Ухвала

від 07.08.2014 по справі 810/2646/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2646/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

07 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-Будінвест» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2013 № 0006102204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

02.08.2013 на адресу позивача надійшов від відповідача Акт «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «АРТ-Будінвест» (код ЄДРПОУ 34961256) за лютий 2013 року» від 29.07.2013 № 9/22-00/34961256 з інформацією про те, що у зв'язку з порушенням позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач завищив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за лютий 2013 року, податковий кредит зменшено на суму 666 266, 00 гривень.

Позивач, не погодившись з висновками, викладеними в даному Акті, 08.08.2013 подав до податкового органу заперечення на Акт перевірки, за наслідками розгляду якого відповідач залишив висновки, викладені в Акті перевірки без змін та 15.08.2013 виніс податкове повідомлення-рішення № 0003222205 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 666 266, 00 гривень.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем в порядку ст. 56 Податкового кодексу України відповідь на скаргу позивача контролюючий орган не надав, у зв'язку з чим згідно з п. 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України рішення вважається скасованим.

29.11.2013 на адресу позивача разом з Актом «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «АРТ-Будінвест» (код ЄДРПОУ 34961256) за серпень 2013 року» від 27.09.2013 № 82/22-00/34961256 надійшло податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013 № 0005682204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 658 465, 00 гривень.

Не погодившись з даним рішенням відповідача, 05.12.2013, позивач подав (відмітка про отримання - 05.12.2013) до Головного управління Міндоходів у Київській області (Міндоходів України до відома) скаргу на податкове повідомлення-рішення.

Рішення про результати розгляду даної скарги чи про продовження строків розгляду даної скарги станом на день звернення позивача до суду з даним позовом на адресу ТОВ «АРТ-Будінвест» не надходило, а, отже, скарга у відповідності до пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України вважається задоволеною.

14.11.2013 позивачем подано, а відповідачем прийнято податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року та додатки до неї.

В подальшому посадовими особами відповідача було проведено камеральну перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «АРТ-Будінвест» (код ЄДРПОУ 34961256) за жовтень 2013 року.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 28.11.2013 № 195/22-00/34961256 (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Арт-Будінвест» задекларовано у рядку 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду» суму податку на додану вартість у розмірі 666 266 гривень.

В акті перевірки зазначено, що згідно аналізу податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «АРТ-Будінвест» встановлено, що фактично попереднім податковим періодом, за який подана декларація з податку на додану вартість, є вересень 2010 року, звіт за який подано платником податків 07.03.2013. В даній декларації ТОВ «Арт-Будінвест» задекларовано у рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» суму у розмірі 666 266 гривень. До 07.03.2013 остання звітність з податку на додану вартість подана ТОВ «Арт-Будінвест» за липень 2010 року.

В Довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) до декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року в графі «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду» зазначено періоди виникнення цього від'ємного залишку, а саме: листопад 2008 року - 620 451 гривня, січень 2009 року - 45 815 гривень.

Податковим органом в акті перевірки встановлено, що податковий кредит у листопаді 2008 року та січні 2009 року було сформовано за рахунок суб'єктів господарювання (перелік вказано на сторінці 2 Акта перевірки), які не задекларували податкові зобов'язання.

У зв'язку з цим, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Арт-Будінвест» задекларувало «штучний» податковий кредит, непідтверджений контрагентами, та згідно податкових накладних, період виписки яких перевищив 365 календарних днів, що є порушенням вимог п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яке призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за лютий 2013 року на суму 666 266 гривень.

На підставі акта перевірки податковим органом було винесене податкове повідомленням-рішення від 16.12.2013 № 0006102204, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення ПДВ на 655 131, 00 гривень

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення рішення прийняте суб'єктом владних повноважень без достатніх правових підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з анулюванням податковою інспекцією свідоцтва платника ПДВ позивача, що в подальшому призвело до неможливості подання податкової звітності, та яке в судовому порядку було визнано незаконним, що підтверджується наступним.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, при поданні податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року позивачу стало відомо, що з ініціативи відповідача свідоцтво платника ПДВ ТОВ «АРТ-Будінвест» № 100143421 було анульовано та, відповідно, податковий орган відмовився приймати податкову декларацію з ПДВ позивача за серпень 2009 року.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ відбулося внаслідок незнаходження позивача за зареєстрованим місцезнаходженням.

Акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 147/15-229 від 25.08.2009 позивач не отримував.

Станом на день анулювання свідоцтва № 100143421, у позивача залишок від'ємного значення ПДВ становив 666 299, 00 гривень.

У зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ № 100143421 від 06.10.2008, позивач повторно у встановленому порядку звернувся до відповідача про реєстрацію його платником ПДВ та 22.10.2009 отримав нове свідоцтво платника ПДВ № 100251273.

Після чергової подачі податкової звітності за січень 2010 року, 05.03.2010 відповідач оформив лист «Про невизнання звітності по ПДВ» № 1345/10/15-202/596, в якому йшлося про те, що подана позивачем податкова декларація за січень 2010 року вважається неприйнятою у зв'язку з тим, що свідоцтво платника ПДВ, яке діяло на момент формування податкового кредиту (листопад 2008 року та січень 2009 року) № 100143421 від 06.10.2008 анульовано на підставі Акта про анулювання реєстрації платника ПДВ № 147/15-229 від 25.08.2009.

У зв'язку з цим 21.09.2010 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про оскарження дій Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області щодо неприйняття податкової звітності за січень 2010 року та анулювання свідоцтва платника ПДВ № 100143421.

23.12.2010 Київський окружний адміністративний суд постановою по справі № 2а-7707/10/1070 повністю задовольнив позовні вимоги позивача, та постановив:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області щодо відмови у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «АРТ-Будінвест» за січень 2010 року податковою звітністю;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області визнати податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «АРТ-Будінвест» за січень 2010 року податковою звітністю;

- визнати протиправним та скасувати винесений Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Акт № 147/15-229 від 25.08.2009 про анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість, виданого ТОВ «АРТ-Будінвест»;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області вчинити передбачені законодавством дії щодо поновлення реєстрації ТОВ «АРТ-Будінвест» (індивідуальний податковий номер 349612510080, ідентифікаційний код юридичної особи 34961256) платником податку на додану вартість з дати реєстрації - 06.10.2008;

- визнати протиправним та скасувати свідоцтво платника податку на додану вартість № 100251273 від 22.10.2009, видане ТОВ «АРТ-Будінвест», яке втрачає чинність із моменту набрання законної сили постановою суду.

Постанова Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 по справі № 2а-7707/10/1070 що була залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011.

20.06.2012 ухвалою Вищого адміністративного суду України вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій було залишено без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаними судовими рішеннями, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 72 КАС України мають для даної справи преюдиційне значення, встановлено протиправність дій відповідача стосовно неприйняття та невизнання податкової звітності позивача, анулювання свідоцтва № 100143421 та зобов'язано податковий орган поновити реєстрацію позивача платником ПДВ з моменту реєстрації (06.10.2008), скасувати свідоцтво № 20051273 (з моменту набрання постановою законної сили).

Водночас, в період з 01.01.2013 (дата оформлення свідоцтва платника ПДВ № 200098817) до кінця липня 2013 року, позивач не мав змоги, на виконання рішення адміністративного суду, отримати оригінал свідоцтва платника ПДВ у зв'язку з не виконанням відповідачем рішення суду.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача, Головного управління Міндоходів у Київській області та Міндоходів України з проханням виконати відповідачем рішення суду та видати свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ, однак відповідачем даних дій вчинено не було, у зв'язку з цим позивач тривалий час з моменту оформлення відповідачем нового свідоцтва платника ПДВ, не міг отримати даний бланк свідоцтва, відповідачем в електронний реєстр платників ПДВ вносилася інформація про те, що нове свідоцтво платника ПДВ дійсне не з моменту реєстрації позивача платником ПДВ згідно рішення суду (а саме - з 06.10.2008), а з 02.01.2013, що дане нове свідоцтво № 200098817 анульоване 22.10.2009.

Як вбачається з акта перевірки від 28.11.2013, при перевірці використано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (від 14.11.2013 вхідний № 9073054039), Довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (від 14.11.2013 вхідний № 9073054034), Декларацію з податку на додану вартість за листопад 2008 року (від 22.12.2008 № 45326), Додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до Декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 (від 22.12.2008), Декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року (від 20.02.2009 вхідний № 2939), Додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до Декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року.

Зважаючи на викладене, податковий орган прийшов до висновку, що позивачем включено до податкового кредиту суми згідно податкових накладних, період виписки яких перевищив 365 календарних днів, що є порушенням пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач був позбавлений можливості подавати податкову звітність до контролюючого органу у зв'язку з прийняттям податковим органом рішення про анулювання його свідоцтва платника ПДВ. Протиправність дій відповідача стосовно неприйняття та невизнання податкової звітності позивача, анулювання свідоцтва № 100143421 було встановлено постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 по справі № 2а-7707/10/1070, що набрала законної сили 02.02.2011 та якою податковий орган було зобов'язано поновити реєстрацію позивача платником ПДВ з моменту реєстрації (06.10.2008).

Протиправні дії відповідача щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «АРТ-Будінвест» та тривалого невиконання рішення суду призвели до неможливості підприємства перенести відповідні податкові зобов'язання з ПДВ у наступний податковий період.

Судом встановлено, що відповідно до даних податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «АРТ-Бідінвест» за листопад 2008 року (з відміткою про отримання 22.12.2008), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад 2008 року (відмітка від 22.12.2008), податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року (відмітка від 20.02.2009), довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2009 року (відмітка від 20.02.2009), розрахунок суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року (відмітка від 22.02.2009), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2009 року (відмітка від 20.02.2009), позивачем сформовано податковий кредит в розмірі 620 484, 00 гривень та 45 815, 00 гривень відповідно.

Дані податкові декларації відповідачем прийняті та визнані без зауважень, неправомірність формування податкового кредиту за вказаний період відповідачем не доведено, податкові повідомлення-рішення щодо формування позивачем вказаних податкових зобов'язань відповідачем у встановлений податковим законодавством 1095-денний строк не приймались.

В період, в якому сформовано даний податковий кредит в зазначеному розмірі діяло свідоцтво платника ПДВ № 100143421, Акт про анулювання якого було визнано в судовому порядку незаконним та скасовано, відповідно, поновлено реєстрацію платника ПДВ з моменту реєстрації (з 06.10.2008).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (що був чинним на час формування податкових зобов'язань з ПДВ у 2009 році), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, неможливість включення залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування до складу податкового кредиту наступного податкового періоду спричинена протиправними діями відповідача щодо анулювання позивачу свідоцтва платника ПДВ № 100143421, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем протиправно.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не підтверджують правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.