Постанова

від 10.06.2014 по справі 804/6205/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р. Справа № 804/6205/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О. при секретаріЛитвин Ю. Ю. за участю: представника позивача - представника відповідача - Шуліга В.А., Копійко А.А. Войтенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаргоф» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.13 №0003442201 та №0003462201, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Фаргоф», звернувся до суду з позовом до Криворізької центральної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.13 №0003442201 та №0003462201. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту перевірки, з посиланням на які прийняті спірні рішення, є безпідставними, необґрунтованими та незаконними. Так, позивач згідно з нормами Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість разом з декларацією податку на додану вартість за червень 2013 надало скаргу на ТОВ «Акваторію Д» (додаток № 8 до декларації) і включило до податкового кредиту в червні 2013року: - податкова накладна № 4 від 13.03.2013 на суму 122 250,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 375,00 грн.; - податкова накладна № 3 від 13.03.2013 на суму 320 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 53 416,67 грн. Також до заяви позивач надав копії розрахункових документів, які засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів та копії первинних документів, складених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів, а саме: копію видаткової накладної від 13.03.2013 №13-01/13; копії податкових накладних № 3 і № 4 від 13.03.2013; копію платіжного доручення № 15 від 07.02.2013, копію платіжного доручення № 32 від 11.03.2013. Крім того, позивач зауважив, що ТОВ «Фаргоф» правомірно включив у квітні 2013 року до податкового кредиту суму податку на додану вартість 6 791,67 грн. за податковою накладною № 5 від 13.03.2013 року на суму 40 750,00 грн. та відобразив у додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013, що також підтверджується даними зазначеними в акті перевірки на сторінці 7 в колонці таблиці «про право на податковий кредит». На думку позивача, відповідач , здійснюючи перевірку, вийшов за рамки мети перевірки та почав досліджувати взаємовідносини ТОВ «Фаргоф» з іншим контрагентом - ТОВ «Майєр - ГД», що вбачається із тексту акту перевірки. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених в позові та письмових поясненнях.

Відповідач, Криворізька центральна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що спірні рішення прийняті за результатами проведеної перевірки позивача за лютий-червень 2013 р., якою встановлено порушення в частині визначення податкового кредиту по деклараціям за квітень 2013р. та червень 2013р., що призвело до заниження ПДВ у загальному розмірі 80 584 грн. Зокрема відповідачем зазначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцять календарних днів, наступних за датою їх складання. Контрагент позивача - ТОВ «Акваторія Д» не виписав податкові накладні та не включив до податкових зобов'язань в лютому 2013р. суми ПДВ - 73 791,67 грн., в результаті чого невірно були складені податкові накладні №3 та №4 за 13.03.13, на які відсутнє право у позивача на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з підстав, наведених в акті перевірки, з посиланням на який прийняті спірні рішення, та в запереченнях проти позову (а.с.130-132).

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін та свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, сторонами визнано, що спірні податкові повідомлення-рішення від 12.11.13 № 0003442201 та №0003462201 прийняті відповідачем на підставі акту перевірки від 23.10.13 №793/22-01/37215099. За змістом вказаного акту перевірки відповідачем в період з 10.10.13 по 16.10.13 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фаргоф» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Акваторія Д» за лютий - червень 2013 року. За висновками Акту від 23.10.13 № 793/22- 01/37215099 (далі - Акт перевірки) перевіркою встановлено порушення ведення податкового обліку в частині визначення податкового кредиту по деклараціям за квітень 2013р., червень 2013р., чим порушено; - п.193.1 ст.193, п.198.2, п.198.3., 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України; п.2.4 п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704), що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 80 584грн., в тому числі за квітень 2013 року - 6 792грн. та за червень 2013 року - 73 792грн.; - п.п.20.1.6 п.п.20.1.8 п.20.1 ст.20, п.121.1 ст.121 ПКУ. Відповідач не погоджується з наявністю у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 80 584,00 грн. по операції з придбання товару у ТОВ «Акваторія Д». Підставою для наведених висновків слугували судження посадової особи відповідача, яка проводила перевірку, про те, що ТОВ «Акваторія Д» були невірно складені податкові накладні, надані позивачем у червні 2013 р., особа яка їх підписала, не є директором ТОВ «Акваторія Д», на видаткових накладних не вказано місце, де її складено, не вказані посади осіб, які її підписали,крім того у ТОВ «Фаргоф» відсутнє право на такий податковий кредиту зв'язку з відсутністю в довідці ЄДРПОУ відповідного виду діяльності, товарно-транспортної накладної на перевезення човна, посвідчення, що свідчить про право керування моторним човном та документів стосовно відрядження директора ТОВ «Фаргоф» ОСОБА_6 (наказ про відрядження, авансовий звіт). Також відповідачем зазначено в акті, що до перевірки не було надано на письмовий запит від 15.10.2013 №4942/10/22-01 документи в повному обсязі, а саме: - оборотно-сальдову відомість по бухгалтерському рахунку №10 в розрізі номенклатури за період, що перевіряється; - договорів оренди приміщень, складів, техніки, актів приймання - передачі даних об'єктів, договори на відповідальне зберігання, актів прийому - виконаних даних об'єктів, що перевіряється; свідоцтво про право плавання під державним прапором України; свідоцтво про право власності для прогулянкових суден;договір стоянки (зберігання) човна Crownline Е4, отриманого від ТОВ «Акваторія Д»; документи, що підтверджують використання човна у господарській діяльності.

Також судом встановлено, що спірні рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, але Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 31.01.2014 № 592/10/04-36-10-08-09 та Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 03.04.14 № 5944/6/99-99-10-01-15 залишені без змін, а скарги ТОВ «Фаргоф» - без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує наступне.

Спірні суми податкового кредиту сформовані позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «Акваторія Д», з яким позивачем укладений договір № 01-02/2013 купівлі-продажу моторного човна від 01.02.13. Згідно з п. 1.1 згаданого Договору продавець - ТОВ «Акваторія Д» зобов'язаний поставити та передати у власність покупцю - ТОВ «Фаргоф», а покупець зобов'язується оплатити та прийняти у власність від продавця моторний човен «Crownline Е4» , в порядку та на умовах визначених цим договором. На виконання умов Договору позивачем здійснена передплату 06.02.13 на суму 250 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 46 666,67 грн.), 07.02.13 на суму 320 500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 53 416,67 грн.), 11.03.13 на суму 122 250,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20 375,00 грн.) та остаточну оплату вартості човна 19.03.13 на суму 40 750,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6 791,67 грн.), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 14, № 15, № 32, №38 (а.с.82-85). Факт передачі човна позивачу підтверджується актом приймання-передачі № 01-02/2013 від 13.03.13 (а.с.87) та видатковою накладною від 13.03.13 №13-01/13 (а.с.86). Також продавцем - ТОВ «Акваторія Д» виписані податкові накладні № 3 від 13.03.13 на суму 320 500,00 грн.(в т.ч. ПДВ 53 416,67 грн.), № 4 від 13.03.13 на суму 122 250,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20 375,00 грн.), № 5 від 13.03.13 на суму 40 750,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6791,67 грн.) (а.с.88-90).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який є директором ТОВ «Фаргоф», чітко та змістовно пояснив обставини укладення та виконання наведеного вище договору, підтвердив факт того, що 12.03.13 він був відправлений у відрядження строком на 2 календарних дня з 12.03.13 по 13.03.13, для отримання моторного човна та підписання акту прийому-передачі човна у м. Дніпропетровськ (за умовами п. 3.1 Договору купівлі-продажу місцем доставки човна є місто Дніпропетровськ), що підтверджується наказом генерального директора ТОВ «Фаргоф» ОСОБА_6 про направлення у відрядження № 8 від 11.03.13, посвідченням про відрядження генерального директора ТОВ «Фаргоф» ОСОБА_6 та звітом про використання коштів на відрядження №Б-00000007 від 13.03.13. ОСОБА_6 зазначив, що 13.03.13 отримав від ТОВ «Акваторія Д» моторний човен Crownline Е4 загальною вартістю 733 500 грн.

Матеріалами справи також підтверджено, що для перевезення придбаного човна за адресою місцезнаходження ТОВ «Фаргоф», а саме: м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 5Д, позивач скористалося послугами ТОВ «Майєр-ТД», яке на підставі укладеного договору перевезення вантажу від 12.03.13 № Ф-12032013 13.03.13 здійснило доставку моторного човна ТОВ «Фаргоф» з м. Дніпропетровська, пр. Озерний, 30 до м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 5Д, що підтверджується актом приймання передачі виконаної роботи (наданих послуг) № FCB-00000063 від 13.03.13 та товарно-транспортною накладною серія АС № 247893 від 13.03.13.

Суд відмічає, що відповідачем не заперечується факт місцезнаходження позивача за вказаною адресою: м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 5Д (аркуш акту 2) та відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав на земельну ділянку № 35246760 від 21.08.12 земельна ділянка за вказаною адресою належить на праві приватної власності позивачу.

Досліджуючи питання подальшого використання позивачем човна в своїй господарській діяльності, судом встановлено, що на підставі договору оренди транспортного засобу № 31052013 від 31.05.2013 вказаний човен був переданий позивачем в оренду ТОВ «Майєр-ТД». Відповідно до вказаного договору оренди та акту прийому-передачі до Договору оренди від 03.06.13 моторний човен був переданий позивачем ТОВ «Майєр-ТД» у тимчасове платне користування 03.06.13, орендна плата за користування човном складає 26 004,12 грн. на місяць з ПДВ з урахуванням її індексації згідно законодавства України. Згідно з п. 5.3 Договору оренди ТОВ «Майєр-ТД» сплатило частинами ТОВ «Фаргоф» протягом 30 днів з моменту укладання Договору оренди наперед орендну плату за весь термін оренди, а саме за 17 місяців, що складає 442 750,00 грн. з ПДВ, що підтверджується виписками банку, копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідні суми податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток позивач включив до податкових декларацій та сплатив до бюджету, що підтверджується виписками банку від 24.07.13 та від 27.02.14, копії яких наявні в матеріалах справи, та не спростовано відповідачем.

Отже, факт виконання умов Договору від 01.02.13 підтверджується матеріалами справи, зокрема - видатковою накладною, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, оплатою товарів, свідоцтвом про право власності для прогулянкових суден № ПП 001601 від 26.04.13, свідоцтвом про право плавання під державним прапором України для прогулянкових суден № КП 000472 від 19.04.2013, оборотно-сальдовою відомістю ТОВ «Фаргоф» по рахунку 10.5 (Транспортні засоби), договором оренди транспортного засобу № 31052013 від 31.05.2013 між ТОВ «Фаргоф» та ТОВ «Майєр-ТД», наказом генерального директора ТОВ «Фаргоф» ОСОБА_6 про направлення у відрядження № 8 від 11.03.13, посвідченням про відрядження генерального директора ТОВ «Фаргоф» ОСОБА_6, звітом про використання коштів на відрядження №Б-00000007 від 13.03.2013 тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

На підставі вищевикладеного суд доходить до висновку, що на час перевірки, договір укладений позивачем з ТОВ «Акваторія Д» був сторонами виконаний належним чином, а товар отриманий позивачем за таким договором використаний в господарській діяльності позивача.

Виходячи з положень податкового законодавства, які врегульовують спірні правовідносини та на які посилається відповідач в акті перевірки(в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суд зазначає наступне.

Відповідно до п.193.1 ст.193 ПКУ ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:17 відсотків; 0 відсотків. Згідно з п.198.2. ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. За приписами п.198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п.198.6. ст.198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу; у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу; у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної;в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням

податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6). Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). (п.201.7) Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8.).

Положеннями п.201.10 ст.201 ПКУ визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних; підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня; реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Приписами п.201.2 ст.201 ПКУ визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Відповідно до п.16 Порядку заповнення податкового накладної, затвердженої Наказом міністерства фінансів України від 01.11.11 №1379, зареєстрованою в Мінюсті 22.11.11 за №133/20071, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Аналіз наведених законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість. Таке право на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку. За викладених обставин суд не бере до уваги покликання відповідача щодо не включення контрагентом позивача до податкових зобов'язань в лютому 2013 суми ПДВ в розмірі 73 791,67 грн.

Відповідачем не заперечується, що податкові накладні, спірні суми податкового кредиту за якими віднесені позивачем до податкового кредиту, виписані його контрагентом, який на час їх оформлення знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Зі змісту таких податкових накладних вбачається, що вони включені до ЄРПН (а.с.88-90). З приводу доводів відповідача, що такі податкові накладні підписані не директором ТОВ «Акваторія Д», суд зазначає, що наведені вище законодавчі положення не дають підстави для висновку, що податкова накладна має бути підписана саме керівником платника податку, адже всі примірники накладної мають бути підписані особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг. Відповідачем - суб'єктом владних повноважень не спростований факт того, що ОСОБА_7 не є особою, уповноваженою платником податку - контрагентом позивача здійснювати постачання товарів/послуг.

Як зазначено вище податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Визначаючи в п.198.2 ст.198 ПКУ дату виникнення податкового кредиту, законодавець не розділяє податкові наслідки для платника в залежності від того, якою є перша подія за господарською операцією. Постачання товару відбулось 13.03.13, відтак складання ТОВ «Акваторія Д» податкових накладних 13.03.13 узгоджується з вимогами ПКУ.

З приводу включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними в березні 2013 р.,в податкову декларацію з ПДВ за інший звітний період, а саме за той, в якому їх було отримано позивачем - квітень та червень 2013 р., суд зазначає таке. Відповідачем не заперечується факт отримання позивачем податкових накладних, спірні суми податкового кредиту за якими віднесені позивачем до податкового кредиту, в квітні та червні 2013 р. Такий факт підтверджується також журналом реєстрації отриманих податкових накладних за 2013 р. та реєстром отриманих податкових накладних за квітень та червень 2013р., копії яких наявні в матеріалах справи. Позивач разом з Декларацією з податку на додану вартість за червень 2013р. надав відповідачу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (додаток 8) і включив до податкового кредиту в червні 2013року суму в розмірі 73 791,67 грн. за податковою накладною № 4 від 13.03.2013 та № 3 від 13.03.2013, додавши копії розрахункових документів, які засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів, що не спростовано відповідачем. За змістом вказаної заяви позивачем зазначено про порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН (а.с.106).

Аналіз наведених вище законодавчих положень, з урахуванням приписів п.198.6 ст.198 ПКУ, за якими право платника на податковий кредит зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, дає підстави для висновку, що при включенні платником податку до декларації за звітний період суми ПДВ за податковою накладеною, оформленою продавцем з порушенням, такий платник податку - покупець має додати до такої декларації заяву зі скаргою на продавця, а також розрахункові/первинні документи, що підтверджують факт оплати/отримання таких товарів/послуг. Втім, зі змісту викладених приписів ПКУ не вбачається, що законодавець обмежує таке право платника податків включенням суми ПДВ за податковою накладеною, оформленою продавцем з порушенням, саме до того звітного періоду, в якому така податкова накладна була складена. Крім того, законодавець не зобов'язує продавця (постачальника) видавати податкову накладну у встановлені законодавством терміни для подання звітності з податку на додану вартість.

Суд зважує, що позицій податкового органу не відповідає позиції ДПС України, викладеній в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженій Наказом ДПС України від 16.02.12 №127. Так, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, зазначає, що податкова накладна, яка отримана у періодах, наступних за періодом, в якому її виписано, включається до реєстру отриманих податкових накладних та до податкової декларації в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання податкової накладної. В цьому випадку уточнюючий розрахунок не складається.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що товариством правомірно сформовані спірні суми податкового кредиту за такими податковими накладними в квітні 2013 р. в розмірі 6 792 грн. та в червені 2013 р. в розмірі 73 792 грн., а доводи та позиція податкового органу стосовно протиправності їх включення позивачем до складу податкового кредиту не ґрунтуються на вимогах закону, а отже і спірне податкове повідомлення-рішення від 12.11.13 № 0003442201 не узгоджується з вимогами ПКУ, у зв'язку з чим підлягає скасуванню як протиправне.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 12.11.13 № та №0003462201, прийнятого на підставі акту перевірки за порушення пп.20.1.6 п.п.20.1.8 п.20.1 ст.20, п.121.1 ст.121 ПКУ України,суд зазначає таке.

Відповідно до п.121.1 ст.121 ПКУ незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Зміст наведених законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що обов'язок платника податку з надання контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій обумовлений наявністю випадків, передбачених ПКУ.

Так, за змістом п.20.1 ст.20 ПКУ контролюючі органи мають право:запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (пп.20.1.6);під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб платників податків - юридичних осіб та платників єдиного внеску перевіряти документи, що посвідчують особу, а також документи, що підтверджують посаду посадових осіб та/або осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції(20.1.8); у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів; виходячи із наступного (20.1.14). Крім того, за змістом ст.85 ПКУ при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово - господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; отримання копій документів оформляється описом; посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки.

Під час перевірки відповідачем на адресу позивача був направлений запит від 15.10.13 № 4942/10/22-01 про надання під розписку належним чином завірені копії документів, а саме:оборотно-сальдову відомість по бухгалтерському рахунку № 10 в розрізі номенклатури за період що перевіряється;договір оренди приміщень, складів, техніки, акті приймання-передачі даних об'єктів,договори на відповідальне зберігання, актів прийому-виконаних даних об'єктів за період, що перевіряється;свідоцтво про плавання під державним прапором України;свідоцтво про право власності для прогулянкових суден;договір стоянки (зберігання) моторного човна отриманого від ТОВ «Акваторія-Д»;договір оренди укладений з ТОВ «Майєр-ТД» стосовно отриманого човна від ТОВ «Акваторія Д»;акти приймання-передачі, акт здачі-приймання виконаних робіт по виконанню договору з ТОВ «Майер-ТД» стосовно оренди моторного човна;документи, що підтверджують сплату грошових коштів за договором укладеним з ТОВ «Майєр-ТД» стосовно оренди моторного човна. Позивачем на вказаний запит надано відповідь, якою відмовило ОДПІ в їх наданні, оскільки ці документи були надані безпосередньо інспектору для перевірки під час її проведення, а також у зв'язку з відсутністю підстав для їх надання згідно вимог п.85.4, п.85.7, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України.

Як зазначено вище, предметом перевірки позивача були взаємовідносини останнього з ТОВ «Акваторія-Д», отже правові підстави для запиту у позивача належним чином завірених копії документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Майер-ТД» у відповідача відсутні. Також слід зазначити, що запит відповідача від 15.10.13 не містить даних щодо виявлених порушень, у зв'язку з якими запитуються перелічені в ньому копії документів.

Отже відповідачем не доведений факт наявності передбаченого ПКУ випадку, у зв'язку з яким на адресу позивача надісланий запит від 15.10.13 про надання копій документів, оригінали яких, між тим, були досліджені посадовою особою відповідача в ході проведення перевірки позивача.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафу в розмірі 510 грн. на підставі п.121.1 ст.121 ПКУ, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 12.11.13 №0003462201не узгоджується з вимогами ПКУ, у зв'язку з чим підлягає скасуванню як протиправне.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаргоф» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.11.13 № 0003442201 та №0003462201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаргоф» (код ЄДРПОУ 37215099) витрати по сплаті судового збору в сумі202 грн.(двісті дві гривні) 48 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16.06.14.

Суддя А.О. Коренев