Рішення

від 17.06.2014 по справі 927/806/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 червня 2014 року справа №927/806/14

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс Кемікалз",

вул. 9 Вересня, 4, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500,

до відповідача: приватного підприємства „Смолянка-Агро",

вул. Козлова, 25, с. Смолянка, Куликівський район, Чернігівська область,

16333,

про стягнення 90000 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Велько І.В., довіреність №115 від 17.06.2014 року,

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Альянс Кемікалз" подано позов до приватного підприємства „Смолянка-Агро" про стягнення 90000 грн. боргу по оплаті переданого товару на підставі видаткової накладної №20 від 15.05.2013 року.

Представник позивача підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідач заяв, клопотань та відзиву на позов не надіслав; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем згідно видаткової накладної №20 від 15.05.2013 року передано відповідачу товар (насіння кукурудзи НС 300) на загальну суму 90000 грн. Даний товар отримав представник відповідача, який діяв на підставі довіреності №64 від 15.05.2013 року, яка міститься в матеріалах справи. Факт передачі товару підтверджується підписом представника відповідача, відтиском печатки відповідача на вищевказаній видатковій накладній та копією податкової накладної.

Позивачем видавався відповідачу рахунок на оплату №18 від 15.05.2014 року на суму 90000 грн.

В позовній заяві позивач посилається на умови договору поставки №16-05/2013 від 16.05.2013 року, укладений між позивачем та відповідачем.

Так, 16.05.2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №16-05/2013.

Даний договір передбачає умови поставки та розрахунків за поставлену продукцію.

Проте, даний договір не приймається судом до уваги, оскільки укладений 16.05.2013 року, а передача товару за видатковою накладною №20 відбулась 15.05.2013 року, тобто до укладення договору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем направлявся на адресу відповідача лист від 15.05.2014 вих. №15-05/2014 року з вимогою сплатити заборгованість, який залишено відповідачем без відповіді.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару на суму 90000 грн., виходячи з вищевикладених норм законодавства та матеріалів справи, у відповідача виникло зобов'язання сплатити вартість отриманого товару, яке він не виконав.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення борг відповідача на суму 90000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 90000 грн.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „Смолянка-Агро" (вул. Козлова, 25, с. Смолянка, Куликівський район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 34739782, р/р 26008311421 в АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс Кемікалз" (вул. 9 Вересня, 4, м. Бахмач, Чернігівська область, ідентифікаційний код 33424387, р/р 26005230806 в АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) 90000 грн . боргу та 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна