Постанова

від 05.06.2014 по справі 809/1388/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2014 р. Справа № 809/1388/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі :

Суддя Остап'юк С.В.

за участю секретаря Руміша В.Я.

представника позивача Вінтоняк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Короткан» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000182201 від 24.02.2014 року, -

ВСТАНОВИВ :

07.05.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Короткан» (далі по тексту позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000182201 від 24.02.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, на підставі помилкового висновку щодо здійснення безтоварних операцій, обліку документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам збільшив суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 43 892, 50 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів зазначених в позовній заяві.

Відповідач правом подання заперечень проти заявлених позовних вимог не скористався, свого представника в судове засідання не направив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази суд встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність на підставі статуту, зареєстроване рішенням Коломийської районної державної адміністрації за №1110102000 від 14.10.2004 року, взятий на податковий облік 05.11.2004 року, зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100335497 від 04.05.2011 року.

В період з 27.01.2014 року до 31.01.2014 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Броксид», їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року та березень 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 07.02.2014 року складено акт за №95/22-01/33096135 (а.с. 36-52).

Висновками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 42 678 гривень, а саме за грудень 2011 року в сумі 26 366 гривень, за березень 2012 року в сумі 16 312 гривень, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 35 114 гривень, в тому числі за грудень 2011 року в сумі 20 783 гривні, за березень 2012 року 14 331 гривня та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 7 564 гривні.

Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на висновку про те, що позивачем не представлено до перевірки первинних документів (дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, квитанцій про приймання вантажу), які підтверджують перевезення товару, що свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій позивачем (а.с.49).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 24.02.2014 року оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням за №0000182201 визначив позивачу грошові зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 43 892, 50 гривень, в тому числі 35 114 гривень за основним платежем та 8778, 50 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.32).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частино 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання продукції до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Позивачем до показників податкової звітності включено господарські операцію з придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Броксид» у грудні 2011 року текстильних виробів на суму 158 196 гривень, в тому числі податок на додану вартість 26 366 гривень та у березні 2012 року на суму 97 872 гривні, в тому числі податок на додану вартість 16 312 гривень.

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Броксид» (ТОВ «Броксид»), судом встановлено, що даний контрагент позивача на момент виникнення правовідносин був зареєстрований, відомості про нього внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, також був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100347770.

01.12.2011 року позивачем за видатковою накладною №РН-0000874, придбано у ТОВ «Броксид» текстильні вироби на суму 158 196 гривень, в тому числі податок на додану вартість 26 366 гривень. ТОВ «Броксид» видано позивачу податкову накладну на вказану операцію за №1 від 01.12.2011 року (а.с.78-79, 82).

12.03.2012 року та 13.03.2012 року позивачем за видатковими накладними №РН-0000357 та №РН-0000358 придбано у ТОВ «Броксид» текстильні вироби на загальну суму 97 872 гривні, в тому числі податок на додану вартість 16 312 гривень. ТОВ «Броксид» видано позивачу податкові накладні на вказану операцію за №123 від 12.03.2012 року та за №143 від 13.03.2012 року (а.с. 80-81, 83-84).

Позивачем здійснено повний розрахунок за придбану продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з особового його рахунку та картками рахунків 631.01 (а.с.71-76).

Досліджуючи рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Броксид», а також зв'язок між фактом придбання товарно-матеріальних цінностей, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача суд встановлено використання позивачем придбаної продукції в своїй господарській діяльності та реалізація придбаних текстильних товарів згідно договорів поставок, укладених з дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» філія «Агрогаз» (а.с.85-105).

Вказані докази підтверджують реальність операцій між позивачем та ТОВ «Броксид», а також їх фактичне виконання.

Відповідач, під час проведеної перевірки позивача дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача та ТОВ «Броксид».

Такий висновок відповідачем зроблено після відображення в акті перевірки позивача відомостей про наслідки проведення зустрічної перевірки ТОВ «Броксид» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2011 року до 31.08.2012 року та зазначення відомостей про відсутність документів, які б свідчили про переміщення товару від ТОВ «Броксид» до позивача.

Суд звертає увагу на те, що органами Державної податкової служби використані матеріали зустрічної звірки ТОВ «Броксид» щодо вчинення злочину, особою директора підприємства, які не стосуються господарських операцій, проведених з позивачем.

Актом перевірки не спростовується та не заперечується факт продажу продукції за договорами укладеними між позивачем та ТОВ «Броксид».

Твердження відповідача про відсутність документів, що підтверджують здійснення перевезення придбаних товарів до позивача від ТОВ «Броксид» висновків перевірки не обґрунтовує, виходячи з наступного.

Законом України «Про автомобільний транспорт» визначені засади організації та діяльності автомобільного транспорту, у відповідності до статті 48 якого визначений перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, частина 2 вказаної норми Закону встановлює, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом водіями може використовуватися як товарно-транспортна накладна, так й інший визначений законодавством документ, використання якого може здійснюватися як поряд з товарно-транспортною накладною, так і без неї.

Видаткова накладна це первинний бухгалтерський документ, за допомогою якого суб'єкт господарської діяльності може здійснити реалізацію готової продукції та товарів, матеріалів та основних засобів, відвантажити товари на комісію та надати послуги, складення якого передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як наслідок, наявність у позивача видаткових накладних на поставлений товар є документальним підтвердженням відвантаження позивачу постачальниками придбаних матеріальних цінностей. Наявність видаткових накладних, в сукупності з іншими дослідженими доказами підтверджує факти поставок товарів позивачу. Крім того, обов'язок оформлення товарно-транспортної накладної покладено на постачальника вантажу, а не на одержувача товару, яким є позивач.

Актом перевірки позивача відповідачем зроблений висновок, за яким встановлено відсутність продажу товару, при цьому суд звертає увагу на ту обставину, що в акті перевірки вказані висновки мотивованим висновками іншого органу Державної податкової служби, одночасно відповідачем даним актом перевірки досліджено первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, однак встановленим під час проведеної перевірки фактичним обставинам, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій належної оцінки не було надано та їх до уваги не взято.

Як наслідок, висновок відповідача про відсутність поставок товарів, робіт та послуг є таким, що не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду та не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Броксид», спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем продукції понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту податку на додану вартість покупцем.

Обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарно-матеріальних цінностей в ТОВ «Броксид» на момент формування показників податкової звітності були в наявності у позивача.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товарів в ТОВ «Броксид», а також про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначений податковий кредит як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, а також висновки суду про фактичність господарських операцій позивача та реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011 року в розмірі 26 366 гривень та березень 2012 року в розмірі 16 312 гривень, сплаченого ТОВ «Броксид» при придбанні товарів.

Враховуючи висновки суду про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, є протиправним визначення позивачу грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 35 114 гривень та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму таких зобов'язань в розмірі 8 778, 50 гривень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином є протиправними та такими, що підлягають до скасуванню податкове повідомлення-рішення за №0000182201 від 24.02.2014 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 43 892, 50 гривень, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000182201 від 24.02.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Короткан» за платежем податок на додану вартість на 43 892 (сорок три тисячі вісімсот дев'яносто дві) гривні 50 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 10.06.2014 року.