Постанова

від 10.06.2014 по справі 916/3155/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р.Справа № 916/3155/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів : Жекова.В.І., Мишкіної М.А.,

(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №167 від 28.04.2014р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Лянна О.А. - посвідчення №005252,

від позивача - Кравченко Ю.В. - довіреність,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський технікум економіки і права»

на рішення господарського суду Одеської області від 21 лютого 2014 року

у справі № 916/3155/13

за позовом Ізмаїльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський технікум економіки і права»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона №15 «Дунайводбуд»

про стягнення 190648,95 грн. боргу та 18548,33 грн. пені,

встановив:

У листопаді 2013 року Ізмаїльський міжрайонний прокурор (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного України майна (РВ ФДМУ) в Одеській області (далі-позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Ізмаїльський технікум економіки і права» (далі-відповідач) про стягнення з останнього заборгованості з орендної плати в розмірі 133386,92 грн. та пені у розмірі 11915,83 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань відповідно до договору оренди державного нерухомого майна №37 від 21.08.2000р., укладеного між позивачем та відповідачем.

21 січня 2014 року до господарського суду Одеської області від Ізмаїльського міжрайонного прокурора надійшли уточнення позовної заяви (збільшення позовних вимог), згідно з якими прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 190648,95 грн. та пеню в розмірі 18548,33 грн.

Також, в уточненнях позовної заяви прокурор просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - відкрите акціонерне товариство «Пересувна механізована колона №15 «Дунайводбуд», оскільки останній є балансоутримувачем спірного приміщення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 січня 2014 року прийнято до розгляду уточнення (збільшення) позовних вимог Ізмаїльського міжрайонного прокурора та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - відкрите акціонерне товариство (ВАТ) «Пересувна механізована колона №15 «Дунайводбуд» (далі-третя особа).

Рішенням господарського суду Одеської області від 21 лютого 2014 року (головуючий суддя: Брагіна Я.В., судді Горячук Н.О., Панченко О.Л.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Ізмаїльський технікум економіки і права» до Державного бюджету України 190648,95 грн. - основного боргу, 8096,09 грн. - пені, а також судовий збір в розмірі 3974,90 грн. В частині стягнення пені в сумі 10452,34 грн. судом відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що ним за власні кошти були здійсненні поліпшення орендованого нерухомого майна і він неодноразово звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області з проханням зарахувати витрати на ці поліпшення в рахунок вартості орендної плати за спірне майно, однак відповіді від позивача отримано не було.

Судом першої інстанції дані обставини не взято до уваги.

Прокурор та представник позивача не скористалися своїм правом надання відзивів на апеляційну скаргу, але в судовому засіданні заперечували проти її задоволення, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представники відповідача та третьої особи не з'явилися в засідання суду апеляційної інстанції та не сповістили суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора та представника позивача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 серпня 2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський технікум економіки і права» (Орендарем) було укладено договір оренди державного нерухомого майна №37, відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлову будівлю, загальною площею 1929,1 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Репіна, 10, яка знаходиться на балансі ВАТ «Пересувна механізована колона №15 «Дунайводбуд» та не увійшла до його статутного фонду.

Мета використання об'єкта оренди - навчальний заклад (п.1.2. договору).

Відповідно до п.11.1 договір діє з моменту його підписання і складається терміном на 25 років.

Вступ Орендаря у користування орендованим майном настає одночасно із підписанням сторонами договору оренди та акту прийому-передачі вказаного майна (п.2.1. договору).

21 серпня 2000 року на підставі акті прийому-передачі державного нерухомого майна об'єкт оренди було передано Орендарю.

Розділом 3 договору оренди державного нерухомого майна №37 від 21.08.2000р. сторони встановили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ від 04 жовтня 1995р. №786 «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна» зі змінами, внесеними постановою КМУ №699 від 18.05.1998р., Постановою КМУ від 19 січня 2000р. №75 і складає за базовий (липень 2000 року) місяць без урахувань ПДВ - 623,75 грн.

Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата підлягає перерахуванню в разі змін чинного законодавства та Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Орендна плата перераховується Орендарем до Державного бюджету щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, слідуючого за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, визначеного Державним комітетом статистики.

Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити до бюджету орендну плату (п.5.3. договору).

18 червня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення зміни до договору оренди державного нерухомого майна від 21.08.2000р., відповідно з яким сторони домовились, що з 01 січня 2007р. орендна плата за місяць складає 10459,03 грн. Орендна плата за місяць оренди січень 2007р. визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди грудень 2006р. на індекс інфляції за січень 2007р. включно.

Відповідачем на протязі березня-грудня 2013 року належним чином не виконувалися умови договору оренди державного нерухомого майна №37 від 21.08.2000р. щодо сплати орендної плати за користування нерухомим майном, у зв'язку з чим в нього утворився борг, який становить 190648,95 грн.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт існування заборгованості відповідача в сумі 190648,95 грн. по орендній платі за користування будівлею підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками позивача.

З боку відповідача факт існування заборгованості перед позивачем не спростований.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом правомірно задоволено позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 190648,95 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати передбачене п.3.8 договору оренди державного нерухомого майна №37 від 21.08.2000р.

При розгляді справи господарським судом було зроблено перерахунок розміру пені, заявленої прокурором у позовній заяві. Вказаний перерахунок зроблено з урахуванням рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2013р. у справі №916/146/13-г, яким з відповідача за несвоєчасну сплату боргу по орендній платі було стягнуто пеню по березень 2013 року, та положення ч.6 ст.232 ГК України.

Судова колегія вважає, що господарським судом вірно зроблений перерахунок пені, сума якої становить 8096,09 грн., а, отже, заявлена прокурором вимога щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 18548,33 грн. підлягала частковому задоволенню.

В засіданні суду апеляційної інстанції прокурор та представник позивача не заперечували щодо часткового задоволення господарським судом позову про стягнення пені в сумі 8096,09 грн.

В апеляційній скарзі скаржник стверджує про здійснення ним капітального ремонту даху спірного приміщення за власні кошти з метою запобігання нещасним випадкам, але при цьому жодних доказів на підтвердження своїх доводів та на підтвердження факту здійснення такого ремонту, погодженого з орендодавцем, суду не надано.

Крім того, як вбачається із наявних матеріалів справи, представник відповідача не з'являвся в судові засідання суду першої інстанції та не виконував вимоги ухвал господарського суду, про причини неявки суд не сповіщав.

В засідання суду апеляційної інстанції скаржник також не з'являвся.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам законів, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив :

Рішення господарського суду Одеської області від 21 лютого 2014 року у справі №916/3155/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 16.06.2014р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Жеков В.І.

Мишкіна М.А.