Постанова

від 12.06.2014 по справі 810/2646/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року місто Київ № 810/2646/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-Будінвест» доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ-Будінвест», з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.12.2013 № 0006102204 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Під час подання заперечень на адміністративний позов, відповідач просив розгляд справи здійснювати без участі уповноваженого представника.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 28.05.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладений у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволення позовних вимог просив відмовити.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ-Будінвест» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 34961256.

29.11.2013 року на адресу позивача надійшов Акт «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «АРТ-Будінвест» (код ЄДРПОУ 34961256) за жовтень 2013 року» від 28.11.2013 № 195/22-00/34961256.

З Акта перевірки № 195/22-00/34961256 вбачається, що ТОВ «Арт-Будінвест» задекларовано у рядку 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду» суму податку на додану вартість у розмірі 666 266 гривень.

Як вказано в Акті перевірки № 195/22-00/34961256, згідно аналізу податкової звітності з податку на додану вартість встановлено, що фактично попереднім податковим періодом, за який подана декларація з податку на додану вартість, є вересень 2010 року, звіт за який подано платником податків 07.03.2013. В даній декларації ТОВ «Арт-Будінвест» задекларовано у рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» суму у розмірі 666 266 гривень. До 07.03.2013 остання звітність з податку на додану вартість подана ТОВ «Арт-Будінвест» за липень 2010 року.

В Довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) до декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року в графі «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду» зазначено періоди виникнення цього від'ємного залишку, а саме: листопад 2008 року - 620 451 гривня, січень 2009 року - 45 815 гривень.

Податковим органом в Акті перевірки № 195/22-00/34961256 встановлено, що податковий кредит у листопаді 2008 року та січні 2009 року було сформовано за рахунок суб'єктів господарювання (перелік вказано на сторінці 2 Акта перевірки), які не задекларували податкові зобов'язання.

У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Арт-Будінвест» задекларувало «штучний» податковий кредит, непідтверджений контрагентами, та згідно податкових накладних, період виписки яких перевищив 365 календарних днів.

На підставі викладеного, податковий орган встановив порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за лютий 2013 року на суму 666 266 гривень.

Не погодившись з висновками, викладеними в Акті перевірки, 04.12.2013 позивач направив на адресу відповідача заперечення з проханням повідомити позивача про дату, час і місце розгляду заперечень, за наслідками розгляду якого, 27.12.2013 на адресу позивача надійшов лист «Про надання відповіді на заперечення до Акта перевірки від 28.11.2013 № 195/22-00/34961256 разом з податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2013 № 0006102204.

14.01.2014 позивач подав до Головного управління Міндоходів у Київській області скаргу на дане рішення, однак, у зв'язку з порушенням позивачем встановленого строку оскарження, 14.03.2014 контролюючий орган надіслав на адресу позивача рішення № 645/10/10-36-10-01-04/33 «Про залишення скарги без розгляду», яке позивач отримав 14.04.2014.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2013 № 0006102204, відповідно до якого сума завищення від'ємного значення ПДВ складає 655 131, 00 гривень, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати його протиправним та скасувати.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступних обставин справи та положень законодавчих актів.

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року, позивачу стало відомо, що з ініціативи відповідача свідоцтво платника ПДВ ТОВ «АРТ-Будінвест» № 100143421 було анульовано та, відповідно, податковий орган відмовився приймати податкову декларацію з ПДВ позивача за серпень 2009 року.

Встановлено, що анулювання свідоцтва платника ПДВ відбулося внаслідок незнаходження позивача за своїм місцезнаходженням.

Акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 147/15-229 від 25.08.2009 позивач не отримував.

Станом на день анулювання свідоцтва № 100143421, у позивача залишок від'ємного значення ПДВ становив 666 299, 00 гривень.

У зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ № 100143421 від 06.10.2008, позивач повторно у встановленому порядку звернувся до відповідача про реєстрацію його платником ПДВ та 22.10.2009 отримав нове свідоцтво платника ПДВ № 100251273.

Після чергової подачі податкової звітності за січень 2010 року, 05.03.2010 відповідач оформив лист «Про невизнання звітності по ПДВ» № 1345/10/15-202/596, в якому йшлося про те, що подана позивачем податкова декларація за січень 2010 року вважається неприйнятою у зв'язку з тим, що свідоцтво платника ПДВ, яке діяло на момент формування податкового кредиту (листопад 2008 року та січень 2009 року) № 100143421 від 06.10.2008 анульовано на підставі Акта про анулювання реєстрації платника ПДВ № 147/15-229 від 25.08.2009.

