3. п. 198.6 ст. 198. п. 192.1, п.192.1.1.п.192.3 ст.192 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.19) на суму 30916 грн., а саме за грудень 2012 року - 30916 грн.

3). пп. 164.2.17 б), г) п.164.2 ст.164; п.167.1 ст.167; пп.170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п.171.2. ст. 171; п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755 - VI в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 3402,74 грн.

На підставі акту перевірки Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000422200 від 19.03.2014 р., про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 731228 грн.;

- №0000412200 від 19.03.2014 р., за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 143380 грн. за основним платежем та 71690 грн., штрафних (фінансових) санкції;

- №0000442200 від 19.03.2014 р., за платежем податок на додану вартість у розмірі 165516 грн. за основним платежем та 82758 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000462200 від 19.03.2014 р., в результаті чого, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (заявлену в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) у розмірі 36138грн. за основним платежем та 9035грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000452200 від 19.03.2014 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72478 грн.;

- №0003291702 від 19.03.2014 р. за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 3402,74 грн. за основним платежем та 2542,59 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Однак, суд вважає, що вказані рішення податковим органом прийняті з порушенням закону, виходячи з наступного.

Щодо порушення пп. 135.1 ст.135 п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненням) в результаті чого, на думку відповідача, позивачем надлишково скоригувало суму доходів у бік зменшення внаслідок відображення суми вартості повернення раніше реалізованих товарів, відображених в рядку 03.26 "Перерахунок доходів у разі зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)" додатку ІД "Інші доходи" внаслідок чого занижено суму доходів на загальну суму 436205 грн., в тому числі по періодах:

- за 1 квартал 2012р. - на суму 132312 грн.;

- за півріччя 2012р. - на суму 156881 грн.;

- за три квартали 2012р. на суму 338158 грн.;

- за 2012 рік - на суму 436205 грн.

На думку відповідача ТОВ "Сончік" не мав право приймати повернутий раніше проданий товар відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" та п.8 типового договору купівлі-продажу невідомо ким затвердженого.

Відповідно до п.22 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

До того ж до Закон України "Про захист прав споживачів" встановлює обов'язок продавця на прийом товару, що повертається покупцем, а не встановлює заборону на повернення товару в будь-яких інших випадках, коли виробник іде назустріч покупцю задовольняючи його вимоги.

Тобто, даний Закон не розповсюджується на товари придбані для здійснення підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, зокрема з копій свідоцтв про державну реєстрацію, що всі ці товари придбані та повернуті суб'єктами господарювання з якими укладені відповідні господарські договори на постачання товарів.

Відповідно до статей 626-628 ЦК України, під договором необхідно розуміти домовленість двох сторін, яка направлена на встановлення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в оформлені договорів, виборі контрагента і визначенні умов договору.

Тому посилання Податкового органу на п.8 типового договору не заслуговує на увагу.

У відповідності до ст.ст.179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоекономічні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Згідно ст.11 Закону України "Про ціни та ціноутворення" - вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

В матеріалах справи, наявні всі первинні документи, що підтверджують факт постачання, повернення та оплати товарів на спірну суму.

Крім того, право позивача на коригування (перерахунок) вартості повернутих товарів прямо передбачено п.140.2. ст.140 Податкового кодексу України, де чітко вказано, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що жодна з норм Податкового кодексу України, на які посилається відповідач, в даному випадку не порушена, а навпаки підтверджує правомірність дій позивача.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, дане повернення включено до інших доходів зі знаком "мінус". Відповідно до п.137.1 ст.137 Кодексу дану операцію було відображено в обліку в момент переходу права власності на товар, тобто в момент повернення товару підприємству на підставі належним чином оформлених первинних документів. Факт наявності належним чином оформлених первинних документів по даним господарським операціям підтверджено відповідачем на сторінках Акту перевірки.

Дані повернення обліковувалися на складі підприємства та приймалися матеріально відповідальними особами підприємства.

Встановлено, що у позивача з даними контрагентами, які здійснювали повернення, тривають багаторічні плідні господарські взаємовідносини. Дані контрагенти мають свої торгові точки та здійснюють безпосередню реалізацію продукції підприємства кінцевим споживачам.

Як пояснили представники позивача, повернення товарів виникали через те, що від продукції з певних причин відмовився кінцевий споживач, коли товар виготовлявся за індивідуальним замовленням. З метою не втратити ринку збуту, потенційних покупців, позивач змушений був приймати повернутий товар та продавати іншим підприємцям-продавцям або кінцевим споживачам.

З матеріалів справи вбачається, що з кожним суб'єктом господарювання періодично проводилися звірка залишків товарів позивача, які знаходяться у такого суб'єкта господарювання.

Таким чином, дані обставини повністю спростовують думку відповідача про заниження суми доходів в 2012 р. на загальну суму 436205 грн.

Щодо порушення пп.138.8.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 ст.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача позивачем до складу витрати включено витрати по придбанню послуг з оренди приміщень та обладнання у ТОВ "Бофіка" на загальну суму 841205 грн., що не підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, а саме в періодах:

- за 1 квартал 2012р. - на суму 255734 грн.

- за півріччя 2012р. - на суму 434573 грн.,

- за три квартали 2012р. на суму 613929 грн.;

- за 2012рік. - на суму 841205 грн.

При цьому відповідач, як на порушення, вказує на ту обставину, що в додаткових угодах відсутні номери та дати складання, в актах оренди відсутня інформація про кількість та найменування обладнання, що передається в оренду, що робить неможливим визначити використання його в господарській діяльності, відсутня розшифровка комунальних послуг, які відшкодовуються підприємством ТОВ "Бофіка".

Згідно п.п. 138.8.1, 138.8. ст.138 - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Пункт 139.1.9., 139.1. статті 139 Податкового кодексу України передбачає, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів, на підтвердження вчинення господарських операцій з оренди майна на підставі договору оренди нежитлових приміщень (будівлі) №1 від 01.01.12р. з ТОВ "Бофіка" за кожен місяць оренди складено акт виконаних робіт. Наявні також і додаткові угоди. При цьому в акті перевірки відповідач зазначає їх перелік та періоди, за які вони складені, та вказує перелік майна, що передавалося в оренду на підставі договору, чим визнає факт його передачі в оренду.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що орендоване майно є будівлями, в яких безпосередньо розміщене виробниче обладнання ТОВ "Сончік" та здійснюється виробництво та зберігання продукції, яку виробляє підприємство. Без нього позивач не зміг б здійснювати господарську діяльність. Власних основних засобів де можна було б розмістити виробниче обладнання та здійснювати випуск та зберігання продукції позивач немає. Через це й змушене орендувати його у ТОВ "Бофіка" приміщення.

Так, матеріали справи містять копії актів виконаних робіт, які оформлені відповідно до вимог договору оренди №1, містять всі ознаки первинного документа передбаченого п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до зазначених Закону та Положення первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Міру деталізації змісту і обсягу господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.

Як вбачається з матеріалів справи, складені акти разом з договором та додатками до нього дають повну можливість розкрити зміст господарської операції та ідентифікувати активи, зобов'язання, доходи або витрати, з нею пов'язаних.

Також, в акті перевірки зазначено, що у ТОВ "Сончік" відсутні договори на електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, однак надання таких послуг передбачено договором оренди нежитлових приміщень (будівлі) №1 від 01.01.12р. з ТОВ "Бофіка". Встановлено, що підприємством орендується у ТОВ "Бофіка" більше 3600 кв.м. нежитлових приміщень.

Листом Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.03.2003 року №05-39-08/1050 визначено, що договір оренди регулює відносини з передачі майна у тимчасове користування за плату, і тому всі умови щодо користування та управління цим майном мають бути визначені власником переданого в оренду майна у договорі оренди.

У випадку передачі орендареві повноважень щодо укладення договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії, між сторонами мають бути укладені відповідні договори згідно з вимогами Правил. У тому разі, коли зазначених повноважень не надано, вартість використаної орендарем електричної енергії має враховуватися в орендній платі.

Таким чином, коли такі послуги надаються орендодавцем, то вартість використаних послуг входить у вартість орендної плати і ніяких додаткових документів цей факт не потребує.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Сончік" повністю орендує будівлі та споруди. Жодних власних будівель підприємство немає.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що ТОВ "Сончік" та ТОВ "Бофіка" є пов'язаними особами, то дана обставина жодним чином не спростовує суми витрат вказані в актах виконаних робіт. Крім того, дані підприємства на момент здійснення спірних операцій знаходилися на загальній системі оподаткування та були платниками ПДВ.

