Рішення

від 02.06.2014 по справі 911/1553/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" червня 2014 р. Справа № 911/1553/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКЦЕПТ ПЛЮС», м. Луцьк

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Любимівка, Вишгородський район

про стягнення 110 011,38 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Шестаков Д.М. - представник, довіреність б/н від 03.01.2014р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АКЦЕПТ ПЛЮС» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 110 011,38 грн. заборгованості, яка складається з: 92 361,48 грн. суми основного боргу та 17 649,90 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання щодо оплати орендних платежів за договором оренди № 11 від 05.05.2011р. за період 05 травня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.04.2014р. у справі №911/1553/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 02.06.2014р.

Відповідач в судове засідання 02.06.2014р. не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, відзив та інші документи, витребувані судом, не надав, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що ухвала суду направлялась за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

02.06.2014р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,-

встановив:

05 травня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АКЦЕПТ ПЛЮС» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди № 11, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування частину приміщення та прилеглої території АЗС загальною площею 150 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 3.1 договору, майно вважається переданим Орендодавцем та прийнятим орендарем з дати підписання акту приймання-передачі. Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти майно (у разі відсутності будь-яких зауважень щодо відповідності майна умовам даного договору) впродовж трьох днів з дати підписання даного договору.

На виконання умов договору, 05.05.2011 року уповноваженими представниками сторін підписано акт приймання-передачі до договору оренди № 11, згідно якого відповідачем було прийнято у тимчасове платне користування частину приміщення та прилеглої території АЗС загальною площею 150 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до розділу 5. «Орендна плата», враховуючи необхідність проведення підготовчих робіт, орендна плата за користуванням майном встановлюється сторонами в наступному розмірі:

за перший та другий місяці оренди - 416,66 грн., крім того ПДВ, 20 %, 83,34 грн., разом - 500,00 грн.;

за третій місяць оренди - 5833,33 грн., крім того ПДВ, 20 %, 1166,67 грн., разом - 7000,00 грн.;

починаючи з четвертого місяця оренди та до кінця строку оренди - 6666,67 грн., крім того ПДВ, 20 %, 1333,33 грн., разом - 8000,00 грн.; (п. 5.1.1.-5.1.3. договору).

Орендна плата за користування майном встановлюється в національній валюті України та оплачується Орендарем щомісячно у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця, в строк до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. (п.5.2.)

Розмір орендної плати може змінюватися за взаємною згодою сторін. Розмір орендної плати може бути змінений у разі зміни податкового законодавства, в частині, що істотно впливає на умови даного Договору. Зміну орендної плати сторони погоджують Додатковою угодою до даного Договору. (п. 5.3.)

Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати.(п. 5.4.)

Орендна плата не включає вартості комунальних послуг (водопостачання, опалення, енергопостачання) та послуг, пов'язаних з утриманням майна (послуги з охорони, вивозу сміття).

Початком перебігу строку, за який вноситься орендна плата, вважається день підписання Сторонами Акта приймання-передачі Майна в оренду, а закінченням цього строку - день підписання Сторонами Акта приймання-передачі Майна з оренди.(п.5.6.)

Відповідно до п. 4.1. договору, строк оренди майна за згодою сторін встановлюється з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту початку роботи, який підписується після встановлення Орендарем робочого обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт по 30 квітня 2012р.

31 січня 2012р. між сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до Договору оренди № 11 від 05.05.2011р., якою строк оренди був збільшений до 31 грудня 2012 року, а орендна плата за користування майном з 01.02.2012р. по 30.09.2012р. була визначена у розмірі 1000, грн., з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. - 8000,00 грн.

За словами позивача, відповідач не в повному обсязі вніс орендну плату за користування майном, у зв'язку з чим за період з 05.05. 2011р. по 31.12.2012р. за останнім утворилась заборгованість станом на день подачі позову в розмірі 92 361,48 грн. На підтвердження вказаної заборгованості, позивачем був наданий акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011р. по 11.04.2011р., який був підписаний та скріплений печатками сторін.

В порядку досудового врегулювання спору, 13.11.2012р. позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій просив погасити наявну заборгованість по орендній платі у найкоротші терміни.

Проте, як зазначає позивач, на даний час вказана претензія залишена відповідачем без відповіді, а заборгованість у розмірі 92 361,48 грн. і досі залишається несплаченою.

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини першої та п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зважаючи на те, що відповідач, у встановлені договором строки, орендні платежі не вніс, доказів оплати суду не надав, вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, вимога про стягнення 92 361,48 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 17 649,90 грн.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що за порушення строку сплати орендної плати, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення та існування прострочення оплати, від суми несплачених коштів за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня за період з 15.01.2013р. по 25.04.2014р., нарахована з перевищенням шестимісячного строку нарахування встановленому п. 6. ст. 232 ГК України, у зв'язку з чим підлягає частковому задоволенню в сумі визначеній судом 6781,61 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 92 361,48 грн. боргу та 6781,61 грн. пені. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКЦЕПТ ПЛЮС» (43000, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 33170616) - 92 361 (дев'яносто дві тисячі триста шістдесят одну) грн. 48 коп. боргу, 6781 (шість тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 61 коп. пені та 1982 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 87 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 13.06.2014р.

Суддя Щоткін О.В.