Ухвала

від 17.06.2014 по справі 823/636/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/636/14 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхівання від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхівання від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області (далі - Позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області (далі - Відповідач) про визнання дій Відповідача протиправними та стягнення на користь Позивача неприйняті до відшкодування кошти в сумі 739 гривень 53 копійки.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість з відшкодування коштів виплачених особам, які отримали каліцтво або втратили годувальника на підприємствах республік колишнього СРСР і інших територіях за кордоном України в сумі 434 гривні 85 копійок. В решті в задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач та Відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, провадження у справі закрити. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спірні правовідносини сторін виникли у зв`язку з відмовою Відповідача прийняти акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з 01 грудня 2013 року по 28 лютого 2014 року на загальну суму 14 910 гривень 10 копійок.

Відповідачем прийнято до відшкодування витрати, понесені Позивачем за вищевказаний період на суму 14 475 гривень 25 копійок.

Відповідно таблиць розбіжностей до інформації про відшкодування Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхівання від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області Управлінню Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області витрат, пов»язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв»язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у грудні 2013 року Відповідач не прийняв до заліку для відшкодування витрати на виплату та доставку пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну (пенсіонеру ОСОБА_2) в сумі 144 гривні 95 копійок та витрати на виплату допомоги на поховання, оскільки смерть не пов»язана із страховим випадком державного соціального страхування в сумі 304 гривні 68 копійок.

За період з січня по лютий 2014 року Відповідач не прийняв до заліку для відшкодування витрати на виплату та доставку пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну (по пенсіонеру ОСОБА_2), на загальну суму 289 гривень 90 копійок (ця сума включає в себе суми по 144 гривні 95 копійок за серпень-лютий 2014 року), що підтверджується розрахунком суми боргу.

Спеціальним законом, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон).

Згідно ст. 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;

Відповідно ч.16 ст. 34 Закону виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.

Приписами п. 5 ст. 24 Закону визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов»язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Отже, обов»язок призначати та виплачувати застрахованим особам пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв»язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на органи Пенсійного фонду, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов»язаний приймати участь у фінансуванні витрат на виплату зазначених пенсій та відшкодовувати Пенсійному фонду понесені ним зазначені витрати.

Відповідно статті 2 Закону дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно акту № 23 від 13.12.1983 року про нещасний випадок на виробництві, 12.12.1983 року ОСОБА_2 отримав травму під час роботи у шахті 65 Південно - Джезказганського рудника ДГМК, що знаходиться в м. Джезказган, Казахстан, внаслідок чого останньому призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за законодавством колишнього СРСР.

ОСОБА_2 з 01.10.1998 року і пожиттєво призначено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, одержаного 11.04.1984 року, що підтверджується протоколом № 127052 від 10.12.1998 року Чорнобаївського районного відділу соціального забезпечення населення.

Відповідно ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Відповідно ст. 5, 7 Угоди - ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

При переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Таким чином, витрати, понесені Управлянням ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Відділення Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Щодо відшкодування витрат на виплату допомоги на поховання в сумі 304 гривні 68 копійок слід зазначити наступне.

Відповідно ч. 8 ст. 34 Закону у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826, регулює питання проведення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Факт наявності нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання засвідчується документами, передбаченими Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях.

Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні відомості щодо причинного зв»язку смерті громадянина ОСОБА_3 з одержаним каліцтвом, отже смерть не пов»язана із страховим випадком державного соціального страхування, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволені в цій частині позову.

Колегія суддів вважає обгрунтованим та вірним рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості з відшкодування коштів, виплачених особам, які отримали каліцтво або втратили годувальника на підприємствах республік колишнього СРСР і інших територіях за кордоном України в сумі 434 гривні 85 копійок.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхівання від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.