Ухвала

від 16.07.2014 по справі 806/1575/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"16" липня 2014 р. Справа № 806/1575/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю представників позивача Заїки А.М., Качанівського Л.А.,

представника відповідача Гарькавої Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" травня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сончік" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сончік" 01 квітня 2014 року звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000422200 від 19.03.2014 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 731228 грн.;

- №0000412200 від 19.03.2014 про визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 143380 грн. за основним платежем та 71690 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000442200 від 19.03.2014 про визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 165516 грн. за основним платежем та 82758 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000462200 від 19.03.2014 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (заявлену в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) у розмірі 36138грн. за основним платежем та 9035грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000452200 від 19.03.2014 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72478 грн.;

- №0003291702 від 19.03.2014 в частині визначення податкового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3364,87 грн. за основним платежем та 2523,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення № 0000422200 від 19.03.2014 року, № 0000412200 від 19.03.2014 року, № 0000442200 від 19.03.2014 року, №0000462200 від 19.03.2014 року, № 0000452200 від 19.03.2014 року та № 0003291702 від 19.03.2014 року частково в розмірі 3364,87 грн. за основним платежем та 2523,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що виявлені під час проведення перевірки мали місце, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню. Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що 13.02.2014 Бердичівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сончік", питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено акт №268/22-00/34126306 від 13.02.2014.

У період з 03.03.2014 по 07.03.2014 Бердичівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Сончік" у зв"язку із розглядом заперечення від 24.02.2014 №118 на акт Бердичівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 13.02.2014 №268/22-00/34126306, за результатами якої складено акт від 14.03.14 №390/22-00/34126306.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення:

1) п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.8.1 п.138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 143380 грн., у тому числі за півріччя 2012 року у сумі 42251 грн., три квартали 2012 року у сумі 88561 грн., за 2012 рік у сумі 143380 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2012 р. в сумі 731228 грн.

2) п.198.3, п.198.6, ст. 198 п.192.1, 192.1.1, п.192.3 ст.192 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 165516 грн., у тому числі за січень 2012 року на суму 28267 грн., за лютий 2012 року на суму 31445 грн., за жовтень 2012 року на суму 51623 грн., за листопад 2012 року на суму 54181 грн.

- абз.б). п.200.14 ст. 200 Податкового Кодексу України ТОВ "Сончік" завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за 2012 року в розмірі 36138, а саме за квітень 2012 року;

- п. 187.1 ст.187, п. 198.1 п.198.2 п.198.3. п. 198.6 ст. 198. п. 192.1, п.192.1.1.п.192.3 ст.192 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) на суму 41562 грн., а саме за грудень 2012р.- 41562 грн.;

- п.198.3. п. 198.6 ст. 198. п. 192.1, п.192.1.1.п.192.3 ст.192 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.19) на суму 30916 грн., а саме за грудень 2012 року - 30916 грн.

3) пп. 164.2.17 б), г) п.164.2 ст.164; п.167.1 ст.167; пп.170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п.171.2. ст. 171; п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755 - VI в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 3402,74 грн.

На підставі актів перевірки Бердичівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000422200 від 19.03.2014 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 731228 грн.;

- №0000412200 від 19.03.2014 про збільшення суми грошового зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 143380 грн. за основним платежем та 71690 грн. штрафних (фінансових) санкції;

- №0000442200 від 19.03.2014 про збільшення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 165516 грн. за основним платежем та 82758 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000462200 від 19.03.2014 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (заявлену в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) у розмірі 36138грн. за основним платежем та 9035грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000452200 від 19.03.2014 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72478 грн.;

- №0003291702 від 19.03.2014 про збільшення грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3402,74 грн. за основним платежем та 2542,59 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку що прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Що стосується заниження податку на прибуток внаслідок відображення суми вартості повернення раніше реалізованих товарів, відображених в рядку 03.26 "Перерахунок доходів у разі зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг)" додатку ІД "Інші доходи" на загальну суму 436205 грн.

Відповідно до п.140.2. ст.140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Встановлено, що ТОВ "Сончік" у перевіряємому періоді здійснено повернення реалізованих товарів (ортопедичних матраців, м"яких меблів, наматрацників).

З матеріалів справи, зокрема з копій свідоцтв про державну реєстрацію, встановлено, що всі ці товари придбані та повернуті суб'єктами господарювання з якими укладені відповідні господарські договори на постачання товарів.

Дані повернення обліковувалися на складі підприємства та приймалися матеріально відповідальними особами підприємства.

Крім того, вказане підтверджується актами звірки залишків товарів.

Відповідно до статей 626-628 ЦК України, під договором необхідно розуміти домовленість двох сторін, яка направлена на встановлення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в оформлені договорів, виборі контрагента і визначенні умов договору.

У відповідності до ст.ст.179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоекономічні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Первинними документами підтверджено факт постачання, повернення та оплати товарів на спірну суму.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, дане повернення включено до інших доходів зі знаком "мінус". Відповідно до п.137.1 ст.137 Кодексу дану операцію було відображено в обліку в момент переходу права власності на товар, тобто в момент повернення товару підприємству на підставі належним чином оформлених первинних документів. Факт наявності належним чином оформлених первинних документів по даним господарським операціям підтверджено відповідачем на сторінках Акту перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про заниження суми доходів на загальну суму 436205 грн. є протиправаним.

Що стосується віднесення позивачем до складу витрат витрати по придбанню послуг з оренди приміщень та обладнання у ТОВ "Бофіка" на загальну суму 841205 грн., що не підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п.п. 138.8.1, 138.8. ст.138 - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Пункт 139.1.9., 139.1. статті 139 Податкового кодексу України передбачає, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи - це документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Встановлення, що 01.01.2012 позивачем укладено договір №1 з ТОВ "Бофіка" про оренду нежитлових приміщень (будівлі) по вул. Красіна 16, м. Бердичів, м. Бердичів, загальною площею 3517,2 кв.м. На виконання умов зазначеного договору позивачем надано акти звірки-приймання (наданих послуг) за кожен місяць оренди.

Судом першої інстанції встановлено, що орендоване майно є будівлями, в яких безпосередньо розміщене виробниче обладнання ТОВ "Сончік" та здійснюється виробництво та зберігання продукції, яку виробляє підприємство. Власних основних засобів де можна було б розмістити виробниче обладнання та здійснювати випуск та зберігання продукції позивач немає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що складені акти разом з договором та додатками до нього дають повну можливість розкрити зміст господарської операції та ідентифікувати активи, зобов'язання, доходи або витрати, з нею пов'язаних.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ "Сончік" договорів на електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, є безпідставним, оскільки встановлено, що вказані договори укладено орендодавцем ТОВ "Бофіка".

Листом Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.03.2003 року №05-39-08/1050 визначено, що договір оренди регулює відносини з передачі майна у тимчасове користування за плату, і тому всі умови щодо користування та управління цим майном мають бути визначені власником переданого в оренду майна у договорі оренди.

У випадку передачі орендареві повноважень щодо укладення договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії, між сторонами мають бути укладені відповідні договори згідно з вимогами Правил. У тому разі, коли зазначених повноважень не надано, вартість використаної орендарем електричної енергії має враховуватися в орендній платі.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що ТОВ "Сончік" та ТОВ "Бофіка" є пов'язаними особами, то дана обставина жодним чином не спростовує суми витрат вказані в актах виконаних робіт. Крім того, дані підприємства на момент здійснення спірних операцій знаходилися на загальній системі оподаткування та були платниками ПДВ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивачем підтверджено факт вчинення господарських операцій та понесені витрати безпосередньо пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, а відтак у відповідача відсутні правові підстави для зменшення витрат в сумі 841205 грн. та донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Що стосується включення до складу витрат вартість пального, списаного для заправки власних автомобілів менеджерів з продажу на загальну суму 76704 грн., що не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення, зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Пункт 138.10.3. статті138 Податкового кодексу України вказує, що витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Згідно п.п.139.1.9., 139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Встановлено, що використання працівниками власних автомобілів за договорами з ТОВ "Сончік" безпосередньо пов'язана із виконанням ними своїх службових обов'язків.

Згідно посадових інструкцій менеджерів зі збуту їх завданням та зобов'язанням є:

- організація та координація збутової діяльність відповідно до замовлень і укладених договорів, забезпечення постачання продукції, що випускається, споживачам у встановлені терміни в повному обсязі;

- організовує проведення маркетингових досліджень з вивчення споживчого ринку і його перспектив, формування і розширення господарських зв'язків зі споживачами, проведення аналізу попиту покупців, ступеня задоволення потреб вимог і запитів споживачів на вироби, що пропонуються, рівня конкурентоспроможності продукціх на ринку шляхом вивчення і оцінювання потреб споживачів, моніторингу конкурентів та цілий ряд інших завдань, які безпосередньо пов'язані з виконання службових обов'язків і для якісного та своєчасного виконання яких необхідний автотранспорт.

Матеріали справи містять копії первинних документів, які підтверджують, що підприємство використовувало бензин в господарських цілях, саме: заява до керівника підприємства про дозвіл використання особистого автомобіля в службових цілях, дозвіл керівництва підприємства на використання автомобіля в службових цілях з виплатою компенсації, договорами про використання власних автомобілів, накази про порядок використання автомобіля, належного працівникові у службових цілях, про виплату працівникові суми компенсації за використання його автомобіля в службових цілях.

Крім того, з тексту п. 2.1 договорів вбачається, що автомобіль використовується його власником - працівником підприємства особисто при здійсненні своїх трудових обов'язків, за що працівник і отримує від підприємства компенсацію за знос свого транспортного засобу у розмірі 10 копійок за кожен кілометр пробігу.

Таким чином, використане паливо, якими заправлялися власні автомобілі під час виконання трудових обов"язків, було правомірно віднесено до складу витрат на збут підприємства., оскільки транспортні засоби використовувалися в трудовій діяльності та відповідно до аналогії закону ст.125 Кодексу законів про працю України, працівники отримували компенсації за зношення в службових цілях власних інструментів.

Правомірність застосування до транспортних засобів аналогії з інструментами, підтверджується й Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстата України від 13.01.2004 № 5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, у п.3.22 розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" якої зазначено, що компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні первинні документи підтверджують факт списання та використання спірного палива в господарській діяльності ТОВ "Сончік".

Що стосується завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду за І квартал 2012р. на суму 239509 грн., за півріччя 2012р. на суму 59877 грн. (25%), за три квартали 2012р. на суму 59877 грн. (25%) та за 2012 рік 59877грн. (25%), в результаті не врахування в податковій звітності по податку на прибуток результатів попередньої виїзної планової документальної перевірки.

Відповідно до п..150.1 ст.150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Встановлено, що після отримання повідомлення про планову перевірку за 2011 рік позивачем до початку перевірки було подано відповідачу уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року, та 2-4 квартали 2011 року.

Відповідач листом №3042/10/15-01 від 01.03.2012 відмовив ТОВ "Сончік" у прийнятті даних декларацій. Не погодившись з даним рішенням позивач оскаржив його до суду.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 по справі №0670/1852/12, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду 18.09.2012 позов ТОВ "Сончік" задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Бердичівської ОДПІ від 01.03.2012 №3042/10/15-01 про невизнання уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток ТОВ "Сончік" за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року та 2-4 квартали 2011 року.

Рішення набрало законної сили.

Частиною 1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, значення даних коригувань набрали законної сили лише після проголошення апеляційної скарги, тобто з 18 вересня 2012 року.

Порушення за результатами перевірки та донараховані на підставі них податкові зобов'язання з податку на прибуток були оплачені позивачем грошовими коштами, згідно платіжного доручення № 593 від 03.05.12р. на суму 59133,94грн. та № 210 від 16.02.2012 на суму 3178,00 грн. Відповідно жодних зменшень від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на підставі поданих уточнень за результатами акту перевірки за 2011 не відбувалося, оскільки на період написання акту та винесення на його підставі податкових повідомлень-рішень дані уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року, та 2-4 квартали 2011 року не мали законної сили в розумінні КАС України. Також, на момент початку перевірки, згідно даних Бердичівської ОДПІ, жодних переплат з податку на прибуток за позивачем не рахувалося.

Крім того, податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 07.08.13 №000099151 яким зменшувалося від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 629022 грн., яке виникло за рахунок поданих уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року, та 2-4 квартали 2011 року, скасоване ДПС у Житомирській області на підставі Рішення про результати розгляду первинної скарги від 25.10.12 №17536/М-С/10-205.

Разом з тим, відповідач протиправно не прийняв до уваги вказані судові рішення та податкових органів.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність зі сторони позивача порушення п.150.1. ст.150 Податкового кодексу України.

Щодо заниження суми податкового зобов'язання з повернення раніше реалізованих ортопедичних матраців, м'яких меблів, наматрацників на загальну суму 90047 грн.

Відповідно до п.п. 192.1.1., п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Пункт 192.3. статті 192 Податкового кодексу України передбачає, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Встановлено, що позивач після повернення товарів здійснював коригування податкових зобов'язань, виписував необхідні коригуючи документи та включив дані суми до поточних декларацій з ПДВ.

Крім того, позивач звертався до відповідача у відповідності до ст.52 Податкового кодексу України, з питань надання індивідуальної податкової консультації, якою роз'яснити чи має право підприємство коригувати податкове зобов'язання з ПДВ в сторону зменшення в разі повернення від неплатника ПДВ товару який не був таким неплатником ПДВ оплачений підприємству.

Згідно отриманого ТОВ "Сончік" індивідуального податкового роз'яснення Бердичівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 12.12.2013 №7327/10/11-06 зазначено, що постачальник - платник ПДВ, при повернені товарів/послуг особою, яка на дату їх придбання не була платником цього податку, має право зменшити раніше сформовані податкові зобов'язання з ПДВ за умови повернення йому у власність раніше поставлених ним товарів, та надання отримувачу - неплатнику ПДВ повної грошової компенсації їх вартості.

Позивачем підтверджено як факт повернення товару, так і факт повернення коштів, тобто виконані всі необхідні умови для коригування ПДВ у разі повернення товарів. Факт наявності необхідних первинних документів, що підтверджують факт вчинення господарських операцій податковим органом не спростовується.

Крім того, відповідно до п.53.1. ст.53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Щодо завищення ТОВ "Сончік" сум податкового кредиту з вартості орендних послуг отриманих ТОВ "Бофіка" м. Бердичів на загальну суму 168243 грн. та в результаті не підтвердження факту використання паливо-мастильних матеріалів у межах господарської діяльності підприємства на загальну суму ПДВ 15342 грн.

Відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2765-VІ (зі змінами і доповненнями), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Висновки акта перевірки про не підтвердження позивачем права на податковий кредит спростовуються наданими та дослідженими первинними документами.

Зазначені вище документи містять всі обов'язкові реквізити та мають юридичну силу. Виписані податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України, що не заперечується актом перевірки, а тому позивач правомірно включив суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Сончік" правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку по фінансово-господарським операціям з контрагентами.

Що стосується не нарахування та не перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету з доходу отриманого платником податку від роботодавця, як додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих працівниками підприємства продовольчих та алкогольних напоїв на загальну суму ПДФО 436,00 грн. та ПДФО в сумі 2928,87 грн. з суми доходу отриманого гр. ОСОБА_7, як додаткове благо.

Відповідно до пп.б)164.2 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

- дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Тобто, згідно даного пункту дохід виникає в разі ідентифікації особи, яка отримує дохід та не підтвердження понесених витрат платника з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до п.138.10. ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються:

- адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати.

Встановлено, що придбані алкогольні напої було використано при зустрічі з контрагентами, на яких проводились переговори щодо подальшої співпраці. Факт проведення переговорів та списання даних напоїв на представницькі витрати підтверджується актами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, в даному випадку неможливо ідентифікувати конкретний дохід осіб, через це й відсутній об'єкт оподаткування ПДФО.

Пропорційний розподіл вартості продуктів харчування на кількість людей, який зроблено податковим органом, не заслуговує на увагу, оскільки він базується на припущеннях відносно кількості спожитої продукції громадянами, а не на конкретних належним чином зафіксованих даних (первинних документах), які підтверджують, що певний громадянин спожив саме таку кількість (вартість) продуктів харчування, а не більшу чи меншу.

Таким чином, відсутні будь-які підставі для донарахування спірної суми.

Крім того, встановлено, що додаткове благо в сумі 16596,99 грн. виникло в результаті відшкодування вартості використання ОСОБА_7 власного автомобіля в службових цілях.

Використання ОСОБА_7 власного автомобіля під час виконання трудових обов'язків в господарських цілях підтверджується заявою до керівника підприємства про дозвіл використання особистого автомобіля в службових цілях, дозволом керівництва підприємства на використання автомобіля в службових цілях з виплатою компенсації, договорами про використання власних автомобілів, наказами про порядок використання автомобіля, належного працівникові у службових цілях, про виплату працівникові суми компенсації за використання його автомобіля в службових цілях.

Дані документи відповідають положенням ст.125 Кодексу законів про працю України із застосуванням аналогії закону щодо прирівняння автомобілів до інструментів, що свідчить про правомірність віднесення цих нарахувань до складу витрат та безпідставність визнання їх, як додаткове благо.

Статтею 125 Кодексу законів про працю України гарантоване право працівників на одержання компенсації за зношування (амортизацію) своїх власних інструментів, які використовуються ними для потреб підприємства.

Використання працівниками власних автомобілів за договорами з ТОВ "Сончік" безпосередньо пов'язана із виконанням ними своїх службових обов'язків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинними документами підтверджено факт використання автомобіля ОСОБА_7 в господарській діяльності ТОВ "Сончік", а тому підстав для донарахування ПДФО на суми компенсації за використання автомобіля, як за додаткове благо, немає.

Заборгованість в сумі 37,87 грн. по ПДФО, ТОВ "Сончік" визнано та сплачено до бюджету України.

В силу вимог ч.2 ст. 71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення №0000422200 від 19.03.2014, №0000412200 від 19.03.2014, №0000442200 від 19.03.2014, №0000462200 від 19.03.2014, №0000452200 від 19.03.2014 та № 0003291702 від 19.03.2014 частково в розмірі 3364,87 грн. за основним платежем та 2523,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" травня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "17" липня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сончік" вул.Красіна,16,м.Бердичів,Житомирська область,13300

3- відповідачу/відповідачам: Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Б.Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312

4-представник позивача ОСОБА_3 АДРЕСА_1 ,