Ухвала

від 12.06.2014 по справі 914/393/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.06.2014 р. Справа№ 914/393/13-г

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Юрків М.Г., розглянувши матеріали

за скаргою:Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів; на дії:Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів; у справі:№ 914/393/13-г стягувач:Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів; боржник:Виробничо-комерційне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКО» ЛТД, м. Львів;

За участю представників:

від скаржника (стягувача): Рісний М.Б., представник (довіреність від 22.12.2011 р.);

від боржника: не з'явився;

від ДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів звернулося до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів у справі №914/393/13-г.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги поданої скарги, просив задоволити.

Боржник та Галицький відділ ДВС Львівського МУЮ явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р. позов задоволено повністю - стягнуто з Виробничо-комерційного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКО» ЛТД на користь Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 3517 грн. 18 коп. 3% річних, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

26.04.2013 р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р. видано наказ.

24 грудня 2013 р. державним виконавцем Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП №38318315) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Повернення виконавчого документа стягувачу обґрунтовується тим, що боржник на виклики державного виконавця не з'явився, квитанції про оплату заборгованості не пред'явив. З метою забезпечення виконання наказу, державним виконавцем було винесене постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження - накладено арешт на нерухоме майно боржника. Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна - накладено арешт на все рухоме майно боржника. Вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території, а ст. 8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Згідно ст. 4 5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Одним із заходів примусового виконання рішення суду є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Згідно ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.

Після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку.

Статтею 66 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на викладене, державний виконавець зобов'язаний був вжити всіх, передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р. у справі №914/393/13-г.

Проте, з оскаржуваної постанови не вбачається, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду. Зокрема, із вказаної постанови не вбачається, чи державним виконавцем вживалися заходи щодо виявлення усіх банківських рахунків боржника та наявності грошових коштів на них, чи надсилалися запити щодо наявності (реєстрації) у боржника транспортних засобів, чи здійснювався вихід (виїзд) за місцезнаходженням боржника для виявлення майна, тощо.

Для з'ясування вказаних обставин, суд витребовував від Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції для огляду матеріали виконавчого провадження ВП№38318315. Однак, вказана вимога залишена відділом ДВС без розгляду, явка представника в судові засідання не була забезпечена.

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені стягувачем доводи щодо визнання недійсною постанови від 24.12.2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Слід також зазначити, що згідно абз. 2 п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином вимога скаржника про поновлення виконавчого провадження та зобов'язання державного виконавця вчинити всі необхідні дії для виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р. №914/393/13-г до задоволення не підлягають, оскільки вказані дії згідно із законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Керуючись ст.ст. 47, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на дії Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції задоволити частково.

2. Визнати недійсною постанову державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 24 грудня 2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП №38318315).

3. В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Суддя Мазовіта А.Б.