Постанова

від 16.06.2014 по справі 922/5250/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. Справа № 922/5250/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Горбачова Л.П. , суддя Гребенюк Н. В.,

при секретарі Сіренко К.О.,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Захарова В.В. (дов.№б/н від 22.05.2014р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківіського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вх.№1039Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року по справі №922/5250/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візара", м.Київ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Візара" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 120785,67 грн.. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки товару №18/02/13 від 18 лютого 2013 року. Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 12700,00грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року по справі №922/5250/13 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візара" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 11/2, код 37923810) заборгованість у сумі 120785 гривень 67 копійок, витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 3000,00 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2415,75 гривень. В іншій частині витрат по сплаті адвокатських послуг в сумі 9700,00 грн. відмовлено (а.с.148-а.с.155).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з рішенням суду не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2014 року по справі №922/5250/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. При цьому апелянт посилається на те, що судом першої інстанції прийнято оскаржуваний судовий акт при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо належного замовлення та отримання товарів від позивача на суму 120785,67 грн., оскільки товар, вказаний у документах, які надані позивачем, відповідач не замовляв та не отримував, а тому, на думку відповідача, відсутній обов'язок щодо його оплати.

10.06.2014 року до Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх.№4486) на апеляційну скаргу, в якому вказує на те, що відповідно до умов договору поставки №18/02/13 від 18 лютого 2013 року, відповідно до яких підтвердженням поставки продацем та прийняття у власність покупцем товару є видаткові або товарно-транспортні накладні. Так, всі товарно-транспортні накладні містять підпис ФОП ОСОБА_2 Позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по договору щодо оплати отриманого у власність товару, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 120785,67 грн., лист-вимога позивача №62 від 15.07.2013р. про погашення заборгованості, як і акти звірки №62 від 15.07.2013р. та №83 від 12.09.2013р. залишені відповідачем без задоволення, а тому позивач звернувся до господарського суду Харківської області за захистом своїх прав та законних інтересів. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2014 року у справі №922/5250/13 - без змін.

Позивач звернувся до суду з клопотанням (вх.№4483 від 10.06.2014р.), в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача у зв`язку з розглядом іншої справи призначеної до розгляду на 12.06.2014р. господарським судом м.Києва.

У судовому засіданні 12.06.2014р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2014 року по справі №922/5250/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

18 лютого 2013 року між ТОВ "Візара" (постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір поставки товару №18/02/13, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, по цінах, спеціально встановлених для покупця, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах і в порядку, визначених даним договором.

Пунктом 2.5 договору сторонами погоджено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою видаткової (або товарно-транспортної) накладної (п. 2.4).

Згідно з п. 4.1 договору загальна сума поставленої партії товару за цим договором складається з сум вартості товару, вказаних в накладних і складають невід'ємну складову частину даного договору.

Пунктом 4.3 договору визначено, що покупець розраховується з постачальником за поставлений товар протягом 21 календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар (п. 2.5).

Як встановлено судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження, за умовами договору позивач здійснив поставки на загальну суму 270675,89 грн.

До матеріалів справи на підтвердження поставок товару на адресу відповідача надані належним чином завірені копії товарно - транспортних та видаткових накладних за період з 21 лютого 2013 року по 20 червня 2013 року.

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, на суму 149890,22 грн., що підтверджується випискою по рахунку ТОВ "Візара" (а.с.92, том 1) та факт часткової сплати за отриманий товар не спростовано сторонами по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за спірним договором. Проте відповідач зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 120785,67 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними, які підписані ФОП ОСОБА_2

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Візара» направив на адресу ФОП ОСОБА_2 вимогу про сплату заборгованості у розмірі 120785,67 грн. (а.с.29, том 1). Заборгованість відповідачем не сплачено.

Господарський суд Харківської області, надаючи правову кваліфікацію заявленим вимогам позивача та фактичним обставинам справи, виходив з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно зі статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до видаткових накладних, товарно-транспортних накладних ТОВ "Візара" протягом з 21 лютого 2013 року по 20 червня 2013 року поставлено ФОП ОСОБА_2, а останньою прийнято у власність товару на загальну суму 270675,89 грн., у відповідача виник обов'язок з повної оплати поставленого товару, а останньою було сплачено лише 149890,22 грн., а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем склала 120785,67 гривень, яка не була погашенною на момент винесення оскаржуваного рішення, не спростована відповідачем в апеляційній скарзі та представником в судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідно до ст.526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач, як в суду першої, так і апеляційної інстанцій, не надав доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 120785,22 грн., колегія суддв погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості за поставлений товар.

Стосовно стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 12700,00 грн., то судова колегія виходить з наступного.

Статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

В пункті 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Матеріали срави містять договір на юридичне обслуговування №05/13 від 14.01.2013р., укладений між адвокатом ОСОБА_3 (виконавець) та ТОВ „Візара" (замовник), за умовами якого замовник доручає, а виконавець здійснює юридичне консультаційне обслуговування з питань статутної діяльності товариства з метою захисту законних прав та інтересів товариства.

Згідно з п.1.2 Договору, під юридичним консультаційним обслуговуванням розуміється представництво інтересів замовника у ділових, комерційних, корпоративних та інших відносинах, а також перед органами державної влади та управління, в тому числі в господарських, адміністративних судах та в судах загальної юрисдикції з питань діяльності товариства. Обслуговування здійснюється у формі: усних консультацій по мірі надходжень запитань від замовника; підготовки відповідних документів, в тому числі їх нотаріальне посвідчення; прямої представницької участі у відносинах товариства з іншими юридичними та фізичними особами, органами державної влади та управління з питань статутної діяльності товариства. За надані послуги замовник сплачує виконавцю плату у розмірі, визначеному в акті виконаних робіт.

Згідно з актом про надання консультаційних послуг №8-2013 від 15.08.2013р., на виконання умов Договору на юридичне обслуговування №05/13 від 14.01.2013р. виконавцем було надано, а замовником було прийнято юридичні послуги на загальну суму 24600,00 грн., до яких, зокрема, увійшли послуги в сумі 12700,00 грн. за представництво інтересів замовника в господарському суді Харківської області з питань стягнення дебіторської заборгованості в сумі 120785,22грн. із ФОП ОСОБА_2

Випискою по особовому рахунку СПД ОСОБА_3 підтверджується, що 15.08.2013р. на виконання умов договору на юридичне обслуговування № 05/13 від 14.01.2013р. ТОВ „Візара" було сплачено вартість послуг адвоката в загальній сумі 24600,00 грн.

При визначенні суми витрат на послуги адвоката, що підлягають до стягнення, слід дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики (схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 01.10.99р.). Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до статті 33 Правилах адвокатської етики, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також, враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 ЦК України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову, тривалість розгляду і складність справи, кількість судових засідань, у яких брав участь адвокат ОСОБА_3 як представник ФОП ОСОБА_2, то судом першої інстанції вірно встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 12700,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року по справі №922/5250/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року по справі №922/5250/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 16.06.2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Гребенюк Н. В.