Таким чином, у позивача наявні необхідні первинні документи, які підтверджують факт вчинення господарських операцій та понесені витрати безпосередньо пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, а відтак у відповідача відсутні правові підстави для зменшення витрат в сумі 841205 грн. та донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Щодо порушення пп.138.10.3 п. 138.10 ст.138 , пп. 139,1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем, на думку відповідача до складу витрат включено вартість пального, списаного для заправки власних автомобілів менеджерів з продажу на загальну суму 76704 грн., що не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення, зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, а саме:

- за 1 квартал 2012р. - на суму 20584 грн.;

- за півріччя 2012р. - на суму 39080грн.;

- за три квартали 2012р. на суму 57179 грн.;

- за 2012 рік. - на суму 76704грн.

Також, в акті перевірки відповідач підтверджує наявність первинних документів - подорожніх листів легкового автомобіля, при цьому вказує, що у зазначених подорожніх листах відсутня інформація, що дозволяє зробити висновок про використання автомобілів у господарській діяльності та вказує про відсутність початкових показників спідометра у подорожніх листах. Вказує відповідач і на ту обставину, що на його думку списання пального здійснюється не на підставі подорожніх листів, а встановлених лімітів.

Пункт 138.10.3. статті138 Податкового кодексу України вказує, що витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Згідно п.п.139.1.9., 139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріали справи містять копії первинних документів, які підтверджують, що підприємство використовувало бензин в господарських цілях, саме: заява до керівника підприємства про дозвіл використання особистого автомобіля в службових цілях, дозвіл керівництва підприємства на використання автомобіля в службових цілях з виплатою компенсації, договорами про використання власних автомобілів, накази про порядок використання автомобіля, належного працівникові у службових цілях, про виплату працівникові суми компенсації за використання його автомобіля в службових цілях.

Крім того, з тексту п. 2.1 договорів вбачається, що автомобіль використовується його власником - працівником підприємства особисто при здійсненні своїх трудових обов'язків, за що працівник і отримує від підприємства компенсацію за знос свого транспортного засобу у розмірі 10 копійок за кожен кілометр пробігу.

Використання працівниками власних автомобілів за договорами з ТОВ "Сончік" безпосередньо пов'язана із виконанням ними своїх службових обов'язків, адже вони працювали менеджерами зі збуту. Згідно посадових інструкцій їх завданням та зобов'язанням є:

- організація та координація збутової діяльність відповідно до замовлень і укладених договорів, забезпечення постачання продукції, що випускається, споживачам у встановлені терміни в повному обсязі;

- організовує проведення маркетингових досліджень з вивчення споживчого ринку і його перспектив, формування і розширення господарських зв'язків зі споживачами, проведення аналізу попиту покупців, ступеня задоволення потреб вимог і запитів споживачів на вироби, що пропонуються, рівня конкурентоспроможності продукціх на ринку шляхом вивчення і оцінювання потреб споживачів, моніторингу конкурентів та цілий ряд інших завдань, які безпосередньо пов'язані з виконання службових обов'язків і для якісного та своєчасного виконання яких необхідний автотранспорт.

Отже, автомобіль для цих осіб є засобом праці, тобто матеріальною цінністю, яка використовується в процесі праці та якими працівник впливає на предмет праці для досягнення економічного ефекту (збільшення об'ємів продажу).

За таких обставин та враховуючи зміст заяви до керівника підприємства про дозвіл використання особистого автомобіля в службових цілях, дозвіл керівництва підприємства на використання автомобіля в службових цілях з виплатою компенсації, договорами про використання власних автомобілів, накази про порядок використання автомобіля, належного працівникові у службових цілях, про виплату працівникові суми компенсації за використання його автомобіля в службових цілях.

Таким чином, використане паливо, якими заправлялися власні автомобілі під час виконання трудових обов"язків, було правомірно віднесено до складу витрат на збут підприємства. Оскільки транспортні засоби використовувалися відповідно в трудовій діяльності, то відповідно до аналогії закону ст.125 Кодексу законів про працю України, працівники отримували компенсації за зношення в службових цілях власних інструментів.

Правомірність застосування до транспортних засобів у цьому сенсі аналогії з інструментами, підтверджується й Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстата України від 13.01.2004 р. № 5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713, у п.3.22 розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" якої зазначено, що компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту.

Суд зазначає, що суть правовідносин, які склалися між ТОВ "Сончік" та його працівниками з приводу використання останніми власних транспортних засобів у службових цілях, принципово відрізняється від правовідносин з оренди або позички. Відповідно до ст.759 ЦК України оренда транспортного засобу передбачає передачу у строкове користування предмету оренди від власника до орендаря. Проте, передача працівниками позивача власних автомобілів уповноваженим особам підприємства за актами прийому-передачі, яка притаманна правовідносинам оренди або позички, не відбувалася; автомобілі залишилися у користуванні в службових цілях виключно своїх власників - працівників підприємства, що є суттєвою умовою для отримання компенсації згідно вимог ст.125 Кодексу законів про працю України та списання палива на витрати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні первинні документи підтверджують факт списання та використання спірного палива в господарській діяльності ТОВ "Сончік".

Щодо порушення п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача позивачем завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду за І квартал 2012р. на суму 239509 грн., за півріччя 2012р. на суму 59877 грн. (25%), за три квартали 2012р. на суму 59877 грн. (25%) та за 2012 рік 59877грн. (25%).

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Сончік" в податковій звітності по податку на прибуток не враховано результати попередньої виїзної планової документальної перевірки, відображене актом перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11р. по 31.12.12р від, 29.03.12р. № 306/23-01/34126306.

Станом на дату написання даного акту перевірки результати перевірки, відображені актом від 29.03.12р. № 306/23-01/34126306 не оскаржуються та є узгодженими.

Відповідно до п..150.1 ст.150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Встановлено, що після отримання повідомлення про планову перевірку за 2011 рік позивачем до початку перевірки було подано відповідачу уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року, та 2-4 квартали 2011 року.

Відповідач листом № 3042/10/15-01 від 01.03.2012 року відмовив ТОВ "Сончік" у прийнятті даних декларацій. Не погодившись з даним рішенням позивач оскаржив його до суду.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду по справі №0670/1852/12 позов ТОВ "Сончік" було задоволено. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду 18 вересня 2012 р. постанова першої інстанції залишена без змін.

Згідно з ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, значення даних коригувань набрали законної сили лише після проголошення апеляційної скарги, тобто з 18 вересня 2012 року.

Порушення за результатами перевірки та донараховані на підставі них податкові зобов'язання з податку на прибуток були оплачені позивачем грошовими коштами, згідно платіжного доручення № 593 від 03.05.12р. на суму 59133,94грн. та № 210 від 16.02.2012р. на суму 3178,00 грн. Відповідно жодних зменшень від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на підставі поданих уточнень за результатами акту перевірки за 2011р.не відбувалося, оскільки на період написання акту та винесення на його підставі податкових повідомлень-рішень дані уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року, та 2-4 квартали 2011 року не мали законної сили в розумінні КАС України. Також, на момент початку перевірки, згідно даних Бердичівської ОДПІ, жодних переплат з податку на прибуток за позивачем не рахувалося.

Крім того, податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 07.08.13р. №000099151 яким зменшувалося від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 629022 грн., яке виникло за рахунок поданих уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року, та 2-4 квартали 2011 року, скасоване ДПС у Житомирській області на підставі Рішення про результати розгляду первинної скарги від 25.10.12р. №17536/М-С/10-205.

Разом з тим, відповідач протиправно не прийняв до уваги вказані судові рішення та податкових органів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені вище обставини повністю спростовують висновки відповідача про порушення ТОВ "Сончік" п.150.1. ст.150 Податкового кодексу України.

Щодо порушення п.192.1., п.192.1.1, п.192.3 ст.192 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, занижено суму податкового зобов'язання в сторону зменшення пов'язаних з поверненням раніше реалізованих ортопедичних матрасів, м'яких меблів, наматрацників на загальну суму 90047 грн.

На думку відповідача ТОВ "Сончік" не мав право приймати повернутий раніше проданий товар відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" та п.8 типового договору купівлі-продажу.

Однак, суд не погоджується з даними висновками перевіряючих з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 192.1.1., п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Пункт 192.3. статті 192 Податкового кодексу України передбачає, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Встановлено, що позивач після повернення товарів здійснював коригування податкових зобов'язань, виписував необхідні коригуючи документи та включив дані суми до поточних декларацій з ПДВ.

Крім того, позивач звертався до відповідача у відповідності до ст.52 Податкового кодексу України, з питань надання індивідуальної податкової консультації, якою роз'яснити чи має право підприємство коригувати податкове зобов'язання з ПДВ в сторону зменшення в разі повернення від неплатника ПДВ товару який не був таким неплатником ПДВ оплачений підприємству.

Згідно отриманого ТОВ "Сончік" індивідуального податкового роз'яснення Бердичівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 12.12.2013р. №7327/10/11-06 зазначено, що постачальник - платник ПДВ, при повернені товарів/послуг особою, яка на дату їх придбання не була платником цього податку, має право зменшити раніше сформовані податкові зобов'язання з ПДВ за умови повернення йому у власність раніше поставлених ним товарів, та надання отримувачу - неплатнику ПДВ повної грошової компенсації їх вартості.

Як встановлено вище, у ТОВ "Сончік" є як факт повернення товару, так і факт повернення коштів. Тобто, позивачем виконані всі необхідні умови для коригування ПДВ у разі повернення товарів. Факт наявності необхідних первинних документів, що підтверджують факт вчинення господарських операцій податковим органом не спростовується.

Відповідно до п.53.1. ст.53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Тому, відсутні будь-які порушення ТОВ "Сончік" п.192.1., п.192.1.1, п.192.3 ст.192 Податкового кодексу України.

Щодо порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого, на думку відповідача, ТОВ "Сончік" завищено суму податкового кредиту в сторону зменшення пов'язаних з вартості орендних послуг отриманих ТОВ "Бофіка" м. Бердичів код ЄДРПОУ 00308063 на загальну суму 168243 грн. та завищено суму податкового кредиту в результаті не підтвердження факту використання паливо-мастильних матеріалів у межах господарської діяльності підприємства на загальну суму ПДВ 15342 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2765-VІ (зі змінами і доповненнями) (далі по тексту - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Висновки акта перевірки про не підтвердження позивачем права на податковий кредит спростовуються наданими та дослідженими судом первинними документами.

Зазначені вище документи містять всі обов'язкові реквізити та мають юридичну силу. Виписані податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України, що не заперечується актом перевірки, а тому позивач правомірно включив суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, ТОВ "Сончік" правомірно включило до складу податкового кредиту суму податку по фінансово-господарським операціям з контрагентами.

Щодо порушення пп.164.2.17 б) п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, відносно не нарахування та не перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету з доходу отриманого платником податку від роботодавця, як додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих працівниками підприємства продовольчих та алкогольних напоїв на загальну суму ПДФО 436,00 грн.

На думку відповідача ТОВ "Сончік" мав нарахувати та утримати ПДФО з осіб, яким відшкодовано вартість алкогольних напоїв та продуктів харчування на підставі пп.б)164.2 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167.

Разом з тим, дані статті передбачають, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

- дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Тобто, згідно даного пункту дохід виникає в разі ідентифікації особи, яка отримує дохід та не підтвердження понесених витрат платника з господарською діяльністю підприємства.

Окрім того, необхідно відмітити, що дані алкогольні напої придбавалися не для власного використання, а для господарських потреб.

Відповідно до п.138.10. ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються:

- адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати.

Встановлено, що придбані алкогольні напої було використано при зустрічі з контрагентами, на яких проводились переговори щодо подальшої співпраці. Факт проведення переговорів та списання даних напоїв на представницькі витрати підтверджується актами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, в даному випадку неможливо ідентифікувати конкретний дохід осіб, через це й відсутній об'єкт оподаткування ПДФО.

Пропорційний розподіл вартості продуктів харчування на кількість людей, який зроблено податковим органом, не заслуговує на увагу, оскільки він базується на припущеннях відносно кількості спожитої продукції громадянами, а не на конкретних належним чином зафіксованих даних (первинних документах), які підтверджують, що певний громадянин спожив саме таку кількість (вартість) продуктів харчування, а не більшу чи меншу.

Таким чином, відсутні будь-які підставі для донарахування спірної суми.

Щодо порушення пп.164.2.17 г) п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України відносно донарахування ПДФО в сумі 2928,87 грн. з суми доходу отриманого гр. ОСОБА_6, як додаткове благо.

Дане додаткове благо в сумі 16596,99 грн., виникло в результаті відшкодування вартості використання власного автомобіля в службових цілях.

Проте відповідач даний факт не підтверджує.

Разом з тим, в акті перевірки податковий орган підтверджує наявність первинних документів - подорожніх листів легкового автомобіля, однак вказує, що у зазначених подорожніх листах відсутня інформація, що дозволяє зробити висновок про використання автомобілів у господарській діяльності та вказує про відсутність початкових показників спідометра у подорожніх листах. Також вказує на ту обставину, що згідно ст.799 Цивільного кодексу України договір оренди автомобіля з фізичною особою підлягає нотаріальному посвідченню.

Однак, суд не погоджується з даними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як встановлено вище, матеріали справи містять копії первинних документів, що ОСОБА_6 використовував автомобіль особисто під час виконання трудових обов'язків в господарських цілях, зокрема: заява до керівника підприємства про дозвіл використання особистого автомобіля в службових цілях, дозвіл на керівництва підприємства на використання автомобіля в службових цілях з виплатою компенсації, договорами про використання власних автомобілів, накази про порядок використання автомобіля, належного працівникові у службових цілях, про виплату працівникові суми компенсації за використання його автомобіля в службових цілях.