Не погодившись з даним рішенням податкового органу, 21.09.2010 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про оскарження дій Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області щодо неприйняття податкової звітності за січень 2010 року та анулювання свідоцтва платника ПДВ № 100143421.

23.12.2010 Київський окружний адміністративний суд постановою по справі № 2а-7707/10/1070 повністю задовольнив позовні вимоги позивача, та, відповідно постановив:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області щодо відмови у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «АРТ-Будінвест» за січень 2010 року податковою звітністю;

зобов'язати Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області визнати податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «АРТ-Будінвест» за січень 2010 року податковою звітністю;

визнати протиправним та скасувати винесений Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Акт № 147/15-229 від 25.08.2009 про анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість, виданого ТОВ «АРТ-Будінвест»;

зобов'язати Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області вчинити передбачені законодавством дії щодо поновлення реєстрації ТОВ «АРТ-Будінвест» (індивідуальний податковий номер 349612510080, ідентифікаційний код юридичної особи 34961256) платником податку на додану вартість з дати реєстрації - 06.10.2008;

визнати протиправним та скасувати свідоцтво платника податку на додану вартість № 100251273 від 22.10.2009, видане ТОВ «АРТ-Будінвест», яке втрачає чинність із моменту набрання законної сили постановою суду.

02.02.2011 Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою по справі № 2а-7707/10/1070 апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

20.06.2012 ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову суду 1 інстанції та ухвалу суду 2 інстанції - залишив без змін.

Таким чином протиправність дій відповідача стосовно неприйняття та невизнання податкової звітності, анулювання свідоцтва № 100143421 адміністративним судом було встановлено та зобов'язано відповідача поновити реєстрацію позивача платником ПДВ з моменту реєстрації (06.10.2008) та скасувати свідоцтво № 20051273 (з моменту набрання постановою законної сили).

Водночас, в період з 01.01.2013 (дата оформлення свідоцтва платника ПДВ № 200098817) до кінця липня 2013 року, позивач не мав змоги, на виконання рішення адміністративного суду, отримати оригінал свідоцтва платника ПДВ.

Так, позивач неодноразово звертався до відповідача, Головного управління Міндоходів у Київській області та Міндоходів України з проханням виконати відповідачем рішення суду та видати позивачу свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ, однак відповідачем даних дій вчинено не було, у зв'язку з цим позивач тривалий час з моменту оформлення відповідачем нового свідоцтва платника ПДВ, не міг отримати даний бланк свідоцтва, відповідачем в електронний реєстр платників ПДВ вносилася інформація про те, що нове свідоцтво платника ПДВ дійсне не з моменту реєстрації позивача платником ПДВ згідно рішення суду (а саме - з 06.10.2008), а з 02.01.2013, що дане нове свідоцтво № 200098817 взагалі анульоване 22.10.2009. Однак, позивач все ж таки отримав свідоцтво платника ПДВ, однак дата оформлення свідоцтва, замість 02.01.2013 (як півроку значилося в електронному реєстрі платників ПДВ) була 01.01.2013.

Як вбачається з Акта перевірки від 28.11.2013, при перевірці використано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (від 14.11.2013 вхідний № 9073054039), Довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (від 14.11.2013 вхідний № 9073054034), Декларацію з податку на додану вартість за листопад 2008 року (від 22.12.2008 № 45326), Додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до Декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 (від 22.12.2008), Декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року (від 20.02.2009 вхідний № 2939), Додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до Декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року.

Як зазначалося вище, за результатами камеральної перевірки відповідач дійшов висновку, що суб'єкт господарювання задекларував «штучний» податковий кредит, непідтверджений контрагентами та, згідно податкових накладних, період виписки яких перевищив 365 календарних днів і встановив порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно наданої до позовної заяви податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року (з відміткою про отримання 22.12.2008), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад 2008 року (відмітка від 22.12.2008), податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року (відмітка від 20.02.2009), довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2009 року (відмітка від 20.02.2009), розрахунок суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року (відмітка від 22.02.2009), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2009 року (відмітка від 20.02.2009), позивачем сформовано податковий кредит в розмірі 620 484, 00 гривень та 45 815, 00 гривень відповідно.

Дані податкові декларації відповідачем прийняті та визнані без зауважень.

В період, в якому сформовано даний податковий кредит в зазначеному розмірі діяло свідоцтво платника ПДВ № 100143421, Акт про анулювання якого було визнано в судовому порядку незаконним та скасовано, відповідно, поновлено реєстрацію платника ПДВ з моменту реєстрації (з 06.10.2008).

На момент виникнення у позивача права на податковий кредит, що оспорюється відповідачем, порядок формування податкового кредиту позивачем регламентувався Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції від 04.06.2008) та Законом України від 21.12.2000 № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Податкове зобов'язання, відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, (пункт 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до

складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку

податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного

відшкодування.

