Ухвала

від 12.03.2015 по справі 809/1388/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 876/7891/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Короткан" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) "Короткан" звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - Коломийська ОДПІ) №0000182201 від 24.02.2014 р., яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 43 892,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 35 114 грн. та 8 778,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржила Коломийська ОДПІ. Апеляційну скаргу мотивує тим, що господарські операції ТзОВ "Короткан" з ТзОВ «Броксид» не мали реального товарного характеру. При цьому податковий орган посилається на акт, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно якого звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТзОВ «Броксид» за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2012 р. та встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств - постачальників за вказаний період. Крім того, позивачем не представлено до перевірки первинних документів (дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, квитанцій про приймання вантажу), які підтверджують перевезення товару, що свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій позивачем. Тому просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2014р. та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, а наявність клопотання про відкладення судового засідання, з огляду на приписи ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 цього Кодексу колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 07.02.2014 р. Коломийською ОДПІ було складено акт №95/22-01/33096135 про результати документальної нев'їздної перевірки ТзОВ «Короткан» (код за ЄДРПОУ 33096135) з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Броксид» (код за ЄДРПОУ 37700428), яким встановлено порушення вимог пп. 3.2. ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.11 Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі вказаного акту перевірки, Коломийською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000182201 від 24.02.2014 р., яким ТзОВ «Короткан» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 43 892,50 грн., в тому числі 35 114 грн. за основним платежем та 8 778,50 грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зібрані у справі докази в повній мірі підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Броксид», а відсутність в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей та іншої документації, що підтверджує транспортування та зберігання товару не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутність зазначених документів не може ставити під сумнів факт здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст. 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частино 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між ТзОВ «Короткан» та ТзОВ «Броксид» по наданню послуг та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з цим контрагентом в період охоплений перевіркою.

Господарські відносини позивача з ТзОВ «Броксид» були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, також, даний контрагент позивача на момент виникнення правовідносин був зареєстрований, відомості про нього внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, також був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100347770.

01.12.2011 р. позивачем за видатковою накладною №РН-0000874, придбано у ТзОВ «Броксид» текстильні вироби на суму 158 196 грн., в тому числі ПДВ в сумі26 366 грн.. ТОВ «Броксид» видано позивачу податкову накладну на вказану операцію за №1 від 01.12.2011 р., 12.03.2012 р. та 13.03.2012 р., позивачем за видатковими накладними №РН-0000357 та №РН-0000358 придбано у ТзОВ «Броксид» текстильні вироби на загальну суму 97 872 грн., в тому числі ПДВ в сумі 16 312 грн. ТОВ «Броксид» видано позивачу податкові накладні на вказану операцію №123 від 12.03.2012 р. та №143 від 13.03.2012 р. Також, позивачем здійснено повний розрахунок за придбану продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з його особового рахунку та картками рахунків 631.01.

При дослідженні руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Броксид», а також зв'язок між фактом придбання товарно-матеріальних цінностей, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача, встановлено використання позивачем придбаної продукції в своїй господарській діяльності та реалізація придбаних текстильних товарів згідно договорів поставок, укладених з дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» філія «Агрогаз».

Отже, вказані докази підтверджують реальність операцій між позивачем та ТОВ «Броксид», а також їх фактичне виконання.

Висновок про безтоварність господарських операцій позивача та ТзОВ «Броксид» відповідачем було зроблено після відображення в акті перевірки позивача відомостей про наслідки проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Броксид» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2011 р. до 31.08.2012 р. та зазначення відомостей про відсутність документів, які б свідчили про переміщення товару від ТзОВ «Броксид» до позивача.

Крім того, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, квитанцій про приймання вантажу та іншої документації, що підтверджує транспортування товару не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутність зазначених документів не може ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Законом України «Про автомобільний транспорт» визначені засади організації та діяльності автомобільного транспорту, у відповідності до статті 48 якого визначений перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, частина 2 вказаної норми Закону встановлює, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.,п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тому, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Як наслідок, наявність у позивача видаткових накладних на поставлений товар є документальним підтвердженням відвантаження позивачу постачальниками придбаних матеріальних цінностей. Наявність видаткових накладних, в сукупності з іншими дослідженими доказами підтверджує факти поставок товарів позивачу. Крім того, обов'язок оформлення товарно-транспортної накладної покладено на постачальника вантажу, а не на одержувача товару, яким є позивач.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Така позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 13.01.2009 р. (справа № 21-1578во08), де суд зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 р. (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, вказані висновки також узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні цього суду від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії», в якому суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо покликання відповідача на безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Броксид" в зв'язку з винесенням вироку Дарницького районного суду м. Києва від 11.02.2013 р. у справі № 2602/4305/12 про обвинувачення директора ТзОВ " Броксид" у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст.27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, то колегія суддів зазначає про безпідставність такого твердження, оскільки даним вироком не встановлено факту безтоварності спірних господарських операцій. Більше того, у вироку жодним чином не згадується ніяка інша фінансово-господарська операція. Крім того, вказаний вирок не містить фактів, які мають значення для даної справи, адже обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дії чи бездіяльність якої є предметом розгляду в даній адміністративній справі. Вирок у кримінальній справі щодо посадової особи контрагента не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та позбавлення права останнього на формування податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000182201 від 24.02.2014 р. є протиправним, а тому підлягаєть скасуванню.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року по справі № 809/1388/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В. Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос