Постанова

від 10.06.2014 по справі 813/2835/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року № 813/2835/14

о 18 год., 16 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Приватної агрофірми «Лан», представник - Мельничук В.А. до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Шпак В.В. про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень - рішень № 0000722200, № 0000732200, № 0000742200, № 0010111700 від 26.03.2014 року

Приватна агрофірма «Лан» звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області у якому позивач, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000722200, № 0000732200, № 0000742200, № 0010111700 від 26.03.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу ґрунтуються на інформації листа Держземагенства у Кам'янко-Бузькому районі від 28.08.2013 року за № 01-06/3343, про те, що на території Дернівської сільської ради 01.04.2008 року за позивачем були зареєстровані договори оренди на земельні ділянки загальною площею 108,7217 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 5 років. На думку податкового органу, договори які датовані 01.05.2007 року закінчили дію 01.05.2012 року, а тому позивач з ІІ кварталу 2012 року не мав статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку. Вказаний висновок на думку позивача є необґрунтований, оскільки згідно вимог п. 302.1. ст. 302 ПК України, об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Згідно договорів оренди від 01.03.2012 року укладених позивачем з Дернівською сільською радою, позивач орендував 29,2791 га ріллі та 42,5885 га пасовищ терміном до 01.12.2012 року, 01.04.2013 року позивачем укладено нові договори на 9 місяців щодо оренди 27,3319 га ріллі та 48,5084 га пасовищ. Згідно договорів оренди з фізичними особами, термін їх дії становить 5 років, строк їх дії мав би сплинути 01.04.2013 року, а не 01.05.2012 року. Довідкою відділу Держземагенства у Кам'янко-Бузькому районі № 65 від 05.02.2013 року підтверджується, що станом на 01.01.2013 року позивач був користувачем 108,7217 га ріллі на території Дернівської сільської ради.

Позивач у перевіряємих періодах займався виробництвом сільськогосподарської продукції. Відповідач мав би встановити її походження у позивача з будь-яких інших джерел. Проте, всі обґрунтування акту перевірки полягають лише в одному - доведенні відсутності у позивача прав землекористувача. Не взято до уваги при проведенні перевірки і фактів розрахунків позивача з орендодавцями-фізичними особами шляхом надання їм сільськогосподарської продукції, що спростовує відсутність у спірних податкових періодах у позивача орендованих площ.

За результатами перевірки відповідачем не встановлено факту, що частка сільськогосподарського товаровиробництва позивача за 2012-2013 роки є меншою за 75 відсотків, а отже підстави для висновку про обов'язок сплати позивачем податку на прибуток у 2012-2013 роках на загальних підставах є безпідставним. Відповідачем не вказано в акті яким чином відповідач дійшов до висновку про відсутність зв'язку отриманих послуг з господарською діяльністю ПАФ «Лан». Аналогічна позиція стосується і витрат позивача на придбання мінеральних добрив та пестицидів у ПП «Агролеон-Захід». Актом перевірки не встановлено, що товари використані в цілях інших, ніж обробка культур, які вирощені позивачем на орендованих землях.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку, згідно п. «а» п.307.1 ст.307 ПК України, не є платниками податку на прибуток підприємств.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що позивачем не надано до перевірки документів, які б підтверджували, що реалізована в перевіреному періоді була вирощена саме позивачем. Відповідач зазначає, що показники відображені позивачем у податковій звітності, зокрема у податковій декларації з фіксованого сільськогосподарського податку, розрахунків частки сільськогосподарського товаровиробництва, відомостях про наявність земельних ділянок, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також відповідач зазначає, що позивачем не надано до перевірки зведені облікові документи, які систематизовані на рахунках бухгалтерського обліку і регістрах систематичного та аналітичного обліку за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. Надані до перевірки заповнені олівцем головні книги, які не прошиті та не скріплені печаткою, вказані книги з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у яких відсутні бухгалтерські рахунки, а саме: 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 26 «Готова продукція», 20 «Виробничі запаси», 21 «Поточні біологічні активи», 28 «Товари» та ряд інших бухгалтерських рахунків. Позивачем до перевірки надано акт виконаних механізованих робіт б/н від 31.12.2011 року про те, що в 2011 році у господарстві працювала техніка, яка виконувала певні роботи (дискування, культивацію, збирання). Вказаний акт підписаний керівником господарства СГ ТОВ «Нива» без зазначення прізвища та представником ПАФ «ЛАН» Боянівським А.С. Інших даних в актів не зазначено. Наданий до перевірки акт виконаних механізованих робіт від 31.12.2011 року не вказано чітко які саме послуги і в як періоди надавались, не зазначено інформації про фактично понесені витрати виконавцем на виконання робіт в розрізі окремих операційних одиниць. Акти та інші документи, надані до перевірки не містить інформації про кількість людей (спеціалістів) які були задіяні у наданні послуг (виконанні робіт), не зазначено, які саме механізми та транспортні засоби використовувались у наданні послуг, яку кількість паливно-мастильних матеріалів використана для проведення механізованих робіт. Згідно наданих до перевірки договорів оренди земельних ділянок, у позивача відсутня кількість ріллі, яка зазначена в акті виконаних механізованих робіт від 31.12.2011 року - 350 га. Відтак, з врахуванням вищенаведеного, у позивача відсутні документи, що підтверджують виробництво (вирощування) реалізованої у перевіреному періоді сільськогосподарської продукції, а також відсутній об'єкт оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком (площі сільськогосподарських угідь).

