Постанова

від 02.06.2014 по справі 805/6087/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 р. Справа № 805/6087/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 година 08 хвилини

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення коштів з рахунків у банку, який обслуговує платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 5 167 249,00 гривень,

В С Т А Н О В И В:

Торезька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - позивач, Торезька ОДПІ) звернулась до суду з позовною заявою до державного підприємства «Торезантрацит» (далі - відповідач, ДП «Торезантрацит») про стягнення коштів з рахунків у банку, який обслуговує платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 5 167 249,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДП «Торезантрацит» не сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання, у зв'язку з чим, станом на 7 травня 2014 року, відповідач має податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 5 167 249,00 гривень. Оскільки заборгованість не була сплачена у добровільному порядку, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

2 червня 2014 року, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду, представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якій зазначив, що він підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Цього ж дня, представник відповідача надав клопотання про визнання позовних вимог у повному обсязі, в розмірі 5 167 249,00 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 136 КАС України, передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 КАС України.

Згідно з частинами 3, 4 статті 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Виходячи з вищевикладеного, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії представника відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи відсутність потреби заслухати, свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва Серії А00 № 294811 про державну реєстрацію юридичної особи та довідки АБ № 031738 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, державне підприємство «Торезантрацит», код ЄДРПОУ 32366906, зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області 29.04.2003 року за № 1 264 120 0000 000010.

Відповідач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Торезі, правонаступником якої є позивач, з 08.05.2003 року за № 32, що підтверджується довідкою № 887/29-014-1 від 28.10.2008 року про взяття на облік платника податків.

Позивач, Торезька ОДПІ, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому, зокрема, Податковим кодексом України.

Підставою виникнення податкового боргу відповідача стала податкова декларація № 9021852753 від 18.04.2014 року з податку на додану вартість за березень 2014 року. В даній декларації відповідач самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звіту (податкового) періоду - 5 167 249,00 гривень.

Зворотнім боком облікової картки, станом на 31.05.2014 року, підтверджено наявність у відповідача не сплаченого податкового боргу з податку на додану вартість за березень 2014 року, в розмірі 5 167 249,00 гривень.

Статтею 67 Конституції України, встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 56.11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 статті 203 ПК України визначено, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 59.3 статті 59 ПК України визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

4 червня 2003 року позивачем винесена перша податкова вимога № 1/72 на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями в розмірі 39 923 633,41 гривень. 6 червня 2001 року вказана вимога була отримана директором з економіки ДП «Торезантрацит».

8 липня 2003 року позивачем винесена друга податкова вимога № 2/80 на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями в розмірі 42 582 005,30 гривень. Цього ж дня, вказана вимога була отримана генеральним директором ДП «Торезантрацит» Порубай В.В.

Доказів відкликання чи оскарження даних вимог у адміністративному порядку до суду не надано, отже вказані вимоги є чинними на момент звернення позивача з позовною заявою до суду.

З огляду на податкові вимоги № 1/72 від 04.06.2003 року та № 2/80 від 08.07.2003 року вбачається, що сума боргу, яка зазначена в них складається як з основного платежу, штрафних санкцій та пені.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 36.1 та пунктом 36.2 статті 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Приписами статті 37 ПК України встановлено, що податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Суд зазначає, що нормами податкового законодавства не визначено про втрату чинності податкових вимог, що були сформовані до 01.01.2011 року, а отже не припинився податковий обов'язок відповідача сплатити заборгованість з нарахованого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України, встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, враховуючи вручення відповідачу податкової вимоги, наявні підстави для здійснення позивачем заходів щодо стягнення коштів відповідача в рахунок погашення податкового боргу.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, про що зазначено в пункті 95.3 статті 95 ПК України.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, приймаючи до уваги визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з рахунків у банках, що обслуговують відповідача суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 5 167 249,00 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 14, 16, 20, 41, 56-59, 95, 203 Податкового кодексу України, статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення коштів з рахунків у банку, який обслуговує платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 5 167 249,00 гривень, задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Торезантрацит» (код ЄДРПОУ 32366906, місцезнаходження: вул. Енгельса, 88, м. Торез, Донецька область, 86600) на користь Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області кошти, з рахунків у банках, що обслуговують платника податків в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 5 167 249 (п'ять мільйонів сто шістдесят сім тисяч двісті сорок дев'ять) гривень 00 (нуль) копійок на р/р 31110029700084, код платежу 14010100, одержувач - Державний бюджет, банк одержувача - ГУДКСУ в м. Торезі Донецької області, код ЄДРПОУ 37643908, МФО 834016.

Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті 2 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.