Ухвала

від 09.06.2015 по справі 804/6205/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2015 рокусправа № 804/6205/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі № 804/6205/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргоф" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач, ТОВ В«ФаргофВ» , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Криворізької центральної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.13 №0003442201 та №0003462201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.11.13 № НОМЕР_1 та №0003462201.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, та просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення від 12.11.13 № НОМЕР_1 та №0003462201 прийняті відповідачем на підставі акту перевірки від 23.10.13 №793/22-01/37215099. За змістом вказаного акту перевірки відповідачем в період з 10.10.13 по 16.10.13 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ В«ФаргофВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ В«Акваторія ДВ» за лютий - червень 2013 року.

За висновками Акту від 23.10.13 № 793/22- 01/37215099 (далі - Акт перевірки) перевіркою встановлено порушення ведення податкового обліку в частині визначення податкового кредиту по деклараціям за квітень 2013р., червень 2013р., чим порушено; - п.193.1 ст.193, п.198.2, п.198.3., 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України; п.2.4 п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704), що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 80 584грн., в тому числі за квітень 2013 року - 6 792грн. та за червень 2013 року - 73 792грн.; - п.п.20.1.6 п.п.20.1.8 п.20.1 ст.20, п.121.1 ст.121 ПКУ. Відповідач не погоджується з наявністю у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 80 584,00 грн. по операції з придбання товару у ТОВ В«Акваторія ДВ» .

Також судом встановлено, що спірні рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, але Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 31.01.2014 № 592/10/04-36-10-08-09 та Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 03.04.14 № 5944/6/99-99-10-01-15 залишені без змін, а скарги ТОВ В«ФаргофВ» - без задоволення.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведений факт наявності передбаченого ПКУ випадку, у зв'язку з яким на адресу позивача надісланий запит від 15.10.13 про надання копій документів, оригінали яких, між тим, були досліджені посадовою особою відповідача в ході проведення перевірки позивача.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та за зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи у позивача були встановлені господарські правовідносини з ТОВ В«Акваторія ДВ» , ТОВ В«ФаргофВ» , ТОВ В«Майєр-ТДВ» ,

Отже, факт реальності господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується матеріалами справи, зокрема - видатковою накладною, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, оплатою товарів, свідоцтвом про право власності для прогулянкових суден № ПП 001601 від 26.04.13, свідоцтвом про право плавання під державним прапором України для прогулянкових суден № КП 000472 від 19.04.2013, оборотно-сальдовою відомістю ТОВ В«ФаргофВ» по рахунку 10.5 (Транспортні засоби), договором оренди транспортного засобу № 31052013 від 31.05.2013 між ТОВ В«ФаргофВ» та ТОВ В«Майєр-ТДВ» , наказом генерального директора ТОВ В«ФаргофВ» ОСОБА_1В про направлення у відрядження № 8 від 11.03.13, посвідченням про відрядження генерального директора ТОВ В«ФаргофВ» ОСОБА_1, звітом про використання коштів на відрядження №Б-00000007 від 13.03.2013 тощо.

Разом з тим, вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , є документами первинного обліку.

Положеннями п.198.6. ст.198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу; у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу; у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Положеннями п.201.10 ст.201 ПКУ визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних; підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня; реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14), що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Приписами п.201.2 ст.201 ПКУ визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Відповідно до п.16 Порядку заповнення податкового накладної, затвердженої Наказом міністерства фінансів України від 01.11.11 №1379, зареєстрованою в Мінюсті 22.11.11 за №133/20071, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість. Таке право на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку. За викладених обставин суд не бере до уваги покликання відповідача щодо не включення контрагентом позивача до податкових зобов'язань в лютому 2013 суми ПДВ в розмірі 73 791,67 грн.

З урахуванням приписів п.198.6 ст.198 ПКУ, за якими право платника на податковий кредит зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, дає підстави для висновку, що при включенні платником податку до декларації за звітний період суми ПДВ за податковою накладеною, оформленою продавцем з порушенням, такий платник податку - покупець має додати до такої декларації заяву зі скаргою на продавця, а також розрахункові/первинні документи, що підтверджують факт оплати/отримання таких товарів/послуг. Втім, зі змісту викладених приписів ПКУ не вбачається, що законодавець обмежує таке право платника податків включенням суми ПДВ за податковою накладеною, оформленою продавцем з порушенням, саме до того звітного періоду, в якому така податкова накладна була складена. Крім того, законодавець не зобов'язує продавця (постачальника) видавати податкову накладну у встановлені законодавством терміни для подання звітності з податку на додану вартість.

Таким чином, товариством правомірно сформовані спірні суми податкового кредиту за такими податковими накладними в квітні 2013 р. в розмірі 6 792 грн. та в червені 2013 р. в розмірі 73 792 грн., а доводи та позиція податкового органу стосовно протиправності їх включення позивачем до складу податкового кредиту не ґрунтуються на вимогах закону, а отже і спірне податкове повідомлення-рішення від 12.11.13 № НОМЕР_1 не узгоджується з вимогами ПКУ, у зв'язку з чим підлягає скасуванню як протиправне.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 12.11.13 № та №0003462201, прийнятого на підставі акту перевірки за порушення пп.20.1.6 п.п.20.1.8 п.20.1 ст.20, п.121.1 ст.121 ПКУ України, суд зазначає таке.

Відповідно до п.121.1 ст.121 ПКУ незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Зміст наведених законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що обов'язок платника податку з надання контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій обумовлений наявністю випадків, передбачених ПКУ.

Під час перевірки відповідачем на адресу позивача був направлений запит від 15.10.13 № 4942/10/22-01 про надання під розписку належним чином завірені копії документів. Позивачем на вказаний запит надано відповідь, якою відмовило ОДПІ в їх наданні, оскільки ці документи були надані безпосередньо інспектору для перевірки під час її проведення, а також у зв'язку з відсутністю підстав для їх надання згідно вимог п.85.4, п.85.7, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України.

Як зазначено вище, предметом перевірки позивача були взаємовідносини останнього з ТОВ В«Акваторія-ДВ» , отже правові підстави для запиту у позивача належним чином завірених копії документів щодо взаємовідносин з ТОВ В«Майер-ТДВ» у відповідача відсутні.

Отже відповідачем не доведений факт наявності передбаченого ПКУ випадку, у зв'язку з яким на адресу позивача надісланий запит від 15.10.13 про надання копій документів, оригінали яких, між тим, були досліджені посадовою особою відповідача в ході проведення перевірки позивача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 30.10.2014 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов