Постанова

від 05.06.2014 по справі 826/1903/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1903/14 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ТОВ «Хлібосол» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору від 30 січня 2014 року ВП № 34012550.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року вказаний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що у разі виконання судового рішення в примусовому порядку, з боржника стягується виконавчий збір.

Під час судового засідання представник позивача підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що в провадженні Державної виконавчої служби України перебував наказ господарського суду м. Києва № 4/25 від 21 квітня 2011 року, яким було передбачено наступне: «У рахунок погашення заборгованості ТОВ «Святослав» у розмірі 128806228 грн. 40 коп. за кредитним договором № 90 від 26 грудня 2008 року звернути стягнення на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 18,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 51-а, яке належить ТОВ «Хлібосол» з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів в розмірі 90 % від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України».

Постановою Державної виконавчої служби України від 30 січня 2014 року ВП № 34012550 з ТОВ «Хлібосол» було стягнуто виконавчий збір у розмірі 12880622 грн. 84 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, ТОВ «Хлібосол» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог ТОВ «Хлібосол» суд першої інстанції виходив з того, що обов'язковою передумовою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є невиконання боржником вимог державного виконавця у встановлений ним строк. З огляду на те, що наказ № 4/25 від 21 квітня 2011 року за своїм змістом є таким, що не міг бути виконаний боржником самостійно, судом першої інстанції було зроблено висновок про неправомірність дій відповідача щодо стягнення з ТОВ «Хлібосол» виконавчого збору.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

В даному випадку відповідачем виконувався наказ про звернення стягнення на майно, тобто рішення майнового характеру.

У встановлений державним виконавцем строк наказ № 4/25 від 21 квітня 2011 року виконаний не був.

Зазначені обставини сторонами даної справи не заперечуються.

До випадків, передбачених ч. 2 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», в яких виконавчий збір не стягується, та ч. 4 ст. 25 вказаного Закону, в яких строк для самостійного виконання рішення не встановлюється, дане виконавче провадження не належить.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що у відповідача були наявні підстави, передбачені ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», для винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.

Як на підставу для задоволення своїх вимог ТОВ «Хлібосол» посилається на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Позивач вважає, що звернути стягнення на майно самостійно, поза межами процедури виконавчого провадження, неможливо в силу закону, у зв'язку з чим наказ № 4/25 від 21 квітня 2011 року не міг бути виконаний боржником у строк, встановлений для самостійного виконання.

Наведена обставина, за переконанням позивача, унеможливлює стягнення з ТОВ «Хлібосол» виконавчого збору.

Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення. Вказана норма права також вказує на те, що підставою для вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення є його невиконання боржником самостійно у встановлений строк.

До заходів примусового виконання рішень, згідно п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», належить звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Сторони даної справи не заперечують, що Державною виконавчою службою України були здійснені заходи примусового виконання наказу № 4/25 від 21 квітня 2011 року.

Положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» є імперативними та передбачають, що невиконання судового рішення у встановлений ч. 2 ст. 25 вказаного Закону строк, є підставою для стягнення виконавчого збору.

На відміну від ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 1 ст. 28 цього Закону не ставить можливість застосування до боржника заходів, що створюють негативні наслідки, у залежність від наявності чи відсутності поважних причин невиконання судового рішення.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що доводи позивача про неможливість самостійно виконати № 4/25 від 21 квітня 2011 року не можуть бути підставою для скасування постанови Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору від 30 січня 2014 року ВП № 34012550.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ «Хлібосол» про скасування зазначеної постанови.

Отже, доводи апеляційної скарги Державної виконавчої служби України спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 28 лютого 2014 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібосол» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 17 червня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.