Ухвала

від 03.06.2014 по справі 802/3750/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2014 р. м. Київ К/800/2660/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючої - судді Васильченко Н.В.

суддів Калашніковій О.В., Мороз Л.Л.

при секретарі Романишин О.В.

за участю предст. ТОВ Агрофірма "Злагода" Гончара О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 р. по справі № 802/3750/13-а за позовом заступника прокурора Вінницької області до Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області, Вінницької обласної державної адміністрації, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода", Служба автомобільних доріг у Вінницькій області, про визнання протиправним та скасування розпорядження -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року Заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з позовом до Оратівської районної державної адміністрації та Вінницької обласної державної адміністрації, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Оратівської районної державної адміністрації № 322 від 08 жовтня 2004 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2013 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Вінницької області задоволено та скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи Вінницьким окружним адміністративним судом постановою від 04 жовтня 2013 року у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Оратівської районної державної адміністрації №322 від 08.10.2004 "Про затвердження проекту відведення та надання земельних ділянок водного фонду на територіях Новоживотівської, Якимівської, Скоморошківської сільських рад".

Не погоджуючись із ухваленим по справі рішенням апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода" подало касаційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, залишивши в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав до її задоволення не знаходить.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, розпорядженням Оратівської районної державної адміністрації від 08 жовтня 2004 року № 322 затверджено проекти відведення земельних ділянок водного фонду на територіях Новоживотівської, Якимівської, Скоморошківської сільських рад та надано ТОВ "Злагода" в оренду земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб терміном на 10 років загальною площею 209,3978 га.

27 вересня 2012 року прокурором Вінницької області внесено протест на зазначене вище розпорядження Оратівської районної державної адміністрації, адресувавши його Вінницькій обласній державній адміністрації, оскільки частиною 8 статті 118 Конституції України саме Президенту України або голові місцевої державної адміністрації вищого рівня надано повноваження скасовувати рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України.

Протест прокурора обґрунтований тим, що розпорядження Оратівської районної державної адміністрації № 322 від 08 жовтня 2004 року є незаконним, оскільки при підготовці технічної документації до проекту відведення земельних ділянок без погодження суміжних меж землекористування із Службою автомобільних доріг у Вінницькій області включено земельну ділянку смуги відведення дороги державного значення "Біла Церква-Тетіїв-Липовець-Гуменне" індекс Р-17 площею 1,42 га, в межах Новоживотівської сільської ради, після чого дану ділянку згідно з вищевказаним договором оренди незаконно передано у користування підприємства для обслуговування об'єктів водного фонду і таким чином неправомірно вилучено з користування Служби автомобільних доріг. Оскільки питання вилучення земельної ділянки автомобільного транспорту та її надання у користування ТОВ Агрофірма "Злагода" Оратівською райдержадміністрацією в порушення вимог законодавства із Службою автомобільних доріг у Вінницькій області не погоджувалось, тому прийняте розпорядження належить скасувати.

Рішенням Вінницької обласної державної адміністрації протест прокурора відхилено з тих підстав, що вказаний проект пройшов державну експертизу землевпорядної документації без відповідних зауважень щодо земель Служби автомобільних доріг у Вінницькій області. Крім того, Служба автомобільних доріг у Вінницькій області не має відповідних правовстановлювальних документів на земельну ділянку смуги відведення дороги державного значення "Біла Церква-Тетіїв-Липовець-Гуменне" індекс Р-17 площею 1,42 га, а питання щодо вилучення цієї земельної ділянки відповідно до статті 149 Земельного кодексу України не вирішувалось.

У зв'язку з наведеним Заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з відповідним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржене рішення відповідач у справі діяв на підставі та в межах наданих Законом повноважень, оскільки право користування земельною ділянкою Служба автомобільних доріг у Вінницькій області в передбаченому Земельним кодексом України порядку не набула, відтак посилання позивача на необхідність погодження питання вилучення земельної ділянки та надання у користування ТОВ Агрофірма "Злагода" із Службою автомобільних доріг у Вінницькій області судом визнано безпідставними.

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при винесенні спірного розпорядження відповідачем порушено норми статті 71 Земельного кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух", оскільки не враховано розташування автомобільної дороги на частині земельної ділянки яка передавалась в користування ТОВ Агрофірма "Злагода".

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до с. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Згідно з ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Відповідно до пункту 1 статті 71 Земельного кодексу України до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;

в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

г) захисні насадження.

Згідно з положеннями частин 1-2 статті 11 Закону України "Про транспорт", землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

На підставі наявних у справі матеріалів судами встановлено, а сторонами не заперечується, що при прийнятті спірного розпорядження надаючи земельну ділянку ТОВ Агрофірма "Злагода" для ведення водного господарства, Оратівська районна державна адміністрація вилучила із користування Служби автомобільних доріг у Вінницькій області частину земельної ділянки площею 1,4200 га., що співпадає з автомобільною дорогою державного значення Р-17 "Біла Церква - Тетіїв - Липовець - Гуменне" та за цільовим призначенням відноситься до земель транспорту і є державною власністю. Вищевказана дорога є нерухомим майном, яке перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області.

Частиною першою ст. 68 Земельного кодексу України передбачено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Спірне розпорядження Оратівської районної державної адміністрації прийняте без врахування ч. 1 ст. 68 Земельного кодексу України, оскільки воно унеможливлює виконання Службою автомобільних доріг у Вінницькій області завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку автомобільної дороги державного значення Р-17 "Біла Церква - Тетіїв - Липовець - Гуменне".

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що неврахування Оратівською РДА наведених норм Земельного кодексу України, а також Закону України "Про транспорт" під час прийняття спірного розпорядження є порушенням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим таке розпорядження є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів дійшла думки, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, не встановлено.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують .

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 р. по справі № 802/3750/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: