Рішення

від 10.06.2014 по справі 910/6669/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6669/14 10.06.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Президент-готель»

до Державного підприємства «Конярство України» в особі його відокремленого підрозділу - філії «Одеський іподром»

про стягнення 20 554, 50 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Мазур О.В. за довіреністю № 61/11-13/01 від 22.05.2014 р.;

від відповідача: Яцько Р.М. за довіреністю № 1 від 08.01.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Президент-готель» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Конярство України» (далі - відповідач) в особі його відокремленого підрозділу-філії «Одеський іподром» про стягнення 20 554, 50 грн. боргу. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 3/1 від 03.11.2011 р., він на підставі платіжного доручення № 648 від 16.11.2011 р. здійснив передоплату продукції, яка мала бути поставлена відповідачем на суму 20 554, 50 грн., проте як останній не виконав взятих на себе зобов'язань та поставив позивачу продукцію невідповідної якості, у зв'язку з чим позивач її повернув та почав вимагати від відповідача здійснити повернення суми передоплати. Оскільки відповідач в добровільному порядку так і не повернув належних позивачу коштів, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/6669/14, розгляд справи призначено на 27.05.2014 р.

27.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 27.05.2014 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання суд задовольнив та у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України оголосив в судовому засіданні перерву до 10.06.2014 р.

30.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

02.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що позивач незаконно відмовився отримувати спірний товар, не довівши його невідповідність вимог щодо якості.

10.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача, в яких він звертає увагу на те, що відповідач надав до матеріалів справи Акт повернення товару № 1 від 07.05.2012 р., зміст якого підтверджує факт повернення позивачем товару неналежної якості відповідачу.

У судовому засіданні 10.06.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2011 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 3/1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити соняшник українського походження врожаю 2011 року на умовах DDU («Поставка без оплати мита»).

Відповідно до п. 2.1. Договору кількість товару мала скласти 5, 790 т (+/- 10 %) відповідно до ваги нетто, вказаній в реєстрі в графі «Залікова вага».

Згідно з п. 2.2. Договору сторони визначили, що якість товару має відповідати вимогам діючого на Україні ДСТУ 7011:2009, а також наступним обмежувальним показникам: вологість - до 70 %, сорні домішки - до 2 %.

Відповідно до п. 3.2. Договору вартість товару, який мав бути поставлений за цим Договором, складала 20 554, 50 грн.

Згідно з п. 3.5. Договору сторони визначили, що датою передачі товару продавцем покупцю є дата передачі товару в місці призначення, у відповідності до п. 1.1. цього Договору, та відповідає даті видаткової накладної на товар або його партію, оформлену продавцем проти довіреності покупця.

Відповідно до п. 4.1. Договору товар мав бути переданий в повному об'ємі до 05.11.2011 р. включно, строго у відповідності з відвантажувальними інструкціями, наданими покупцем. Мінімальна партія до оплати - 20 метричних тон.

Згідно з п. 4.3. Договору після передачі партії товару, у відповідності до п. п. 1.1., 2.1., продавець протягом робочого дня з дати передачі товару покупцю у відповідності до п. 3.5. даного Договору надає оригінали (крім п.п. г) та д)) наступних документів: а) видаткова накладна, виписана проти довіреності покупця; б) податкова накладна, оформлена у відповідності з чинним законодавством, в) рахунок фактуру з точним г) копія останньої декларації по ПДВ в податкову інспекцію з відміткою про її прийняття; копію додатку № 5 до декларації ПДВ за місяць, в якому було проведено покупку, не пізніш 50 днів після покупки товару.

Розрахунки за товар проводяться шляхом оплати 100 % загальної вартості переданого по Договору товару (відповідно до п. 1 Договору) і перераховуються на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х банківських днів по наданню копій документів (крім копії додатку № 5 до декларації з ПДВ відповідно до п. 4.3. д), вказаних в п. 4.2. та 4.3., а також у відповідності до виставленого рахунку-фактури продавця з точним зазначенням кількості та ціни товару без ПДВ, загальної суми з ПДВ, всього до оплати (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 9.2. Договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011 р., а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору.

Як зазначає позивач, ним було здійснено передоплату продукції, яка мала бути поставлена відповідачем на суму 20 554, 50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 648 від 16.11.2011 р.

У свою чергу, відповідач, згідно з поясненнями позивача, поставки продукції належної якості у відповідності до умов Договору не здійснив, а відповідний товар на суму 20 554, 50 грн. (насіння соняшнику в кількості 5 790 кг), до якого позивач висловив свої зауваження щодо якості, був повернутий відповідачу, про що сторони підписали накладну на повернення постачальнику № 1 від 07.05.2012 р.

Доказів поставки вказаного товару відповідачем позивачу до матеріалів справи сторони не представили.

Відповідач проти доводів щодо неналежної якості такого товару заперечує, проте як і не наводить обґрунтованих пояснень, чому ним було прийнято від позивача в порядку повернення відповідний товар.

В подальшому позивач звернувся до позивача з вимогою повернути грошові кошти, сплачені в якості передоплати.

Листом від 13.08.2013 р. за № 132 відповідач повідомляв позивача про те, що первинна документація підтверджує борг Філії перед позивачем в розмірі 20 554, 50 грн., проте це питання гарантував вирішити після збирання врожаю зернових культур 2013 року, з огляду на фінансовий стан.

Оскільки відповідач так і не здійснив повернення спірних грошових коштів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 4.1. Договору спірний товар мав бути переданий позивачу в повному об'ємі до 05.11.2011 р. включно, строго у відповідності з відвантажувальними інструкціями, наданими покупцем.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем у визначені Договором строки, як і на момент розгляду даного спору по суті, не здійснено поставку оплаченого позивачем товару на суму 20 554, 50 грн., який був би прийнятий позивачем та не повернутий з тих чи інших причин відповідачу, у зв'язку з чим позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати.

Так, згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Також, відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Верховного суду України № 3-127гс11 від 28.11.2011 р., умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як зазначалось вище позивач повернув спірний товар відповідачу і останній його прийняв, а отже відповідач має повернути позивачу отриману суму грошових коштів.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Конярство України» (01001, місто Київ, вулиця Б. Грінченка, будинок 1; код ЄДРПОУ 37404165) в особі його відокремленого підрозділу - філії «Одеський іподром» (65000, місто Одеса, Фонтанська дорога, 6; ідентифікаційний код 37727958) на користь Приватного акціонерного товариства «Президент-готель» (01023, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12; код ЄДРПОУ 30058128) 20 554 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 50 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.2014 р.

Суддя В.С. Ломака