Постанова

від 12.06.2014 по справі 802/1321/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 червня 2014 р. Справа № 802/1321/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представників позивача: Зарванської Л.Г., Сажнєва О.Ю.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Томашпільського районного центру зайнятості

до: ОСОБА_4

про: стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Томашпільського районного центру зайнятості (далі - позивач) до ОСОБА_4 про стягнення суми матеріального забезпечення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що громадянин ОСОБА_4, перебуваючи на обліку в Томашпільському районному центрі зайнятості, отримав допомогу по безробіттю в загальній сумі 4783, 62 грн. Проте, при проведенні перевірки виявлені відомості щодо реєстрації його як фізичної особи-підприємця, що свідчить про його зайнятість та є перешкодою у набутті статусу безробітного. Оскільки відповідач не погодився повернути незаконно отримані кошти, позивач був змушений звернутись до суду з позовом про примусове стягнення даних коштів.

10.06.2014 року до суду надійшла заява представника позивача про уточнення позовних вимог, в якому остання просила стягнути з ОСОБА_4 4328, 39 грн. Дана заява обґрунтована тим, що відповідачем частково погашено заборгованість на суму 455,23 грн.

Суд, враховуючи права надані позивачеві статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), керуючись статтею 137 КАС України, приймає уточнення позовних вимог та в подальшому розглядає справу про стягнення з ОСОБА_4 коштів в сумі 4328, 39 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх, виходячи з доказів, що місяться у матеріалах справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини у справі, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

30.01.2013 р. ОСОБА_4 був зареєстрований у Томашпільському районному центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу. У заяві відповідач зазначив, що в даний час не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

На обліку в Томашпільському РЦЗ ОСОБА_4 перебував з 06.02.2013 р. по 31.07.2013 р. та отримав виплати за цей період в розмірі 4783, 62 грн. та частково повернув отримані ним кошти, а саме в розмірі 455, 23 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки достовірності даних, які є підставою для надання статусу безробітного складено акт №12 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 19.08.2013 р., в якому зафіксовано порушення вимог пунктів 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за N 232/16248).

Відповідно до абз. 16 п. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи - підприємця: відомості, отримані в порядку взаємного обміну інформацією з відомчих реєстрів органів статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України: дата та номер запису про взяття та зняття з обліку, назва та ідентифікаційні коди органів статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України, у яких фізична особа - підприємець перебуває на обліку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 04.04.2003 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Як вбачається з листа УПФУ у Томашпільському районі від 14.08.2013 р. №644/06-36/03, ФОП ОСОБА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 перебуває на обліку в органах ПФУ з 09.04.2003 р. Відомостей про ліквідацію від державного реєстратора на дану фізичну особу-підприємця не поступало. (а.с. 13).

Згідно листа Крижопільської ОДПІ від 15.08.2013 р. №91/7/18 видно, що відповідач перебуває на податковому обліку. Станом на 15.08.2013 р. відомості про рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності від державного реєстратора не надходили (а.с. 14).

Зазначені обставини підтверджуються даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18696469 станом на 20.05.2014 р., з якого вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.04.2003 р.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року, який набув чинності з 01.01.2013 року, безробітним визнаються особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

В Україні до зайнятого населення, відповідно до п. б ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Статус безробітного, згідно ч.2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року, який набув чинності з 01.01.2013 року, надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах Державної служби зайнятості України, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року, який набув чинності з 01.01.2013 року, гарантується право кожного на вільно обрану зайнятість, а частиною 3 цієї ж статті передбачено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Проте, обов'язковою умовою для встановлення відносин, пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, є державна реєстрація особи як підприємця.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Стаття 46 вищевказаного Закону передбачає, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до абз. 16 п. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено , що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи - підприємця: дата надходження від органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України до державного реєстратора документів (повідомлень, інформації), передбачених цим Законом, у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця із зазначенням прізвища, імені та по батькові посадової особи, яка підписала документ.

Водночас, із матеріалів справи видно, що фізична особа - підприємець перебуває на податковому обліку з 09.04.2003 р., інформації щодо припинення підприємницької діяльності або перебування фізичної особи підприємця в стані припинення не має.

Також суд звертає увагу на те, що саме статус фізичної особи - підприємця засвідчує право особи на зайняття підприємницькою діяльністю та підтвердженням забезпечення її зайнятості, що відповідно є підставою для відмови їй у наданні статусу безробітного.

Таким чином, у зв' язку з тим , що на дату реєстрації в Центрі зайнятості ОСОБА_4 був зареєстрований як фізична особа -підприємець, запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено не було, то на момент оформлення статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю відповідач відносився до зайнятого населення.

Крім того, відповідальність особи за порушення вимог законодавства з питань соціального забезпечення на випадок безробіття передбачена абз. 1 ч. 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідно до якої, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктами 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1, визначено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

28.08.2013 року директором Томашпільського районного центру зайнятості винесено наказ № 35 про стягнення зайво виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття з ОСОБА_4 та направлено даний наказ відповідачу про відшкодування коштів в сумі 4328, 39 грн. згідно листа від 11.11.2013 р. №02-21/1921, який вручено 14.11.2013 р. Однак відповідачем сума заборгованості сплачена не була.

Таким чином, суд приходить до висновку, що кошти по безробіттю, виплачені ОСОБА_4 Томашпільським районним центром зайнятості, були отримані ним безпідставно, на підставі поданих недостовірних відомостей, а тому вони підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до частини 4 статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідент. № НОМЕР_1) на користь Томашпільського районного центру зайнятості (р/р 37179301900524 ГУДК у Вінницькій області, МФО 802015, ОКПО 36331505, ККД 50040400, код ЄДРПОУ 20088793) кошти в сумі 4328,39 грн. (чотири тисячі триста двадцять вісім грн. 39).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович