Постанова

від 19.05.2014 по справі 808/2496/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року (15 год. 15 хв.)Справа № 808/2496/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

за участю секретаря судового засідання Я.М.Муха

за участю представників

від позивача Верещага Т.В., Барков С.Є.

від відповідача Волжина Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «МІНЕРАЛ»

до: Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000362201 та № 000382201 від 21.03.2014

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «МІНЕРАЛ» (далі - позивач) до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000362201 та № 000382201 від 21.03.2014.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства. Адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі, скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000362201 та № 000382201 від 21.03.2014.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в запереченнях, пояснив, що вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача, з питань дотриманих вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012р.якою встановлено порушення:

1. п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями ТОВ «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ «МІНЕРАЛ» занижено податок на прибуток всього в сумі 80 085,00 гривень, в т.ч. по періодам:

за ІІ квартал 20012 року на суму 11 241 грн.;

за ІІІ квартал 2012 року на суму 49 863 грн.;

за ІV квартал 2012 року на суму 18 981 грн.

2. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ «МІНЕРАЛ» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 149 147 грн., у тому числі за періодами:

березень 2012 року на суму 72 875 грн.;

червень 2012 року на суму 10 706 грн.;

вересень 2012 року на суму 21 064 грн.;

жовтень 2012 року на суму 26 424 грн.;

листопад 2012 року на суму 18 078 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 307/08-15-22-021/00191253 (далі Акт № 307) від 06.03.2014.

На підставі висновків Акту перевірки №307 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362201 (отримане підприємством 26.03.2014р. вх. №74/01-10р), яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств на суму 80 085 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 042,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000382201 (отримане підприємством 26.03.2014р. вх. №74/01-10р), яким донараховано податок на додану вартість на суму 149 147 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 74 573,50 грн.

Щодо підтвердження реальності вчинених операцій по операціям з придбання послуг у від ТОВ «Індустріал - Сервіс» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Індустріал-Сервіс» надавало послуги позивачу згідно з Договором № 0412КР-1-195/01-О від 12.04.2012р. по ремонту вузлів та агрегатів рухомого складу.

Позивачем було включено до складу витрат з податку на прибуток підприємств суми понесені на ремонтні роботи за актами виконаних робіт, виписаними ТОВ «Індустріал-Сервіс» та позивачем було включено до податкового кредиту податкові накладні виписані ТОВ «Індустріал-Сервіс» на загальну суму 457 631,31 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, в ході проведення перевірки позивачем було надано повний обсяг первинних бухгалтерських документів, податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт та інші документи, які свідчать про дійсність вчинених операцій.

Відповідач в Акті перевірки №307 сам зазначає та визнає факт відображення у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ «МІНЕРАЛ» господарських операцій з отримання послуг від ТОВ «Індустріал - Сервіс» на підставі первинних документів (податкових накладних, договору, актів виконаних робіт, тощо), які були надані та перевірені під час перевірки.

Відповідачем в акті перевірки №307 не наведено жодного доводу та факту про те, що в ході перевірки позивача були відсутні відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та те, що отримані послуги були використані не у господарській діяльності.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2 ст. 9 Закону України № 996 встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичну реальність вчинених операцій по операціям з придбання послуг від ТОВ «Індустріал - Сервіс», складені відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України № 996.

Пунктом 5.2 Наказу ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованому у Мінюсті України 12.01.11р. за №34/18772 вказано, що «у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки».

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пункт 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України визначає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.3. ст. 138 Податкового кодексу України, суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

Пункт 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України передбачає, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат:

Пунктами 4, 6 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 за № 984, регламентовано, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зауважень щодо оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було відображено в бухгалтерському та податковому обліку послуги, отримані від ТОВ «Індустріал - Сервіс», та щодо правильності відображення господарської операції в бухгалтерську обліку Акт перевірки №307 не містить.

У відповідності до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Керуючись п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Вимоги щодо порядку оформлення та змісту податкових накладних викладені у п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки №307, порушень щодо складання та оформлення податкових накладних не встановлено.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Індустріал - Сервіс» станом на 12.03.2014 року не анульовано, тобто на момент здійснення господарських операцій з позивачем підприємство було платником податку на додану вартість та мало право видавати податкові накладні.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно з п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

А отже Позивачем правомірно було враховано при формуванні податкового кредиту податок на додану вартість на суму 76 272,00 грн.

З урахуванням вище викладеного,суд приходить до висновку, що Позивач правомірно включив до складу валових витрат суми ремонтних робіт у розмірі 381 359,43 гривень, та правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 76 272,00 гривень, що підтверджується первинними документами.

Крім того, висновки Відповідача, викладені в Акті перевірки №307, ґрунтуються на Акті перевірки, що надійшов від ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 19.07.2013 року № 36/22-11/36605418 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Індустріал-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36605418) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) за період січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 р.».

В свою чергу, зазначений Акт перевірки посилається на висновки Акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт -Д» від 21.12.2012 р. № 7210/224/36441206.

Суд вважає за необхідне зазначити, що взагалі, самі по собі акти перевірки органами ДПІ контрагентів позивача та висновок про фіктивність операцій з окремими контрагентами постачальників не є доказами фіктивності поставки товару позивачу. Це лише висновки податкового органу. Позивач не перевіряв та не повинен був перевіряти обставини придбання товару постачальниками, а також перевіряти чи був цей товар попередньо оприбуткований постачальниками чи ні.

Крім того, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, доказів на підтвердження своїх висновків відповідач не надає, крім акту перевірки контрагента позивача.

Щодо заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 72 875 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне

В Акті перевірки № 307/08-15-22-021/00191253 від 06.03.2014 року на сторінках 23-28 контролюючий орган зазначає, що позивач у порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 72 875 грн.

Даний висновок контролюючого органу зроблений лише з того, що на підставі податкової накладної №33 від 15.03.2012р. та видаткової накладної №МР-0000136 від 15.03.2012р. позивачем у березні 2012р. було здійснено реалізацію соняшника урожаю 2011р. на суму 92848,14 грн. без ПДВ, і в зв'язку з цим основні засоби які використовувались для сіяння, вирощування та збирання цього соняшника вважаються проданими у березні 2012 року.

Проте, даний висновок контролюючого органу є хибним з огляду на наступне.

На сторінках 23-24 акту попередньої позапланової перевірки позивача №23/1501/00191253 від 15.02.2012р. за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р. контролюючим органом було встановлено:

«3.2 Податок на додану вартість.

3.2.1 Податкові зобов 'язання

Проведеною перевіркою достовірності відображеного показника у поданих Деклараціях з податку на додану вартість в рядку 5 «Операції, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу У Кодексу, підрозділ 2 розділу XXКодексу, міжнародні договори (угоди))» в сумі 448 019 грн., не встановлено завищення або заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників рядку 5 «Операції, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу У Кодексу, підрозділ 2 розділу XXКодексу, міжнародні договори (угоди))».

До зазначеного рядка внесено обсяги реалізації металобрухта та насіння соняшнику. Згідно пункту 15 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України «Тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.» Згідно пункту 23 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, «Тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 ЗО 90 00)».

При перевірці було використано податкові накладні, видаткові, реєстри виданих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості, банківські документи, рахунки - фактури, договори та додаткові угоди до них, аналіз бухгалтерських рахунків 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів», 702 «Дохід від реалізації товарів», 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Перевіркою показників рядку 5 «Операції, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу У Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди))» не встановлено його завищення або заниження.»

Тобто, контролюючий орган сам підтверджує той факт, що реалізація насіння соняшника відбувалась в 2011 році і дані операції були звільнені від оподаткування, та контролюючим органом не було встановлено завищення або заниження податкових зобов'язань за цей період.

Також, на підтвердження реалізації насіння соняшника без ПДВ саме у листопаді 2011 року у кількості 130,4 тон на загальну суму 404 240,00 грн. до матеріалів справи надано копії податкової накладної № 106 від 22.11.2011р. та видаткової накладної №МР-0001970 від 22.11.2011р.

Саме в зв'язку з тим, що у листопаді 2011 року підприємство здійснило реалізацію соняшнику у кількості 130,4 тон без ПДВ (звільнено від оподаткування) контролюючим органом було зменшено позивачу податковий кредит з ПДВ на суму 15922 грн. за листопад 2011р. по понесеним матеріальним витратам, які були витрачені на сіяння, вирощування та збирання цього соняшника та включено до його собівартості - це паливо, ТМЦ, запчастини, зерно для посіву (дане порушення викладено на сторінках 28-29 акту попередньої позапланової перевірки №23/1501/00191253 від 15.02.2012р.).

За даними оборотно-сальдової відомості за рахунком 10 «Необоротні активи» станом на 01.11.2011 року балансова (залишкова) вартість необоротних активів (перелік яких вказаний і на сторінці 26 акту перевірки №307), що обліковувались за дільницею рекультивації, склала 370 313,99 грн. (додається).

Саме ці основні засоби використовувались для сіяння, вирощування та збирання соняшника, який був реалізований у листопаді 2011 року та березні 2012 року без ПДВ.

Згідно з п. 189.1. ст. 189 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла з 06.08.2011р. по 01,07.2012р.) у разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг - не нижче цін придбання.

Згідно п. 138.4 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, керуючись нормами п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України датою використання та датою продажу основних виробничих засобів є листопад 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України було невірно визначено податковий період продажу цих основних засобів та неправомірно було збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість саме у березні 2012 року в розмірі 72 875 грн.

Крім того, слід зазначити, що відповідач розраховуючи штрафні санкції посилається на абз.3,4 п.123.1. ст..123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Так як, судом не було встановлено правопорушення позивачем норм чинного законодавства на які посилався відповідач, а відповідачем не доведено повторність зазначених правопорушень, відповідно і застосування до позивача штрафних санкцій згідно з абз.3,4 п.123.1. ст..123 Податкового кодексу України є протиправним та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст.ст. 11,161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0000362201 та № 000382201 від 21.03.2014.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «МІНЕРАЛ» судовий збір у розмірі 687,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі виготовлено 25.05.2014.

Суддя О.В. Конишева