Дані документи відповідають положенням ст.125 Кодексу законів про працю України із застосуванням аналогії закону щодо прирівняння автомобілів до інструментів, що свідчить про правомірність віднесення цих нарахувань до складу витрат та безпідставність визнання їх, як додаткове благо.

Статтею 125 Кодексу законів про працю України гарантоване право працівників на одержання компенсації за зношування (амортизацію) своїх власних інструментів, які використовуються ними для потреб підприємства.

Разом з тим суд зазначає, що прямої норми діючого податкового та трудового законодавства щодо обов'язкової виплати компенсації за використання працівником власного автомобіля не існує. Проте, відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України, до трудових правовідносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо такі правовідносини не врегульовані іншими актами законодавства. Отже, для трудових правовідносин можуть застосовуватися положення ЦК України, зокрема, ст.6 цього Кодексу, яка гарантує право на укладання договору, який не передбачений актами законодавства, але відповідає його загальним принципам, та право сторін передбачати у договорі свої правовідносини, які не врегульовані законодавчими актами.

Частиною першою статті 9 ЦК України передбачено, що при врегулюванні трудових відносин дозволено застосування й аналогії закону, яка передбачена ст. 8 ЦК України: якщо правовідносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами кодексу, іншими актами законодавства, які регулюють подібні за змістом відносини.

Як вбачається з п. 2.1 договорів, автомобіль використовується його власником - працівником підприємства особисто при здійсненні своїх трудових обов'язків, за що працівник і отримує від підприємства компенсацію за знос свого транспортного засобу у розмірі 10 копійок за кожен кілометр пробігу.

Використання працівниками власних автомобілів за договорами з ТОВ "Сончік" безпосередньо пов'язана із виконанням ними своїх службових обов'язків.

За таких обставин, та враховуючи зміст заяви до керівника підприємства про дозвіл використання особистого автомобіля в службових цілях, дозвіл керівництва підприємства на використання автомобіля в службових цілях з виплатою компенсації, договорами про використання власних автомобілів, накази про порядок використання автомобіля, належного працівникові у службових цілях, про виплату працівникові суми компенсації за використання його автомобіля в службових цілях, вважаємо, що дана компенсація є витратами підприємства, а не додаткове благо ОСОБА_6, оскільки транспортні засоби використовувалися відповідно в трудовій діяльності, то відповідно до аналогії закону ст.125 Кодексу законів про працю України, працівники отримували компенсації за зношення в службових цілях власних інструментів.

Як вже зазначалося, суть правовідносин, які склалися між ТОВ "Сончік" та його працівником ОСОБА_6 з приводу використання останніми власних транспортних засобів у службових цілях, принципово відрізняється від правовідносин з оренди або позички. Відповідно до ст.759 ЦК України оренда транспортного засобу передбачає передачу у строкове користування предмету оренди від власника до орендаря. Проте, передача працівником власних автомобіля уповноваженим особам підприємства за актами прийому-передачі, яка притаманна правовідносинам оренди або позички, не відбувалася; автомобіль залишився у користуванні в службових цілях виключно свого власника - працівника підприємства ОСОБА_6, що є суттєвою умовою для отримання компенсації згідно вимог ст.125 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, враховуючи наявні первинні документи, які підтверджують факт використання автомобіля ОСОБА_6 в господарській діяльності ТОВ "Сончік", підстав для донарахування ПДФО на суми компенсації за використання автомобіля, як за додаткове благо, немає.

Заборгованість в сумі 37,87 грн. по ПДФО, ТОВ "Сончік" визнано та сплачено до бюджету України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень № 0000422200 від 19.03.2014 року, № 0000412200 від 19.03.2014 року, № 0000442200 від 19.03.2014 року, №0000462200 від 19.03.2014 року, № 0000452200 від 19.03.2014 року та № 0003291702 від 19.03.2014 року частково в розмірі 3364,87 грн. за основним платежем та 2523,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення № 0000422200 від 19.03.2014 року, № 0000412200 від 19.03.2014 року, № 0000442200 від 19.03.2014 року, №0000462200 від 19.03.2014 року, № 0000452200 від 19.03.2014 року та № 0003291702 від 19.03.2014 року частково в розмірі 3364,87 грн. за основним платежем та 2523,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 21 травня 2014 р.