Постанова

від 28.05.2014 по справі 910/1254/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа№ 910/1254/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 28.05.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Біатрикс Енерджи» на рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року

у справі № 910/1254/14 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та

газифікації «Черкасигаз»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Біатрикс Енерджи»

про стягнення 443 517,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року по справі № 910/1254/14 позов публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» до товариства з обмеженою відповідальністю «Біатрикс Енерджи» про стягнення 443517,44 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 432630,56 грн. основного боргу, 7088,03 грн. пені, 1635,70 грн. 3% річних, 2163,15 грн. інфляційних втрат та 8870,34 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 26.03.2014 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року по справі № 910/1254/14 скасувати частково в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Біатрикс Енерджи» інфляційних втрат у сумі 1965,21 грн.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.04.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» вважає подану апеляційну скаргу ТОВ «Біатрикс Енерджи» безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2014 року надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Представник ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 26.03.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник скаржника у судове засідання 28.05.2014 року не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що, в матеріалах міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, участь ТОВ «Біатрикс Енерджи» у судовому засіданні 28.05.2014 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

23.09.2013 між ДК ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (правонаступник якого є ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз») (постачальник за договором) та ТОВ «Біатрикс Енерджи» (покупець за договором) був укладений договір №04/17875/П-13 поставки природного газу (далі - договір), згідно з умовами постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Послуги з постачання природного газу підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється з даними вузлів обліку, визначених в додатку 1 до договору (п.2.6 договору).

Відповідно до п. 4.2.3.2 договору, загальна вартість 1000 м.куб. газу з врахуванням тарифів на його транспортування, розподілу та постачання, цільової надбавки (2%) до ціни газу становить 3881,08 грн., крім того ПДВ - 776,22 грн., всього - 4657,30 грн.

Оплата вартості постачання газу здійснюється споживачем на умовах попередньої оплати до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки природного газу в розмірі 100% вартості місячного об'єму природного газу відповідно до додатка № 2 до договору (п. 4.6 договору). При цьому, як зазначено в п. 4.6 договору, споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу.

Відповідно до п. 10.1 договору, він набирає чинність з 01.10.2013 року та укладається на строк до 31 грудня 2013 року.

Як зазначає позивач, свої зобов'язання за договором він виконав належним чином, проте, відповідач неналежним чином не виконав свої зобов'язання щодо забезпечення оплати за поставлений позивачем природний газ, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 432630,56 грн.

Так, у січні 2014 року ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Біатрикс Енерджи» про стягнення заборгованості за договором №04/17875/П-13 від 23.09.2011 року у розмірі 432630, 56 грн., пені - 7088,03 грн., інфляційних втрат - 2163,15 грн. та 3 % річних - 1635,70 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору №04/17875/П-13 від 23.09.2011 в частині оплати газу.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року по справі № 910/1254/14 позов ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» до ТОВ «Біатрикс Енерджи» про стягнення 443517,44 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 432630,56 грн. основного боргу, 7088,03 грн. пені, 1635,70 грн. 3% річних, 2163,15 грн. інфляційних втрат та 8870,34 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно до 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зокрема з акта приймання-передачі природного газу що підписаний позивачем та відповідачем без зауважень, позивач надав відповідачу послуги з постачання природного газу у листопаді 2013 року - 102,726 тис. м.куб. на суму 478425,79 грн. Враховуючи часткову передоплату відповідача, заборгованість у нього перед позивачем рахується у розмірі 432630,56 грн.

Доказів повної оплати за поставлений газ у листопаді 2013 року відповідачем, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано, а тому судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 432 630,56 грн., яка не погашена.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що сума заборгованості ТОВ «Біатрикс Енерджи» у розмірі 432630,56 грн. виникла по договору від 23.09.2013 року №04/17875/П-13. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати отриманого природного газу, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7088,03 грн., інфляційні втрати в сумі 2163,15 грн. та 3% річних в сумі 1635,70 грн.

Так, що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 7088,03 грн. судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.2.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, здійснивши перевірку правильності розрахунку пені за період з 06.12.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 20.01.2014 року, колегія суддів Київського апеляційного господарського вважає його арифметично вірним та обґрунтованим. Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в межах шести місяців від дня порушення строків оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а отже, підлягає стягненню.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь за період з 06.12.2013 року по 31.12.2013 року інфляційні втрати в сумі 2163,15 грн. та за період з 06.12.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 20.01.2014 року 3% річних в сумі 1635,70 грн.

3гідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних грунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає розрахунок арифметично вірним. Так, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2163,15 грн. інфляційних втрат та 1635,70 грн. 3% річних.

Щодо доводів апеляційної скарги про невірний розрахунок інфляційних втрат судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.

Частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений - підстави відсутні.

При розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Отже, як зазначалося вище розрахунок інфляційних втрат за період з 06.12.2013 року по 31.12.2013 року, що був перевірений, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції є обґрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 432630,56 грн. основного боргу, 7088,03 грн. пені, 2163,15 грн. інфляційних втрат та 1635,70 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ «Біатрикс Енерджи» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову про стягнення заборгованості по сплаті вартості за поставлений газ. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі ТОВ «Біатрикс Енерджи» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Біатрикс Енерджи» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Біатрикс Енерджи» на рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року у справі № 910/1254/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року у справі № 910/1254/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1254/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 02.06.2014 року