Крім цього, перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що позивач протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 71632,32 грн., чим порушено п. 57.1. ст. 57, п.п. 168.1. ст. 168, п. 176.2. ст. 176 ПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю, вказавши на правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

12.03.2014 року ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складено акт № 76/22-00/30649004.

Проведеною перевіркою встановлено порушення, зокрема:

- п. 135.1., 135.2., п.п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135; п. 137.1. ст. 137; п. 135.1., п.п. 135.5.5. п. 135.5. ст. 135; п. 14.1.27., п.п. 14.1.28. п. 14.1. ст. 14; п. 44.1., п. 44.2., п.п. 44.3., п. 44.6. ст. 44; п.п. 138.1.1. п. 138.1., ст. 138, п. 138.2. ст. 138, п. 138.6. ст. 138, п. 138.8. ст. 138, п. 138.9. ст. 138, п. 139.1.9. ст. 139; п.п. 14.1.27; п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138, п. 138.2. ст. 138, п.п. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 255520,00 грн., у тому числі:

- заниження податку на прибуток за І квартал 2012 року у сумі 116304,00 грн.;

- завищення податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року у сумі 689,00 грн.;

- завищення податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року у сумі 926,00 грн.;

- заниження податку на прибуток за ІV квартал 2012 року у сумі 3649,00 грн.;

- заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 137182,00 грн.

- п. 209.1., п. 209.2., п. 209.3., п. 209.6., п. 209.7. ст. 209; п.п. 14.1.234 п. 14.1., п.п. 14.1.235 п. 14.1. ст. 14; п. 44.1., п. 44.2., п. 44.3., п. 44.6. ст. 44; п 185.1. ст. 185; п. 187.1. ст. 187; п 188.1. ст. 188; п. 198.1. ст. 198; п. 198.2. ст. 198; п. 198.3. ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено ПДВ всього у сумі 98687,00 грн., у тому числі за січень 2013 року у сумі 8929,00 грн., за лютий 2013 року у сумі 9500,00 грн., за березень у сумі 13570,00 грн., за квітень 2013 року у сумі 17070,00 грн., за травень 2013 року у сумі 17952,00 грн., за вересень 2013 року у сумі 21833,00 грн., за жовтень 2013 року у сумі 9833,00 грн.;

- п.п. 269.1.2. п. 269.1. ст. 269, п.п. 270.1.1. п. 270.1. ст. 270, п.п. 272.1.1. п. 272.1. ст. 272, п.п. 282.1.10. п. 282.1. ст. 282, п.п. 370.1.б. п. 307.1. ст. 307 ПК України, в результаті чого підприємством занижено земельний податок всього в сумі 2929,30 грн., в тому числі за 2012 рік у сумі 1464,65 грн., за 2013 рік у сумі 1464,65 грн.;

- п. 57.1. ст. 57, п.п. 168.1.2. п. 168.1. ст. 168, п. 176.2. ст. 176 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам доходів за період, що перевірявся на сумі 71632,32 грн.

26.03.2014 року ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000722200, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123, підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 76/22-00/30649004 від 12.03.2014 року, встановлено порушення п. 209.1., п. 209.2., п. 209.3., п. 209.6., п. 209.7. ст. 209; п.п. 14.1.234 п. 14.1., п.п. 14.1.235 п. 14.1. ст. 14; п. 44.1., п. 44.2., п. 44.3., п. 44.6. ст. 44; п 185.1. ст. 185; п. 187.1. ст. 187; п 188.1. ст. 188; п. 198.1. ст. 198; п. 198.2. ст. 198; п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 123358,75 грн., в тому числі за основним платежем - 98687,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24671,75 грн.

26.03.2014 року ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000722200, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123, підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 76/22-00/30649004 від 12.03.2014 року, встановлено порушення п. 135.1., 135.2., п.п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135; п. 137.1. ст. 137; п. 135.1., п.п. 135.5.5. п. 135.5. ст. 135; п. 14.1.27., п.п. 14.1.28. п. 14.1. ст. 14; п. 44.1., п. 44.2., п.п. 44.3., п. 44.6. ст. 44; п.п. 138.1.1. п. 138.1., ст. 138, п. 138.2. ст. 138, п. 138.6. ст. 138, п. 138.8. ст. 138, п. 138.9. ст. 138, п. 139.1.9. ст. 139; п.п. 14.1.27; п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138, п. 138.2. ст. 138, п.п. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток, усього 319803,75 грн., в тому числі за основним платежем - 255520,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64283,75 грн.

26.03.2014 року ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000722200, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123, підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 76/22-00/30649004 від 12.03.2014 року, встановлено порушення п.п. 269.1.2. п. 269.1. ст. 269, п.п. 270.1.1. п. 270.1. ст. 270, п.п. 272.1.1. п. 272.1. ст. 272, п.п. 282.1.10. п. 282.1. ст. 282, п.п. 370.1.б. п. 307.1. ст. 307 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - земельний податок, усього 3661,62 грн., в тому числі за основним платежем - 2929,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 732,32 грн.

26.03.2014 року ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000722200, яким згідно п. 54.3. ст. 54, глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 76/22-00/30649004 від 12.03.2014 року, встановлено порушення п. 57.1. ст. 57, п.п. 168.1.2. п. 168.1. ст. 168, п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, усього 87662,16 грн., в тому числі за основним платежем - 61799,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25862,44 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.228 п. 14.1. ст. 14 цього ж Кодексу, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно п.п. 14.1.234 п. 14.1. ст. 14 цього ж Кодексу, сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Згідно п.п. 14.1.235 п. 14.1. ст. 14 цього ж Кодексу, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно п.п. п. 44.1., п. 44.2., п.п. 44.3., п. 44.6. ст. 44 цього ж Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно п. 57.1. ст. 57 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 135.1. ст. 135 цього ж Кодексу, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2. ст. 135 цього ж Кодексу, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.4.1. ст. 135 цього ж Кодексу, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно п.п. 135.5.5. п. 135.5. ст. 135 цього ж Кодексу, інші доходи включають, зокрема, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Згідно п. 137.1. ст. 137 цього ж Кодексу, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п. 138.1. ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ.

Згідно п. 138.2. ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.6. ст. 138 цього ж Кодексу, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно п. 138.8. ст. 138 цього ж Кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п. 138.9. ст. 138 цього ж Кодексу, до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

Згідно п.п. 138.10.2.п. 138.10. ст. 138 цього ж Кодексу, до складу інших витрат включаються, зокрема, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Згідно п.п. 139.1.9.п. 139.1. ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п. 168.1.2. п. 168.1. ст. 168 цього ж Кодексу, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно п. 176.2. ст. 176 цього ж Кодексу, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно п. 185.1. ст. 185 цього ж Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 187.1. ст. 187 цього ж Кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 цього ж Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 209.1. ст. 209 цього ж Кодексу, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно п. 209.2. ст. 209 цього ж Кодексу, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 209.3. ст. 209 цього ж Кодексу, якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 209.6. ст. 209 цього ж Кодексу, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно п. 209.7. ст. 209 цього ж Кодексу, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно п.п. 269.1.2. п. 269.1. ст. 269 цього ж Кодексу, платниками податку є, зокрема, землекористувачі.

Згідно п.п. 270.1.1. п. 270.1. ст. 270 цього ж Кодексу, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно п.п. 272.1.1. п. 272.1. ст. 272 цього ж Кодексу, ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1.

Згідно п.п. 282.1.10. п. 282.1. ст. 282 цього ж Кодексу, від сплати податку звільняються, зокрема, платник фіксованого сільськогосподарського податку за земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно п.п. 307.1. «б». п. 307.1. ст. 307 цього ж Кодексу, платники податку не є платниками таких податків і зборів - земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва).

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копії:

- Свідоцтва № 200126919 від 01.04.2012 року про реєстрацію відповідача як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ;

- довідки ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 1421/15-0 від 21.02.2012 року про те, що відповідач з 01.01.2012 року є платником фіксованого сільськогосподарського податку;

- довідок ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 10.02.2012 року про кількісний і якісний склад, грошову оцінку земель землекористувача ПАФ «Лан» станом на 01.01.2012 року та 01.01.2013 року;

- Державних статистичних спостережень «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт» на 01.06.2011 року, 01.06.2012 року, Державних статистичних спостережень «Посівні площі сільськогосподарських культур» під урожай 2013 року, Державних статистичних спостережень «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду» на 01.01.2013 року;

- рішень Дернівської сільської ради № 209 від 21.02.2012 року, № 350 від 29.03.2013 року «Про надання в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»;

- договорів оренди землі від 01.05.2007 року, укладених з фізичними особами (як орендодавцями) та позивачем (як орендарем), згідно яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Дернівської сільської ради;

- договорів оренди землі від 01.03.2012 року, 01.04.2013 року, укладених між Дернівською сільською радою (як орендодавцем) та позивачем (як орендарем), згідно яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля), які знаходяться на території Дернівської сільської ради;

- договору про надання послуг (загальний) від 01.02.2012 року, від 02.01.2013 року укладеного між позивачем (як замовником) та Боянівським А.С. (як виконавцем);

- актів виконаних механізованих робіт від 31.12.2011 року, від 31.12.2012 року, 23.01.2013 року; договорів купівлі-продажу від 12.09.2012 року, 24.09.2012 року та 03.10.2013 року, накладних, податкових накладних за квітень, вересень 2012 року, акту приймання - передачі нерухомого майна від 27.04.2012 року;

- накладної № 2 від 01.02.2012 року виданих позивачу СГ ТОВ «Нива» із зазначенням назви і сорту товару, його кількості, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ; Рахунку від 01.02.2012 року виданого позивачу СГ ТОВ «Нива»; Розрахунків на оплату за жовтень 2012 року, квітень 2013 року,

- податкових накладних за жовтень, листопад 2012 року, квітень, травень, вересень 2013 року, виданих позивачу його контрагентом ПП «Агролеон-Захід» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- податкових накладних за січень, лютий, березень, квітень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року, виданих позивачем контрагентом ПП ТОВ «Нива» та фізичним особам із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- платіжних документів за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року із зазначенням призначення платежу як оплату за виконані роботи (послуги);

- Книги складського обліку ПАФ «Лан» за 2011 року, 2012 року, 2013 року;

- розрахунків позивача частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2012 рік та 2013 рік.

Судом враховуються обґрунтування позивачем позовних вимог щодо безпідставності висновків податкового органу про не перебування позивача у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки законодавцем у статті 301 ПК України встановлено, що платниками фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Так, згідно п. 209.6. ст. 209 ПК України визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З правого аналізу вищевказаним норм вбачається, що перебування підприємства у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, у разі дотримання критерію щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, визначеного у ст. 301 ПК України.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог надав суду копії Розрахунків позивача частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2011 - 2012 роки, з яких вбачається, що частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік становить 100 % у 2011 році та 98 % у 2012 році, що у свою чергу повністю відповідає вимогам статті 301 ПК України.

Судом не враховуються висновки податкового органу у акті перевірки щодо відсутності у позивача об'єкту оподаткування сільськогосподарським податком через закінчення дії договорів оренди землі від 01.04.2008 року, оскільки у відповідності до вимог пункту 302.1. статті 302 ПК України, об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

На думку суду, зі змісту вищезазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника. Однак, Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового статусу сільськогосподарських угідь, відповідно до якого у виробника виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

За таких обставин, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходять в користування платника фіксованого сільськогосподарського податку. Одночасно, Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку та не може впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва. Сільськогосподарська продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, як законодавчо визначеної умови необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського податку.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в інформаційному листі № 2614/12/13-12 від 28.12.2012 року.

Судом також враховуються обґрунтування позивача та його представника позовних вимог щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень - рішень та визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, земельного податку та податку на доходи фізичних осіб, оскільки статтею 308 ПК України передбачено виключний перелік підстав скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника статусу платника відповідного податку. Відповідач, представник відповідача жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності визначених статтею 308 ПК України підстав скасування статусу позивача як платника сільськогосподарського податку, суду не надали.

Відтак, з врахуванням вищевказаного, платники фіксованого сільськогосподарського податку, згідно п. 307.1. ст. 307 ПК України, не є платниками таких податків і зборів, а саме, податку на прибуток підприємств; земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); збору за спеціальне використання води; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Податковий орган, на думку суду, жодними належними та допустимими доказами не обґрунтував наявність правових підстав нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, земельного податку та податку на доходи фізичних осіб визначених у спірних податкових повідомленнях - рішеннях.

Крім цього, відповідачем під час проведення перевірки позивача та нарахування його грошових зобов'язань не встановлено порушення позивачем вимог статті 301 Податкового кодексу України, про що представник відповідача в судовому засіданні не заперечив.

Жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірних податкових повідомлень - рішень та порушення позивачем податкового законодавства щодо предмету спору, відповідач, представник відповідача суду не надали.

Щодо висновків податкового органу з якими погодився позивача в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 24868,32 грн., з них за основним платежем - 19894,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4973,64 грн., вказане є не є підставою для визнання протиправним і скасування спірного податкового повідомлення лише в цій частині, оскільки згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вказаний конституційний принцип, суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення спірного питання, яке належить лише до компетенції в даному випадку відповідача.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини спірного рішення вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї спірне рішення не втрачає свою цілісність, значення.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що спірне рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, суд приходить до висновку про неможливість його скасування в якійсь сумі (частині), оскільки податковим органом не визначено в установленому законом порядку суму податкового зобов'язання, а відтак спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню в цілому.

Вказана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому законом порядку суму податкових зобов'язань позивача за спірний період, в тому числі із врахуванням вищевказаних встановлених судом обставин які не підлягають доказуванню. Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладеною у постанові від 05.12.2006 року, Вищого Адміністративного суду України викладеною в ухвалах від 08.05.2007 року по справі № К-10137/06, від 20.02.2008 року по справі К-19462/06, від 14.06.2012 року по справі № К-34052/10, від 08.10.2012 року по справі № К-58359/09.

З цих же підстав судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог частково.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Приватної агрофірми «Лан» до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень - рішень № 0000722200, № 0000732200, № 0000742200, № 0010111700 від 26.03.2014 року, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000722200, № 0000732200, № 0000742200, № 0010111700 від 26.03.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної агрофірми «Лан» (ЄДРПОУ 30649004, вул. В. Великого, 90, с. Сапіжанка, Кам'янка-Бузький район, Львівська область) 100,00 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 16.06.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.