Ухвала

від 27.05.2014 по справі 826/1594/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1594/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко К.П. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віклеон" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішеня від 30.01.2013 року № 0000272250 та № 0000282250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" березня 2013 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 18.03.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" березня 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Віклеон» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Гарант Інвест Сервіс», за період з 01.10.2009 - 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №76/22-522/31090927 від 16.01.2013р. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 316118 грн., а саме по періодам: липень 2011 - 32088 грн., серпень 2011 - 15358 грн., вересень 2011 - 62854 грн., жовтень 2011- 15816 грн., листопад 2011- 15622 грн., грудень 2011- 49370 грн., квітень 2012 - 15878 грн., травень 2012 - 37112 грн., червень 2012 - 15930 грн., липень 2012 - 56090 грн., та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 16080 грн., а саме за березень 2012 - 16080 грн. На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м.Києва були прийняті податкові повідомлення - рішення форми від 30.01.2013 року: - №0000272250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість в розмірі 395 147,00 грн. - №0000282250, яким зменшено розмір залишку від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 16 080,00 грн. Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Окружний адміністартвиний суд м. Кєва прийшов до висновку про необхідність задовольнити озовні вимоги. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Матеріали справи містять видаткові та податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки. Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку. Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю. Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок. Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь - які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок. Як вбачається з матеріалів справи, від ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» до ТОВ «Віклеон» були здійснені поставки товару на виконання укладених договір про транспортно-експедиторське обслуговування №01/04/11 від 01.04.2011року, та №12/9/11 від 12.09.2011року. Виконання даних договорів свідчать надані суду первині документи, а саме: акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та податкові накладні. За вищезазначеним договором позивачем було отримано товар. Даний товар, отриманий позивачем, не є обмеженням в цивільному обороті, отриманим внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даного товару також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку. Матеріалами справи підтверджується фактичне надання та використання товару позивачем, а саме наявність видаткових накладних, податкових накладних, договори поставки товару. Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 16.01.2013р. №76/22-522/31090927 на факт нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс», з висновку, викладеного в акті перевірки вищезазначеного контрагента, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11). Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростоують висновки викладені в постанові суду першої інстанції, а оскаржувані податкові повідомлення-рішеня від 30.01.2013 року № 0000272250 та № 0000282250 є необґрунтованими. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" берехня 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" берехня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.