Постанова

від 10.06.2014 по справі 821/4406/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4406/13-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Федусика А.Г., судді -Вербицької Н.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Лісовий хутір» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до Реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Лісовий хутір» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» (надалі - Позивач, Банк) звернулося до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області (надалі - Відповідач), в якому просило:

- визнати незаконними дії відповідача щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний №12470739 ТОВ «Лісовий хутір» на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 139 м.кв. (надалі - Об'єкт);

- визнати незаконними дії Реєстраційної служби в особі державного реєстратора Чорної Оксани Анатоліївни щодо реєстрації права власності за ТОВ «Лісовий хутір» на Об'єкт;

- визнати незаконним та скасувати рішення Реєстраційної служби в особі державного реєстратора Чорної Оксани Анатоліївни від 08.11.2013 року про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний №12470739 ТОВ «Лісовий хутір» на Об'єкт;

- визнати незаконним та скасувати рішення Реєстраційної служби в особі державного реєстратора Чорної Оксани Анатоліївни від 08.11.2013 року про реєстрацію права власності на Об'єкт;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний №12470739 від 08.11.2013 року на Об'єкт;

- зобов'язати відповідача внести запис до Державного реєстру прав про скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний №1247739 від 08.11.2013 року на Об'єкт, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Чорною Оксаною Анатоліївною ТОВ «Лісовий хутір» та про скасування державної реєстрації прав власності на Об'єкт;

- зобов'язати відповідача поновити запис про державну реєстрацію права власності на Об'єкт за попереднім власником ОСОБА_5;

- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо приведення у відповідність інформації про державну реєстрацію права власності на Об'єкт, яка існувала станом до 08.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході виконавчого провадження ВП №39925559 з примусового виконання виконавчого листа Суворовського районного суду м.Херсона від 18.10.2012 року про стягнення на користь Банку з ОСОБА_5 заборгованість в розмірі 2333912,22 грн. державним виконавцем винесена постанова від 16.10.2013 року про арешт майна боржника ОСОБА_5 та оголошена заборона на його відчуження. 17.10.2013 року відомості про це обтяження внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджено витягом з цього реєстру. На час реєстрації такого обтяження за ОСОБА_5 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на Об'єкт. Під час дії вказаного арешту майна відповідачем 08.11.2013 року здійснено реєстрацію прав власності на Об'єкт за ТОВ «Лісовий хутір». Позивач вважає такі дії відповідача є протизаконними та порушують його права та інтереси як стягувача у виконавчому провадженні.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що реєстрація права власності на Об'єкт за ТОВ «Лісовий хутір» здійснена правомірно, оскільки відповідно до наданих цим товариством документів ОСОБА_5 19.07.2011 року передала Об'єкт до статутного фонду ТОВ «Лісовий хутір», а арешт на Об'єкт накладено 12.12.2012 року, про що відповідачу не було відомо. Відповідач вважає, що ТОВ «Лісовий хутір» правомірно набуло право власності на Об'єкт.

ТОВ «Лісовий хутір» в письмових заперечення на позов зазначило, що ОСОБА_5, як засновник цього товариства, 19.07.2011 року згідно рішення засновника та акту приймання-передачі передала Об'єкт до статутного фонду товариства. Отже спірне майно належить Товариству на праві власності з 19.07.2011 року, а державна реєстрації цього права відбулась 08.11.2013 року після виготовлення документів на право власності на землю. З цих підстав ТОВ «Лісовий хутір» вважає, що державна реєстрація права власності на Об'єкт за ТОВ «Лісовий хутір» проведена відповідачем правомірно.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на Об'єкт від 08.11.2013 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року решта позовних вимог задоволена частково. Суд визнав протиправними та скасував рішення відповідача про видачу свідоцтва про право власності на Об'єкт від 08.11.2013 року та рішення про реєстрацію права власності на Об'єкт за ТОВ «Лісовий хутір», а також зобов'язав відповідача внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Лісовий хутір» на Об'єкт. В решті позовних вимоги відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Банк подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нову постанову про повне задоволення позовних вимог Банку.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лісовий хутір» ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга ТОВ «Лісовий хутір» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обставини справи полягають в наступному:

На підставі рішення апеляційного суду Херсонської області від 12.09.2012 року по справі №2-4666/1 Суворовським районним судом м. Херсона 18.10.2012 року видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Банку 23333305,55 грн. в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором.

За вказаним виконавчим листом державним виконавцем 02.11.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №35049248, а 12.12.2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження.

21.06.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №35049248, якою виконавчий документ повернуто позивачу.

27.09.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39925559 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа Суворовського районного суду м. Херсона від 18.10.2012 року.

16.10.2013 року державним виконавцем в рамках вказаного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі якої 17.10.2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про реєстрацію обтяження всього нерухомого майна власником, якого є ОСОБА_5 (а.с.22).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.10.2013 року (а.с.23-24) в цьому реєстрі станом на цей день (20.10.2013 року) міститься запис про реєстрацію за ОСОБА_5 право приватної власності на Об'єкт.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08.11.2013 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області Чорна О.А. зареєструвала право власності на Об'єкт за третьою особою - ТОВ «Лісовий хутір» та видала цьому товариству свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08.11.2013 року.

На час проведення такої реєстрації накладений постановою державного виконавця від 16.10.2013 року арешт на майно ОСОБА_5 та заборона на його відчуження не скасовувались і записи про ці обтяження з державного реєстру речових прав на нерухоме майно не виключались.

Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на Об'єкт за ТОВ «Лісовий хутір» стала заява цього товариства про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, рішення засновника цього товариства №02 від 19.07.2011 року про збільшення статутного капіталу за рахунок передачі Об'єкту засновником ОСОБА_5, акт передачі-приймання Об'єкту від 19.07.2011 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше - наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 08.11.2013 року запису про реєстрацію обтяження всього нерухомого майна власником, якого є ОСОБА_5, відповідно до п.5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» є підставою для відмови в проведенні державній реєстрації прав власності на Об'єкт за ТОВ «Лісовий хутір»; по-друге - відповідачем не в повній мірі дотримано вимоги п.2 ч.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» щодо встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки під час проведення спірної державної реєстрації державним реєстратором не здійснено пошук обтяжень речових прав на нерухоме майно стосовно ОСОБА_5.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом оскарження у даній адміністративній справі є дії та рішення Реєстраційної служби при виконанні останньою владних управлінських функцій щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позиція позивача полягає у тому, що в результаті порушення відповідачем вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при вчиненні конкретної реєстраційної дії стосовно Об'єкту, яка мала місце 08.11.2013 року, були порушені його права та інтереси як стягувача у виконавчому провадженні ВП №39925559, в рамках якого 16.10.2013 року державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника та оголошена заборона на його відчуження, у тому числі і на Об'єкт.

Отже, позивач оскаржує не право власності на Об'єкт, а законність проведення відповідачем процедури державної реєстрації прав власності на Об'єкт, яка, на думку позивача, порушила його права та інтереси.

Оцінюючи законність проведення 08.11.2013 року державним реєстратором Рєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області право власності на Об'єкт за ТОВ «Лісовий хутір» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі-Закон) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Статтею 24 Закону визначений виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Однією з таких підстав є подання заяви про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Згідно ч.2 ст.24 Закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до пп.10 п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22.05.2011 року №703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є, крім іншого, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

На час проведення спірної державної реєстрації був чинний Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 (надалі - Порядок №703), пунктом 12 якого було передбачено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно п.23 Порядок №703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Наведені вище положення Закону та Порядку №703 свідчать про те, що державний реєстратор зобов'язаний прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно якщо на час подання заяви про державну реєстрацію існують зареєстровані відповідно до закону обтяження прав на це нерухоме майно.

Відповідно до п.10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141 під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; іпотеку та суб'єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.

З цього слідує, що встановлений судом першої інстанції факт нездійснення відповідачем пошуку обтяжень речових прав на нерухоме майно стосовно ОСОБА_5 свідчить про недотримання відповідачем під час спірної державної реєстрації вимог Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки на час подання ТОВ «Лісовий хутір» до відповідача заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.11.2013 року право власності на Об'єкт в Реєстрі прав власності на нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_5 і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 17.10.2013 року містився запис про реєстрацію обтяження всього нерухомого майна власником, якого є ОСОБА_5, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про незаконність проведення 08.11.2013 року державної реєстрації права власності на Об'єкт за ТОВ «Лісовий хутір».

При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання ТОВ «Лісовий хутір» на рішення засновника цього товариства №02 від 19.07.2011 року про збільшення статутного капіталу за рахунок передачі Об'єкту засновником ОСОБА_5 та на акт передачі-приймання Об'єкту від 19.07.2011 року, оскільки ці документи не спростовують факту існування станом на 08.11.2013 року підстав для відмови в державній реєстрації прав власності на Об'єкт, про які зазначено вище.

Відповідно до ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Частиною 4 вказаної статті ЦК України визначено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, є помилковими твердження відповідача та ТОВ «Лісовий хутір», що це товариство стало власником Об'єкту з 19.07.2011 року, тобто з моменту прийняття рішення про збільшення статутного капіталу цього товариства за рахунок передачі Об'єкту засновником ОСОБА_5, підписання акту передачі-приймання Об'єкту та реєстрації змін до статуту ТОВ «Лісовий хутір», які передбачаються включення Об'єкту до статутного капіталу цього товариства.

При цьому колегія суддів зазначає, що в питаннях визначення моменту набуття права власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, частина 4 статті 334 ЦК України є спеціальною нормою про відношенню до тих норм, на які посилається ТОВ «Лісовий хутір» в обґрунтування своєї позиції, тобто на ч.4 ст.83 Господарського кодексу України та ч.5 ст.89 ЦК України, якими регулюються питання внесення змін до установчих документів юридичної особи.

Відповідно до п.2 ст.26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Банку в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача про видачу свідоцтва про право власності на Об'єкт від 08.11.2013 року, рішення про реєстрацію права власності на Об'єкт за ТОВ «Лісовий хутір», а також обґрунтовано застосував такий спосіб поновлення прав позивача, як зобов'язання відповідача внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Лісовий хутір» на Об'єкт.

В той же час, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог Банку в частині визнання незаконними дій відповідача щодо видачі свідоцтва про право власності на Об'єкт та щодо реєстрації права власності за ТОВ «Лісовий хутір» на Об'єкт.

Відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, суд першої інстанції не навів жодних підстав для такої відмови.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спор фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо видачі свідоцтва про право власності на Об'єкт та щодо реєстрації права власності за ТОВ «Лісовий хутір» на Об'єкт підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведені вище висновки про незаконність проведення 08.11.2013 року державної реєстрації права власності на Об'єкт за ТОВ «Лісовий хутір», колегія суддів вважає, що заявлені Банком позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також колегія суддів не може погодитися з правомірністю відмови у задоволенні позовних вимог Банку щодо зобов'язати відповідача поновити запис про державну реєстрацію права власності на Об'єкт за попереднім власником ОСОБА_5.

Відповідно до п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Отже, цим Порядком прямо передбачена можливість поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно тих записів про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав, яку скасовано.

Колегія суддів вважає, що у даній адміністративній справі поновлення запису про державну реєстрацію права власності на Об'єкт за попереднім власником ОСОБА_5 є належним способом захисту прав та інтересів Банку, цілком узгоджується з Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому позовна вимоги про застосування такого способу захисту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог Банку про зобов'язання відповідача внести запис до Державного реєстру прав про скасування Свідоцтва про право власності на Об'єкт нерухоме майно індексний №1247739 від 08.11.2013 року на Об'єкт, а також про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо приведення у відповідність інформації про державну реєстрацію права власності на Об'єкт, яка існувала станом до 08.11.2013 року, то рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні цих позовних вимог колегія суддів вважає є правильним, оскільки ці позовні вимоги не є належними способом захисту прав та інтересів Банку, оскільки діюче законодавство не передбачає вчинення Державним реєстратором таких дії.

В апеляційній скарзі Банку не наведено правових обґрунтувань для застосування судом таких способів захисту.

На думку колегії судів, такі позовні вимоги фактично дублюють ті позовні вимоги, які визнані судом першої та апеляційної інстанції обґрунтованими.

На підставі всього вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Лісовий хутір» відсутні, а апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню частково.

На користь Банку з Державного бюджету України підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за подання позову в сумі 36,32 грн. (т.1 а.с.2) та апеляційної скарги в сумі 34,41 грн. (т.2 а.с.13).

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лісовий хутір» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року скасувати.

Винести по справі нову постанову, якою позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний №12470739 ТОВ «Лісовий хутір» на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 139 м.кв..

Визнати незаконними дії Реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 139 м.кв. за ТОВ «Лісовий хутір».

Визнати незаконним та скасувати рішення Реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області від 08.11.2013 року про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний №12470739 товариству з обмеженою відповідальністю «Лісовий хутір» на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 139 м.кв..

Визнати незаконним та скасувати рішення Реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області від 08.11.2013 року про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 139 м.кв. за товариством з обмеженою відповідальністю «Лісовий хутір».

Зобов'язати Реєстраційну службу Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно індексний №12470739 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 139 м.кв. за товариством з обмеженою відповідальністю «Лісовий хутір».

Зобов'язати Реєстраційну службу Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 139 м.кв. за попереднім власником - ОСОБА_5.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» (код за ЄДРПОУ 36699252) судові витрати збір в розмірі 70 (сімдесят) гривень 73 коп..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: А.Г. Федусик Н.В. Вербицька