Рішення

від 29.05.2014 по справі 911/827/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2014 р. Справа № 911/827/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комодо Інвест», м.Вишневе

до Відкритого акціонерного товариства «Нутрінвест», м.Москва, Російська Федерація

заучастю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів»

про зобо'язання укласти основний договір купівлі-продажу цінних паперів

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників:

Позивача - не з'явився

Відповідача - не з'явився

3-ї особи - Діжевська В.О.

Обставини справи:

Позов подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Комодо Інвест», Київська обл., м. Вишневе (позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Нутрінвест», Російська Федерація, м. Москва (відповідач) про зобов'язання укласти Основний договір купівлі-продажу акцій.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання умов Попереднього договору від 22.11.2013 року, б/н щодо укладення Основного договору про продаж позивачу цінних паперів Публічного акціонерного товариства «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» (Україна) в кількості 2448200 простих іменних акцій у без документарній формі.

Як передбачили сторони в п. 4.3. Попереднього договору від 22.11.2013 року, б/н, до відповідного договору застосовується і він тлумачиться згідно з чинним законодавством України. Будь-який спір у зв'язку з цим Попереднім договором, зокрема, але не обмежуючись: виконанням умов Попереднього договору, ухилення або відмову від укладення Основного договору остаточно вирішується компетентним господарським судом України.

Як визначено ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Таким чином, оскільки спір підлягає розгляду компетентним господарським судом України, і стороною спірного договору, яка знаходиться на території України є лише позивач, справа розглядається відповідним господарським судом за місцезнаходженням сторони договору, яка знаходиться в Україні.

Провадження у справі № 911/827/14 порушено ухвалою від 14.03.2014 року та призначено справу до розгляду на 29.05.2014 року.

Ухвалою суду від 29.05.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів».

В судове засідання 29.05.2014 року сторони не зявились, вимоги суду не виконали. У звязку з чим, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процессуального кодексу України за наявими в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

22.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комодо Інвест» (позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Нутрінвест» (відповідач) був укладений Попередній договір купівлі-продажу цінних паперів Публічного акціонерного товариства «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» у кількості 2448200 простих іменних акцій у бездокументарній формі (надалі - Попередній договір).

У відповідності до пункту 1.1. Попереднього договору, відповідач взяв на себе зобов'язання у строк до 22.01.2014 року включно передати у власність позивача за Основним договором купівлі-продажу акцій (надалі - Основний договір) цінні папери Публічного акціонерного товариства «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» у кількості 2448200 простих іменних акцій у бездокументарній формі (надалі - Цінні папери), а позивач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити вартість Цінних паперів, про що укласти з позивачем Основний договір у строк до 22.01.2014 року включно.

Згідно пункту 1.8. Попереднього договору, позивач взяв на себе зобов'язання у строк до 22.01.2014 року включно направити відповідачу проект Основного договору. Про отримання проекту Основного договору відповідач інформує позивача у письмовому вигляді негайно (протягом однієї доби) після отримання такого проекту.

У відповідності до пп. 1.5. та 1.6. Попереднього договору, відповідач взяв на себе зобов'язання не здійснювати будь-яких юридично значимих дій щодо передачі права власності (права володіння, права користування та права розпорядження) щодо Цінних паперів будь-яким третім особам та не укладати будь-які правочини з такими третіми особами щодо Цінних паперів; не відмовлятися від укладення Основного договору та від виконання інших зобов'язань, передбачених Попереднім договором, не вести будь-яких переговорів із третіми особами, спрямованими на перехід права власності (права володіння, права користування та права розпорядження) щодо Цінних паперів.

Позивач стверджує, що 18.01.2014 року вручив відповідачу проект Основного договору. 21.01.2014 року позивач отримав від відповідача лист за № 42/01-14/а, яким відповідач проінформував позивача про отримання проекту Основного договору. Однак цим же листом відповідач також повідомив позивача про відмову від укладення Основного договору з позивачем.

Позивач вважає, що такими діями (бездіяльністю) відповідач порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, не виконавши умови Попереднього договору, у зв'язку з чим, просить суд зобов'язати відповідача укласти Основний договір.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач відмовився від виконання своїх зобов'язань за Попереднім договором.

Позивач стверджує, що 18.01.2014 року вручив відповідачу проект Основного договору, про свідчить лист відповідача позивачу № 42/01-14/а від 21.01.2014 року.

Відповідно до ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Згідно зі ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та доданих до позову документів, позивачем не надано належних доказів складання та надіслання на адресу відповідача проекту Основного договору.

В матеріали справи та на огляд суду взагалі не надано проект Основного договору, що позбавляє суд можливості перевірити його зміст та реквізити на відповідність умовам Попереднього договору та вимогам чинного законодавства.

Посилання позивача на лист-відповідь відповідача № 42/01-14/а від 21.01.2014 року не приймається судом в якості належного доказу факту складення та надіслання на адресу відповідача проекту Основного договору та не дозволяє суду з'ясувати причини його не укладення.

Крім того, з наявних в матеріалах справи документів не можливо встановити повноваження особи, яка підписала Попередній договір та лист-відповідь № 42/01-14/а від 21.01.2014 року від імені відповідача - директора ОСОБА_1

Позивачем не надано суду жодного правовстановчого документу відповідача та доказів наявності у директора ОСОБА_1 повноважень діяти від імені відповідача станом на момент вчинення правочину.

Також, походження листа-відповіді № 42/01-14/а від 21.01.2014 року викликає у суду сумніви, оскільки лист складено не на бланку відповідача, не надано для огляду суду його оригінал, наявна в матеріалах справи копія засвідчена особою, прізвище та посадове становище якої не зазначено, та не зазначено дати засвідчення. Також лист-відповідь наданий на звернення позивача, зміст якого суду не повідомлено.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затверджена Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «згідно з оригіналом», назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис.

Згідно з п.п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено позовні вимоги, тому позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 13.06.2014 р.