Постанова

від 11.06.2014 по справі 802/1428/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 червня 2014 р. Справа № 802/1428/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

представника позивача: Хараїм Н.В., Вітвіцької І.В.

представника відповідача: Романовича С.С., Охрімовського Я.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКМА"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКМА" (далі - ТОВ "ВІКМА") з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0002501501 від 08.02.2014 року про сплату штрафних санкцій у сумі 33525,11 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність дій податкового органу під час проведення камеральної перевірки та безпідставність висновків акту перевірки, на підставі яких було прийнято оспорюване рішення. Протиправність висновків полягає у неправомірному покладанні на ТОВ "ВІКМА" зобов'язання сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 305900 від 19.01.2011 року та податкового повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року. Позивач зазначає, що ТОВ "ВІКМА" не отримувало від податкового органу податкового повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року щодо сплати узгоджених податкових зобов'язань, а тому у позивача не виникало обов'язку по сплаті грошового зобов'язання та відповідно прострочення по його сплаті. Щодо нарахованих штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати грошових зобов'язань з ПДВ згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 305900 від 19.01.2011 року, то позивач вважає їх неправомірними, оскільки сплата грошового зобов'язання з ПДВ підтверджується заявою про погашення грошового зобов'язання за рахунок переплати. При цьому позивач вказує, що відповідачем застосовані штрафні санкції із порушенням строків визначених п. 102.1 ст. 102 ПК України, а саме: 1095 днів.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову. У письмовому запереченні, поданому до суду, представник відповідача зазначив, що в ході проведеної перевірки було встановлено несвоєчасну сплату до бюджету податкового зобов'язання по податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 305900 від 19.01.2011 року із затримкою на 32 дня та податкового повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року із затримкою на 58 днів.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В січні 2013р., головним державним податковим ревізором інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контрою об'єктів і операцій Вінницької ОДПІ було проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення правил сплати податку на додану вартість. Предметом дослідження даної перевірки були податкова декларація позивача № 305900 від 19.01.2011 року та податкове повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року.

За результатами перевірки, 29.01.2014 р. Вінницькою ОДПІ складено акт № 126/15-212/20083100.

Під час проведення перевірки було виявлено порушення позивачем п. 20.1 ст. 20, п. 31.1 ст. 31, п. 57.3 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПКУ, яке виявилось у несвоєчасній сплаті ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року та податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року № 305900 від 19.01.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2014 року № 0002501501, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 33525,11 грн.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0002501501 від 08.02.2014 року про сплату штрафних санкцій у сумі 33525,11 грн суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно із статтею 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Строки сплати податкового зобов'язання визначено статтею 57 Податкового кодексу України, зокрема -

- платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ( п. 57.1 ст. 57 );

- у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. (п. 57.3 ст. 57 ).

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що відповідальність у виді штрафу відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання або грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.

Як вбачається із акту перевірки та пояснень відповідача, оскаржувані штрафні санкції застосовано Вінницькою ОДПІ до позивача внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0001102330 від 24.12.2010 року, а також несвоєчасної сплати самостійно визначених позивачем у декларації з ПДВ за грудень 2010 року № 305900 від 19.01.2011 року.

Як зазначено представником відповідача, ТОВ "ВІКМА" не сплатило до бюджету податкове зобов'язання по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року із затримкою на 58 днів.

Згідно з вимогами п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль, за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до положень п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Аналогічні вимоги містяться в «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236 (далі - Порядок № 1236).

Так, згідно з положеннями п. 3.7 ст. 3 Порядку № 1236 податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 3.9 ст. 3 Порядку № 1236 передбачено, що дата відправлення (вручення) проставляється на корінці податкового повідомлення-рішення:

а) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків) або її законним представником - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку;

б) працівником структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальною особою, визначеною керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, - у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця податкового повідомлення-рішення.

Отже, згідно з вищенаведеними вимогами Податкового кодексу України та Положення №1236 посадові особи відповідача повинні були надіслати на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року листом з повідомленням про вручення.

У судовому засіданні представник відповідача не надав докази направлення та докази вручення позивачу податкового повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року. Таким чином, податковим органом не доведено того, що податкове повідомлення-рішення приймалося та направлялося позивачу у передбаченому законодавством порядку.

Оскільки податковим органом було порушено вимоги п. 58.3 ст. 58 ПКУ та п. 3.7 ст. З Порядку №1236 в зв'язку з не надісланням позивачу вказаного податкового повідомлення-рішення, то наявні підстави стверджувати, що воно не було вручено, а тому доводи акту перевірки щодо виникнення обов'язку із сплати податкового зобов'язання є безпідставними.

Крім того, суд ухвалою від 26.05.2014 року, 02.06.2014 року витребовував у представника відповідача податкове повідомлення-рішення, на підставі якого були прийняті штрафні санкції та докази направлення його позивачу, проте податковий орган таких доказів не надав та не зміг пояснити підстави винесенення вказаного рішення. Разом з тим, також не зрозуміло чому граничний строк сплати податковий орган рахував саме з 04.01.2011 року.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено факт прийняття податкового повідомлення-рішення, направлення його позивачу, тому підстав вважати суму грошового зобов'язання узгодженою відсутні. А відтак податкове повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року не створює для ТОВ "ВІКМА" жодних податкових наслідків та не підлягає виконанню.

Додатково суд звертає увагу, що основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Оскільки предметом контролю при проведенні камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій (розрахунків), то документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Камеральна перевірка може проводитися виключно на підставі даних, вказаних в звітності. Податковим законодавством не передбачено витребування жодних документів від платника податків до початку проведення камеральної перевірки. Так само, перевіряючий не вправі вимагати надання будь-яких інших додаткових документів і під час її проведення. Такий висновок повністю узгоджується із пп. 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

При проведенні камеральної перевірки, податковий орган перевіряє лише документи податкової звітності, до яких відносяться податкові декларації (розрахунки) платників податків. Таким чином, включення до предметів дослідження камеральної перевірки податкового повідомлення-рішення є порушенням норм податкового законодавства.

Крім того, судом встановлено, що позивачем було подано до Вінницької ОДПІ податкову декларації з ПДВ з самостійно визначеними грошовими зобов'язаннями, зокрема- декларація з ПДВ за грудень 2010 року № 305900 від 19.01.2011 року на суму 31038 грн.

В судовому засіданні представником відповідача було надано пояснення, що вказані сплати ПДВ згідно декларацій з ПДВ за грудень 2010 року визнано Вінницькою ОДПІ, як несвоєчасно сплачені. Однак, суд не може погодитись із позицією податкового органу з огляду на наступне.

Згідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно з п. 54.1. ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ВІКМА" 26.01.2011 року подано Вінницькій ОДПІ заяву про погашення грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 31038,00 грн за рахунок надміру сплачених позивачем у попередніх податкових періодах сум грошових коштів з ПДВ, що з лютого 2010 року знаходяться на картці особового рахунку з ПДВ ТОВ "ВІКМА" (а.с.7). Факт існування надміро сплачених сум ПДВ підтверджується даними облікової картки платника (а.с.65-71).

Відповідно до п.п.17.1.10 ПКУ платники податків мають право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. В свою чергу порядок заліку надміру сплачених податків врегульовано ст. 87 ПКУ.

Згідно із п. 87.1. ст. 87 Податкового Кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Отже, надміру сплачену суму податку може бути не тільки повернуто, відповідно до ст.43 ПКУ, а і спрямовано на самостійне погашення грошових зобов'язань (а також на погашення податкового боргу) платника податків відповідно до вимог ст. 87 ПКУ.

У свою чергу, суд вважає, що позивачем виконано податковий обов'язок, оскільки подана заява про погашення грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 31038,00 грн за рахунок надміру сплачених позивачем у попередніх податкових періодах сум грошових коштів з ПДВ. Про намір позивача сплатити вказаний податок свідчить також і відповідний розмір коштів, які були визначені позивачем як сума податку, що підлягає сплаті.

Відповідно до п. 38.1 п. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У свою чергу, ст. ст. 126.1 ст. 126 ПК України, встановлена фінансова відповідальність, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріалами справи встановлено, що заява про погашення грошового зобов'язання прийнята Вінницькою ОДПІ у встановленому законом порядку, відмова у прийнятті такої заяви відсутня, а отже відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, що визначені ст. 126 ПК України.

Крім того, про протиправний характер податкового повідомлення-рішення свідчить і наступне.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.113.1 ст.113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.

Згідно з п.114.1 ст. 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Так, граничний строк сплати визначених податкових зобов'язань згідно поданої декларації з ПДВ за грудень 2010 року № 305900 від 19.01.2011 року визначений - 30.01.2011 року.

Оскільки саме із 30.01.2011 року розпочався перебіг строків давності, визначених Податковим кодексом України, а штрафна (фінансова) санкція відповідачем застосована 08.02.2014року, тому така, на переконання суду, застосована поза межами строку давності.

Отже, нарахування штрафних санкцій по декларації та податкового повідомлення-рішення здійснено відповідачем без врахування вимог ст.ст. 57, 102, 113 Податкового кодексу України з порушенням термінів їх нарахування.

Враховуючи, що при розгляді справи встановлено факт відсутності податкового боргу позивача станом на граничний термін виконання податкового зобовязання, податковий обов'язок позивач виконав у передбачені строки, а також прийняття податковим органом штрафних санкцій поза межами строку давності, суд дійшов висновку про протиправний характер оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується нормою ч. 1 ст. 94 КАС України, згідно якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 08.02.2014 року № 0002501501.

Стягнути із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКМА" (код ЄДРПОУ 20083100) судовий збір в сумі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Стягнути із Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 38782999) судовий збір в сумі 1644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.) за призначенням: отримувач коштів - УДКСУ у м. Вінниці, код платежу 22030001 банк отримувач - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович