Ухвала

від 18.11.2014 по справі 808/2496/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2014 рокусправа № 808/2496/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Баранник Н.П. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання:Фірсік Д.Ю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал» звернулась з позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014р. позов задоволено.

Суд постановив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0000362201 та № 000382201 від 21.03.2014.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають.

Зазначено, що судом першої інстанції не було враховано матеріали перевірки ТОВ «Індустріал Сервіс», якими неможливо підтвердити рух товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Феррід Д» до ТОВ «Індустріал Сервіс», а відтак висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Індустріал Сервіс» не відповідають обставинам справи.

Також зазначено, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права - а саме ст. 198 Податкового кодексу України.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки № 307/08-15-22-021/00191253 від 06.03.2014, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 №0000362201, яким донараховано податок на прибуток на суму 80085 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40042,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000382201, яким донараховано податок на додану вартість на суму 149147 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 74 573,50 грн.

Актом перевірки встановлено порушення п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток всього в сумі 80 085грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 149 147 грн.

Судом першої інстанції також було встановлено, що ТОВ «Індустріал-Сервіс» надавало послуги позивачу згідно з Договором № 0412КР-1-195/01-О від 12.04.2012р. по ремонту вузлів та агрегатів рухомого складу.

Позивачем було включено до складу витрат з податку на прибуток підприємств суми понесені на ремонтні роботи за актами виконаних робіт, виписаними ТОВ «Індустріал-Сервіс» та позивачем було включено до податкового кредиту податкові накладні виписані ТОВ «Індустріал-Сервіс», що підтверджується матеріалами справи.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Фактичне виконання угод з ТОВ «Індустріал-Сервіс» підтверджено наданими копіями первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Доводи апеляційної скарги є помилковими, оскільки формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Щодо встановленого в акті перевірки порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України - занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 72 875 грн., то колегія судів також погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідачем було зроблено висновок, що позивачем не було відображено у податковому обліку умовний продаж та не нараховано податкове зобов'язання за необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у зв'язку з їх використанням у операціях, звільнених від оподаткування.

Даний висновок контролюючого органу зроблений виходячи з того, що на підставі податкової накладної №33 від 15.03.2012р. та видаткової накладної №МР-0000136 від 15.03.2012р. позивачем у березні 2012р. було здійснено реалізацію соняшника урожаю 2011р. на суму 92848,14 грн. без ПДВ, і в зв'язку з цим основні засоби які використовувались для сіяння, вирощування та збирання цього соняшника вважаються проданими у березні 2012 року.

Проте, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України було невірно визначено податковий період продажу цих основних засобів та неправомірно було збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість саме у березні 2012 року в розмірі 72 875 грн., що підтверджено дослідженим судом першої інстанції актом попередньої позапланової перевірки позивача №23/1501/00191253 від 15.02.2012р. за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р.

Контролюючий орган підтвердив факт, що реалізація насіння соняшника відбувалась в 2011 році і дані операції були звільнені від оподаткування, та контролюючим органом не було встановлено завищення або заниження податкових зобов'язань за цей період.

Також, на підтвердження реалізації насіння соняшника без ПДВ саме у листопаді 2011 року у кількості 130,4 тон на загальну суму 404 240,00 грн. до матеріалів справи було надано копії податкової накладної № 106 від 22.11.2011р. та видаткової накладної №МР-0001970 від 22.11.2011р.

Саме в зв'язку з тим, що у листопаді 2011 року підприємство здійснило реалізацію соняшнику у кількості 130,4 тон без ПДВ (звільнено від оподаткування) контролюючим органом було зменшено позивачу податковий кредит з ПДВ на суму 15922 грн. за листопад 2011р. по понесеним матеріальним витратам, які були витрачені на сіяння, вирощування та збирання цього соняшника та включено до його собівартості - це паливо, ТМЦ, запчастини, зерно для посіву (дане порушення викладено на сторінках 28-29 акту попередньої позапланової перевірки №23/1501/00191253 від 15.02.2012р.).

За даними оборотно-сальдової відомості за рахунком 10 «Необоротні активи» станом на 01.11.2011 року балансова (залишкова) вартість необоротних активів (перелік яких вказаний і на сторінці 26 акту перевірки №307), що обліковувались за дільницею рекультивації, склала 370 313,99 грн.

Саме ці основні засоби використовувались для сіяння, вирощування та збирання соняшника, який був реалізований у листопаді 2011 року та березні 2012 року без ПДВ.

Згідно з п. 189.1. ст. 189 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла з 06.08.2011р. по 01,07.2012р.) у разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг - не нижче цін придбання.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, керуючись нормами п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України датою використання та датою продажу основних виробничих засобів є листопад 2011 року.

Таким чином, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш