Ухвала

від 15.07.2014 по справі 802/1428/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1428/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Бондаренко С.А.

за участю:

представників позивача: Хараїм Н.В., Вітвіцької І.В.,

представника відповідача: Романовича С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКМА" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2014 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року - без змін

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в січні 2013 року, головним державним податковим ревізором інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контрою об'єктів і операцій Вінницької ОДПІ було проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення правил сплати податку на додану вартість. Предметом дослідження даної перевірки були податкова декларація позивача № 305900 від 19.01.2011 року та податкове повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року.

За результатами перевірки, 29.01.2014 року Вінницькою ОДПІ складено акт № 126/15-212/20083100.

Під час проведення перевірки було виявлено порушення позивачем п. 20.1 ст. 20, п. 31.1 ст. 31, п. 57.3 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПКУ, яке виявилось у несвоєчасній сплаті ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року та податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року № 305900 від 19.01.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2014 року № 0002501501, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 33525,11 грн.

Розглядаючи даний позов судом першої інстанції встановлено протиправний характер оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки факт відсутності податкового боргу позивача станом на граничний термін виконання податкового зобов'язання, податковий обов'язок позивач виконав у передбачені строки, а також прийняття податковим органом штрафних санкцій поза межами строку давності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно із статтею 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Строки сплати податкового зобов'язання визначено статтею 57 Податкового кодексу України, зокрема -

- платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ( п. 57.1 ст. 57 );

- у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. (п. 57.3 ст. 57 ).

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що відповідальність у виді штрафу відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання або грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.

Як вбачається із акту перевірки та пояснень відповідача, оскаржувані штрафні санкції застосовано Вінницькою ОДПІ до позивача внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0001102330 від 24.12.2010 року, а також несвоєчасної сплати самостійно визначених позивачем у декларації з ПДВ за грудень 2010 року № 305900 від 19.01.2011 року.

Як зазначено представником відповідача, ТОВ "ВІКМА" не сплатило до бюджету податкове зобов'язання по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року із затримкою на 58 днів.

Згідно з вимогами п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до положень п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Аналогічні вимоги містяться в «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236 (далі - Порядок № 1236).

Так, згідно з положеннями п. 3.7 ст. 3 Порядку № 1236 податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 3.9 ст. 3 Порядку № 1236 передбачено, що дата відправлення (вручення) проставляється на корінці податкового повідомлення-рішення:

а) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків) або її законним представником - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку;

б) працівником структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальною особою, визначеною керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, - у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця податкового повідомлення-рішення.

Отже, згідно з вищенаведеними вимогами Податкового кодексу України та Положення №1236 посадові особи відповідача повинні були надіслати на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року листом з повідомленням про вручення.

У судовому засіданні представник відповідача не надав докази направлення та докази вручення позивачу податкового повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року. Таким чином, податковим органом не доведено того, що податкове повідомлення-рішення приймалося та направлялося позивачу у передбаченому законодавством порядку.

Оскільки податковим органом було порушено вимоги п. 58.3 ст. 58 ПКУ та п. 3.7 ст. З Порядку №1236 в зв'язку з не надісланням позивачу вказаного податкового повідомлення-рішення, то наявні підстави стверджувати, що воно не було вручено, а тому доводи акту перевірки щодо виникнення обов'язку із сплати податкового зобов'язання є безпідставними.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено факт прийняття податкового повідомлення-рішення, направлення його позивачу, тому підстав вважати суму грошового зобов'язання узгодженою відсутні. А відтак податкове повідомлення-рішення № 0001102330 від 24.12.2010 року не створює для ТОВ "ВІКМА" жодних податкових наслідків та не підлягає виконанню.

Додатково суд звертає увагу, що основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

При проведенні камеральної перевірки, податковий орган перевіряє лише документи податкової звітності, до яких відносяться податкові декларації (розрахунки) платників податків. Таким чином, включення до предметів дослідження камеральної перевірки податкового повідомлення-рішення є порушенням норм податкового законодавства.

Крім того, судом встановлено, що позивачем було подано до Вінницької ОДПІ податкову декларації з ПДВ з самостійно визначеними грошовими зобов'язаннями, зокрема - декларація з ПДВ за грудень 2010 року № 305900 від 19.01.2011 року на суму 31038 грн.

В судовому засіданні представником відповідача було надано пояснення, що вказані сплати ПДВ згідно декларацій з ПДВ за грудень 2010 року визнано Вінницькою ОДПІ, як несвоєчасно сплачені. Однак, суд не може погодитись із позицією податкового органу з огляду на наступне.

Згідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно з п. 54.1. ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ВІКМА" 26.01.2011 року подано Вінницькій ОДПІ заяву про погашення грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 31038,00 грн. за рахунок надміру сплачених позивачем у попередніх податкових періодах сум грошових коштів з ПДВ, що з лютого 2010 року знаходяться на картці особового рахунку з ПДВ ТОВ "ВІКМА" (а.с.7). Факт існування надмірно сплачених сум ПДВ підтверджується даними облікової картки платника.

Відповідно до п.п.17.1.10 ПКУ платники податків мають право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. В свою чергу порядок заліку надміру сплачених податків врегульовано ст. 87 ПКУ.

Згідно із п. 87.1. ст. 87 Податкового Кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Отже, надміру сплачену суму податку може бути не тільки повернуто, відповідно до ст.43 ПКУ, а і спрямовано на самостійне погашення грошових зобов'язань (а також на погашення податкового боргу) платника податків відповідно до вимог ст. 87 ПКУ.

У свою чергу, суд вважає, що позивачем виконано податковий обов'язок, оскільки подана заява про погашення грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 31038,00 грн. за рахунок надміру сплачених позивачем у попередніх податкових періодах сум грошових коштів з ПДВ. Про намір позивача сплатити вказаний податок свідчить також і відповідний розмір коштів, які були визначені позивачем як сума податку, що підлягає сплаті.

У свою чергу, ст. ст. 126.1 ст. 126 ПК України, встановлена фінансова відповідальність, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріалами справи встановлено, що заява про погашення грошового зобов'язання прийнята Вінницькою ОДПІ у встановленому законом порядку, відмова у прийнятті такої заяви відсутня, а отже відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, що визначені ст. 126 ПК України.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.113.1 ст.113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.

Згідно з п.114.1 ст. 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Так, граничний строк сплати визначених податкових зобов'язань згідно поданої декларації з ПДВ за грудень 2010 року № 305900 від 19.01.2011 року визначений - 30.01.2011 року.

Оскільки саме із 30.01.2011 року розпочався перебіг строків давності, визначених Податковим кодексом України, а штрафна (фінансова) санкція відповідачем застосована 08.02.2014року, тому така, на переконання суду, застосована поза межами строку давності.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування штрафних санкцій по декларації та податкового повідомлення-рішення здійснено відповідачем без врахування вимог ст.ст. 57, 102, 113 Податкового кодексу України з порушенням термінів їх нарахування.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 липня 2014 року .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.