Постанова

від 16.04.2014 по справі 823/636/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року справа № 823/636/14

м. Черкаси

09 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

за участю секретаря судового засідання Цаплі І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2014 року до суду з позовною заявою звернулося управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області, в якій просить стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі неприйняті до відшкодування кошти в сумі 739,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не включено до актів звірок, виплачені УПФУ в Чорнобаївському районі пенсії громадянам держав-учасниць СНД, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну в сумі 434,85грн. (а саме пенсіонеру ОСОБА_1.), відповідач не приймає до заліку та не відшкодовує позивачу допомогу на поховання внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 304, 68 грн, що спонукало УПФУ в Чорнобаївському районі звернутись до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак просив провести розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. За таких обставин, суд розглядає справу без його участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.12.2013 по 28.02.2014 (а.с.9,15,18) позивач поніс грошові витрати на виплату пенсій (основний розмір); щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття; витрати на виплату і доставку пенсій на загальну суму 14910, 10грн.

Відповідачем прийнято до відшкодування витрати, понесені позивачем за вищевказаний період на суму 14475,25 грн.

При цьому, згідно із таблицями розбіжностей до інформації про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у грудні 2013 року відповідач не прийняв до заліку для відшкодування витрати на виплату та доставку пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну (пенсіонеру ОСОБА_1.) в сумі 144,95грн та витрати на виплату допомоги на поховання, оскільки смерть не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування в сумі 304, 68 грн (а.с.11). За період з січня по лютий 2014 року (а.с.17,20) відповідач не прийняв до заліку для відшкодування витрати на виплату та доставку пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну (а саме: по пенсіонеру ОСОБА_1.), на загальну суму 289,90 грн (144,95грн. сума пенсії за місяць х 2 місяці = 289,90 грн), що підтверджується розрахунком суми боргу.

Будучи незгідним з рішенням відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі щодо невідшкодування вказаних витрат, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Порядок призначення та виплати пенсій регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-1У (надалі - Закон №1058).

Стаття 58 вказаного Закону визначає обов'язок Пенсійного фонду призначати пенсії та готувати документи для її виплати, забезпечувати своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання.

Відповідно до ст. 30 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). При цьому передбачено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Умови та порядок загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105-ХІV (надалі - Закон № 1105).

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування витрат на поховання.

Приписами ст. 25 Закону № 1105 обов'язок по проведенню зазначених страхових виплат покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Відповідно до ч. 16 ст. 34 Закону № 1105, виплата пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення крім випадків, передбачених п. 2 ст. 8 та ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5 ст. 24 Закону № 1105, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Розрахунки між Фондами здійснюються відповідно до Порядку відшкодування витрат, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 (надалі - Порядок).

Пункт 4 Порядку передбачає, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «;Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Проаналізувавши вказані приписи, суд дійшов висновку, що діючим законодавством обов'язок призначати та виплачувати застрахованим особам пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на органи Пенсійного фонду, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний приймати участь у фінансуванні витрат на виплату зазначених пенсій та відшкодовувати Пенсійному фонду понесені ним зазначені витрати.

Статтею 2 Закону №1105 визначено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відтак, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначені до набрання чинності Законом №1105 відповідно до законодавства СРСР, чи іншого законодавства України повинні виплачуватись відповідно до вказаного Закону органами Пенсійного фонду України з послідуючим відшкодуванням витрат по їх виплаті Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Судом встановлено, що згідно акту № 23 від 13.12.1983р. про нещасний випадок на виробництві, 12.12.1983 ОСОБА_1 отримав травму під час роботи у шахті 65 Південно-Джезказганського рудника ДГМК, що знаходилася в м. Джезказган, Казахстан, внаслідок чого останньому призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за законодавством колишнього СРСР (а.с.21-22).

Згідно з протоколом № 127052 від 10.12.1998 Чорнобаївського районного відділу соціального забезпечення населення ОСОБА_1 з 01.10.1998 і пожиттєво призначено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, одержаного 11.04.1984 (а.с.26).

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (надалі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно ст. 5 Угоди визначено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Статтею 7 Угоди передбачено, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.

Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Аналогічна правова позиція з даного питання викладена в постановах Верховного Суду України у справах № 21-116а11 від 06.06.2011 р., № 21-361а11 від 21.11.2011 р. та № 21-333а11 від 05.12.2011 р.

Положеннями ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_1 призначена відповідно до законодавства СРСР та вказаної Угоди, витрати на її виплату УПФУ в Чорнобаївському районі Черкаської області підлягають до відшкодування саме виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області.

Щодо відшкодування витрат на виплату допомоги на поховання, оскільки смерть не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування в сумі 304, 68 грн, суд зазначає наступне.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області відповідно до вимог ст. 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплатило особі, яка здійснила поховання, допомогу на поховання на загальну суму 300,00 грн.

Сума допомоги включена у списки на відшкодування допомоги на поховання за за грудень 2013 року, однак відповідач відмовився внести ці суми до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, про що між сторонами складено таблиці розбіжностей. Причиною невключення виплачених сум є те, що смерть не пов'язана зі страховим випадком державного соціального страхування.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до частини восьмої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).

Згідно з абзацом 2 частини дев'ятої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Аналіз норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

В той же час, наявності такого причинного зв'язку смерті громадянина ОСОБА_2 з одержаним каліцтвом не встановлено і позивачем не доведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування коштів виплачених особам, які отримали каліцтво або втратили годувальника на підприємствах республік колишнього СРСР і інших територіях за кордоном України в сумі 434 грн. 85 коп. та необґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідача виплаченої допомоги на поховання в розмірі 300, 00 грн та 4,68 грн витрат на виплату та доставку допомоги на поховання

На підставі викладеного, керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Драбівському районі Черкаської області (19800, Черкаська область, смт. Драбів, вул. Леніна, 61, код ЄДРПОУ - 25875107) на користь управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області (19900, Черкаська область, смт. Чорнобай, вул. Леніна, 132, код ЄДРПОУ - 21366739) заборгованість з відшкодування коштів виплачених особам, які отримали каліцтво або втратили годувальника на підприємствах республік колишнього СРСР і інших територіях за кордоном України в сумі 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 85 коп.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови складений 18 квітня 2014 року