Податкові перевірки за результатами розгляду поданих податкових декларацій з ПДВ за листопад 2008 року та січень 2009 року податковим органом не проводилися, податкові повідомлення на адресу позивача не надходили, з чого випливає, що податкові декларації за відповідні періоди відповідачем прийняті без зауважень до правомірності формування податкового кредиту.

Окрім того суд зазначає, що в даних спірних правовідносинах відповідачем повинні були бути застосовані строки давності, встановлені підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), відповідно до якого податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного терміну подання податкової декларації. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і підчас формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивачем правомірно сформовано податковий кредит в межах законодавчо встановлених строків, на момент формування якого у податкового органу жодних нарікань стосовно правомірності формування не було.

Хоча відповідач в Акті перевірки і посилається на пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, однак строки, встановлені даною нормою, застосовується до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після набрання чинності Податковим кодексом України.

З матеріалів справи також вбачається, що станом на день звернення до суду з даною позовною заявою відповідач, називаючи податковий кредит, сформований позивачем в листопаді 2008 року та січня 2009 року - «штучним», фактично продовжує невиконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2013, яка набрала законної сили.

Окрім того, згідно пункту 7 резолютивної частини постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 по справі № 2а-7707/10/1070, суд зобов'язав Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області подати до суду звіт про виконання постанови суду через один місяць після набрання постановою суду законної сили.

17.04.2014 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з клопотанням про надання належним чином засвідченої копії звіту відповідача про виконання постанови суду, на яке 28.04.2014 у відповідь отримав копію звіту відповідача від 14.02.2012 з інформацією про те, що 15.03.2011 ухвалою Вищого адміністративного суду України відмовлено в задоволенні клопотання ДПІ у Вишгородському районі Київської області про зупинення виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2010, дана ухвала отримана відповідачем 07.04.2011, про що свідчить вхідний номер 1508/9/У, а, отже, не зважаючи на те, що постанова від 23.12.2010 після її перегляду та залишення без змін судом апеляційної інстанції набрала законної сили 02.02.2011, з моменту, з якого відповідач дізнався про час набрання законної сили постановою суду (а це згідно звіту відповідача - 07.04.2011), Звіт про виконання постанови, який згідно цієї ж постанови відповідач повинен був подати через один місяць після набрання нею законної сили, відповідач надав до суду 17.02.2012 (про що свідчить відмітка суду), однак, сплинув майже річний термін після набрання постановою законної сили.

Окрім того, в даному звіті відповідача мова йде про те, що постанова суду виконується у межах чинного законодавства та у законному порядку, без посилання на конкретні дії, вчинені відповідачем на виконання кожного із п'яти задоволених позовних вимог.

Позивач зазначив, що в кінці лютого 2013 року дізнався з електронного реєстру платників ПДВ, що відповідач виконав рішення суду та поновив позивачу реєстрацію платником ПДВ з моменту реєстрації ним платником податку (з 06.10.2008), оформив свідоцтво № 200098817.

З цього моменту позивач відновив подачу податкової звітності з податку на додану вартість.

Так, 19.03.2013 позивач подав електронний звіт - Податкову декларацію з ПДВ за лютий 2013 року, довідку про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоду, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) за лютий 2013 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) за лютий 2013 року. Про прийняття даної звітності свідчать квитанції.

27.03.2013 на адресу позивача надійшов запит відповідача «Про надання пояснень та належним чином засвідчених копій документів щодо правомірності формування залишку від'ємного значення» № 1675/10/15-202/421 з інформацією про те, що відповідач проводить камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року та порядку формування від'ємного значення з проханням надати пояснення та належним чином засвідчені копій документів з питань фінансово-господарських відносин в розрізі СПД, по взаємовідносинах, з якими було сформовано податковий кредит та залишок від'ємного значення (а це листопад 2008 року та січень 2009 року) та вказівкою на те, що у разі неподання документів в десятиденний термін з дня отримання запиту, це буде розглядатися як порушення підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Кодексу та ДПІ у Вишгородському районі Київської області буде здійснено документальну позапланову виїзну перевірку СГД на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

01.04.2013 позивач направив на адресу відповідача лист «Про надання відповіді та документального підтвердження» разом з належним чином засвідченими копіями документів (договорів, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок, актів виконаних робіт, видаткових накладних - всього на 77 аркушах) з поясненням про те, що даний залишок від'ємного значення сформовано за рахунок податкових накладних, отриманих позивачем в листопаді 2008 року та січні 2009 року, включених також до оспорюваної податкової декларації з ПДВ за січень 2010 року, яку відповідач відмовився приймати, та яку відповідно до рішень адміністративних судів трьох інстанцій зобов'язано відповідача прийняти.

Відповідно до статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Зі змісту даної статті випливає, що у разі, якщо за наслідками перевірок контрагентів позивача або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового законодавства і позивач не надав у встановлені строки пояснення на письмовий запит - відповідач змушений буде провести документальну позапланову перевірку.

Однак, як вбачається з відповіді на запит, позивач надав усі документи, що підтвердили правомірність сформованого ним податкового кредиту, документальна позапланова перевірка відповідачем не проводилася, наказ, направлення на проведення перевірки, акт або довідка за результатами документальної позапланової перевірки на адресу позивача не надходили, з чого випливає, що у податкового органу жодних зауважень до наданих документів та, відповідно, сформованого податкового кредиту - не було, а отже податковий кредит, сформований в листопаді 2008 року та січні 2009 року - сформований правомірно.

Вказаними документами позивачем підтверджено факт реального виконання господарських операцій, мета та факт використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку, проти чого відповідач не заперечував.

Окрім того, надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори звільняє позивача від відповідальності за можливі порушення правил оподаткування його контрагентами, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та/або суперечливі, є наслідком укладення нікчемних (недійсних) правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні саме позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва.

З матеріалів справи також вбачається, що 02.08.2013 на адресу позивача надійшов від відповідача Акт «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «АРТ-Будінвест» (код ЄДРПОУ 34961256) за лютий 2013 року» від 29.07.2013 № 9/22-00/34961256 з інформацією про те, що у зв'язку з порушенням позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач завищив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за лютий 2013 року на суму 666 266, 00 гривень.

Позивач, не погодившись з висновками, викладеними в даному Акті, 08.08.2013 подав до податкового органу заперечення на Акт перевірки, за наслідками розгляду якого відповідач залишив висновки, викладені в Акті перевірки без змін та 15.08.2013 виніс податкове повідомлення-рішення № 0003222205 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 666 266, 00 гривень.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, позивач в порядку, встановленому пунктом 56 Податкового кодексу України, пунктом 8.4 Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів від 25.12.2013 № 848, 30.08.2013 подав нарочно до контролюючого органу вищого рівня - Головного управління Міндоходів у Київській області (відмітка про отримання - 30.08.2013) та копію до відома Міністерству доходів і зборів України скаргу на дане рішення відповідача.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (пункт 56.4 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 56.5 статті 56 Податкового кодексу України, платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Відповідно до пункту 56.8 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті (пункт 56.9 статті 56 Податкового кодексу України).

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядам скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Оскільки у встановлені Податковим кодексом України строки відповідь чи рішення про продовження строків розгляду скарги від контролюючого органу, що розглядав скаргу та станом на дату подання даної позовної заяви на адресу позивача не надходила, отже скарга позивача, на його думку, вважається задоволеною в повному обсязі.

На переконання вищевказаних тверджень позивача та встановлених під час судового розгляду обставин, відповідачем жодних документально підтверджених доказів надано не було та зворотного суду не доведено.

29.11.2013 на адресу позивача разом з Актом «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «АРТ-Будінвест» (код ЄДРПОУ 34961256) за серпень 2013 року» від 27.09.2013 № 82/22-00/34961256 надійшло податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013 № 0005682204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 658 465, 00 гривень.

Не погодившись з даним рішенням відповідача, 05.12.2013 позивач подав нарочно (відмітка про отримання - 05.12.2013) до Головного управління Міндоходів у Київській області (Міндоходів України до відома) скаргу на податкове повідомлення-рішення.

Рішення про результати розгляду даної скарги чи про продовження строків розгляду даної скарги станом на день звернення позивача до суду з даним позовом на адресу ТОВ «АРТ-Будінвест» не надходило, а, отже, скарга у відповідності до пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України вважається задоволеною.

14.11.2013 позивачем подано, а відповідачем прийнято податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року та додатки до неї.

Враховуючи встановлені судом обставини, встановлений відповідачем факт завищення від'ємного значення податку на додану вартість відбувся у зв'язку з неврахуванням відповідачем постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 у справі № 2а-7707/10/1070, не вірним застосуванням норм податкового законодавства і неврахуванням первинних бухгалтерських документів, які були виписані позивачу його контрагентами і на підставі яких останній сформував податковий кредит у листопаді 2008 року та січні 2009 року.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на перенесення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для зменшення позивачеві від'ємного значення податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність його контрагента.

Таким чином суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідного рішення.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.12.2013 № 0006102204.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-Будінвест» понесені ним судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.