Ухвала

від 12.06.2014 по справі 914/1589/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.06.2014 р. Справа№ 914/1589/14

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Юрків М.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «МІС ЛЬВІВ», м.Львів; до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів; про:визнання недійсним свідоцтва на знаки для товарів та послуг та заборону вчиняти дії.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2, представник (договір №05/1 від 21.05.2014р.), ОСОБА_3, представник (довіреність від 12.05.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІС ЛЬВІВ», м.Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів про визнання недійсним свідоцтва на знаки для товарів та послуг та заборону вчиняти дії.

В судове засідання позивач явку повноважного представника не забезпечив, через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_4 (вх.№25547/14 від 12.06.2014 р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Щодо заявленого клопотання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 26.05.2014 р. та договорів про надання юридичної (правової) допомоги, наявних в матеріалах справи, правом на представництво інтересів позивача наділений не лише адвокат ОСОБА_4, а й адвокат ОСОБА_5, відтак, позивач мав змогу забезпечити явку іншого представника в судове засідання.

Враховуючи наведене, а також те, що представником позивача не представлено доказів на підтвердження існування обставин, які унеможливлюють явку, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали поданий через канцелярію суду відзив на позовну заяву (доповнення) (вх.№25535/14 від 12.06.2014 р.). Зазначили, що власником свідоцтва на знак для товарів і послуг, визнання недійсним якого є предметом спору у справі, є фізична особа ОСОБА_1, а не фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як вважає позивач. Відтак, просили суд припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі з огляду на наступне.

Статтею 492 ЦК України передбачено, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до ч.1 ст.493 ЦК України, суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. (ч.1 ст. 494 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 495 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг станом на 02.06.2014 р., власником оспорюваного свідоцтва НОМЕР_1 від 12.09.2011 р. на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» є ОСОБА_1.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Категорії справ, підвідомчі господарським судам визначені у ст.12 ГПК України.

Так, зокрема господарським судам України підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Як зазначено у п.2, п.3, п.п.3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Разом з тим, згідно п. 81 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», патент на винахід, корисну модель, промисловий зразок, сорт рослин і свідоцтво на топографію інтегральної мікросхеми чи свідоцтво на знак для товарів і послуг видається фізичній особі незалежно від того, чи має ця особа статус суб'єкта підприємницької діяльності. Тому якщо поданий позов про визнання патенту чи свідоцтва недійсним стосується прав та охоронюваних законом інтересів фізичних осіб, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд повинен відмовити у прийнятті відповідної позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК, а у разі якщо ці обставини з'ясовано після прийняття позовної заяви, провадження у справі підлягає припиненню згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що даний спір не підвідомчий господарським судам України, оскільки власником свідоцтва НОМЕР_1 від 12.09.2011 р. на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», тобто суб'єктом права інтелектуальної власності, є ОСОБА_1 як фізична особа, а не як суб'єкт господарювання (фізична особа-підприємець).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Також, ч. 3 ст. 80 ГПК України визначено, що при винесені ухвали про припинення провадження у справі мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету.

В п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 р., № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України істаттею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

07.05.2014 р. позивач подав заяву (вх.№2315/14 від 07.05.2014 р.) про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам, в тому числі Львівському Національному Академічному театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької, використовувати знак для товарів та послуг, напис «ІНФОРМАЦІЯ_1» «ІНФОРМАЦІЯ_1» при проведені 7.05.2014 р. в Львівському Національному Академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької (Львівська опера) за адресою м. Львів, пр. Свободи, 28, під час проведення масових заходів згідно класу використання 25, 41 індексів міжнародної класифікації товарів і конкурсу ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою суду від 07.05.2014 р. вказану заяву задоволено, до вирішення спору по суті заборонено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 використовувати знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» для товарів і послуг 41 класу МКТП (влаштовування конкурсів краси) згідно Свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 12.09.2011р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України.

Згідно ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

У звязку з тим, що провадження у справі підлягає припиненню, суд прийшов до висновку скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 07.05.2014 р.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 1, 12, 68, п. 1 ч.1 ст.80, ст. 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІС ЛЬВІВ», м.Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів про визнання недійсним свідоцтва на знаки для товарів та послуг та заборону вчиняти дії припинити.

2. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 07.05.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.