Рішення

від 21.05.2014 по справі 917/329/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2014 р. Справа №917/329/14

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників:

прокуратури: Сорочинська О.М.,

відповідача 1: Каневська Д.І.,

відповідача 2: Рудич І.М.,

третьої особи: Чорна М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Полтавського району, вул.М.Бірюзова,32, м.Полтава, 36007

до 1. Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, м.Полтава

2. Фермерського господарства "Рудич", с.Чорноглазівка Полтавського району, 38710

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Відділ Держземагентства у Полтавському районі, вул. Шевченка,7, м.Полтава, 36011

про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсними договорів про встановлення земельного сервітуту та зобов'язання повернути земельні ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Полтавського району Полтавської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської районної державної адміністрації, фермерського господарства "Рудич" про визнання недійсним розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації від 02.02.2011 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту) площею 55,4га, що знаходяться за межами населеного пункту на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району, визнання недійсними:

- договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.06.2011 року між фермерським господарством "Рудич" та Полтавською районною державною адміністрацією щодо земельної ділянки площею 19,3997га (кадастровий № 5324086900:00:018:0015);

- договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.06.2011 року між фермерським господарством "Рудич" та Полтавською районною державною адміністрацією щодо земельної ділянки площею 13,3497га (кадастровий № 5324086900:00:003:0022);

- договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.06.2011 року між фермерським господарством "Рудич" та Полтавською районною державною адміністрацією щодо земельної ділянки площею 11,7707га (кадастровий № 5324086900:00:003:0021)

та повернення земельних ділянок загальною вартістю 1 205 806,42грн. до земель запасу Чорноглазівської сільської ради Полтавського району, посилаючись на порушення законодавства, що регулює порядок та умови укладення договорів земельного сервітуту при прийнятті оскаржуваного рішення та укладенні договорів.

Прокурором у судовому засіданні позовні вимоги підтримано у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись, зокрема на те, що в ході перевірки встановлено незаконність надання ФГ "Рудич" у користування земельних ділянок, оскільки Полтавською районною державною адміністрацією при винесенні розпорядження від 02.02.2011 року, а в подальшому при укладенні договорів про встановлення земельного сервітуту порушено вимоги законодавства України, якими передбачено надання земельних ділянок у користування на підставі проектів землеустрою щодо відведення після їх затвердження, тоді як ФГ "Рудич" надано земельні ділянки без дотримання встановленої процедури, а також порушення законодавства, що регулює порядок та умови укладення договорів земельного сервітуту .

Відповідач 1 у запереченнях на позовну заяву (а.с.107-109) та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що дозволи на розробку технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування земельними ділянками надавалися за розпорядженням голови райдержадміністрації, а на їх підставі замовлялися технічні документації, після виготовлення яких укладалися договори про встановлення земельного сервітуту, що не порушує норми законодавства України. Також зазначає, що оскільки чинним законодавством, зокрема статтями 124,134 Земельного кодексу України ( в редакції, що діяли в 2010-2012 роках) було передбачено, що земельні ділянки або права на них підлягали продажу на конкурентних засадах, однак за відсутності законодавчого визначення порядку проведення земельних торгів не було можливості іншим способом передати право користування земельними ділянками, ніж укладення договорів земельного сервітуту.

Відповідач 2 у запереченнях на позовну заяву (а.с.77-78) та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнає, посилаючись на законність надання та обмеженого користування земельними ділянками відповідно до договорів про встановлення земельного сервітуту, укладених між Полтавською райдержадміністрацією та ФГ "Рудич", а також на те, що технічна документація розроблена відповідними спеціалістами, ним своєчасно і в повному обсязі сплачуються платежі за договорами, а крім того понесенням значних витрат на обробіток земельних ділянок.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яка залучена судом до участі в справі ухвалою суду, у письмових поясненнях (а.с.115-117) та її представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, посилаючись, зокрема, на правомірність дозволу про надання у користування земельних ділянок для ведення сільськогосподарського виробництва без розроблення проектів землеустрою шляхом укладення договорів про встановлення земельного сервітуту та з виготовленням технічної документації, яка не потребує затвердження, відсутності в 2011 році порядку проведення аукціонів та необхідності наповнення місцевих бюджетів.

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України ухвалою суду строк розгляду справи продовжено на 15 днів за клопотанням прокурора.

Суд, заслухавши прокурора, представників відповідачів та третьої особи, розглянувши матеріали справи, встановив:

Розпорядженням Голови Полтавської районної державної адміністрації від 02.02.2011 року Фермерському господарству "Рудич" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району (землі запасу) загальною орієнтовною площею 55,4 га (а.с.33).

На підставі вказаного розпорядження 24.06.2011 року Полтавською районною державною адміністрацією між Фермерським господарством "Рудич" та було укладено:

· договір про встановлення земельного сервітуту, за умовами якого Полтавська районна державна адміністрація (Розпорядник земельної ділянки) надає ФГ "Рудич" (Володар сервітуту) право обмеженого користування земельною ділянкою (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що знаходиться за межами населених пунктів Чорноглазівської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 19,3997га (кадастровий № 5324086900:00:018:0015).Згідно відмітки на останньому аркуші договору, він зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі 24.06.2011 року за № 532400004000334 (а.с.60-63);

· договір про встановлення земельного сервітуту, за умовами якого Полтавська районна державна адміністрація (Розпорядник земельної ділянки) надає ФГ "Рудич" (Володар сервітуту) право обмеженого користування земельною ділянкою (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що знаходиться за межами населених пунктів Чорноглазівської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 13,3497га (кадастровий № 5324086900:00:003:0022).Згідно відмітки на останньому аркуші договору, він зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі 24.06.2011 року за № 532400004000335(а.с.64-66);

· договір про встановлення земельного сервітуту, за умовами якого Полтавська районна державна адміністрація (Розпорядник земельної ділянки) надає ФГ "Рудич" (Володар сервітуту) право обмеженого користування земельною ділянкою (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що знаходиться за межами населених пунктів Чорноглазівської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 11,7707га (кадастровий № 5324086900:00:003:0021).Згідно відмітки на останньому аркуші договору, він зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі 24.06.2011 року за № 532400004000333 (а.с.67-69);

В договорах сторони передбачили строк дії договорів (пункти 4.1.-4.3), розмір плати за користування земельними ділянками, умови та порядок її внесення та перегляду(пункти 5.1.- 5.4), відповідальність сторін, а також інші умови, необхідні для даного виду договорів.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції на момент прийняття розпорядження та укладення договорів) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно статті 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття розпорядження та укладення договорів) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яке приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості) без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Kабінету Mіністрів України від 26 травня 2004 року № 677, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з тексту самого розпорядження, в якому зазначено, що надається дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району (землі запасу) загальною орієнтовною площею 55,4 га , а згідно укладених договорів загальна площа земельних ділянок становить 44,52га , яка визначена технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування земельними ділянками, яка містить Акти встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки(а.с.41-45).

Таким чином, межі земельних ділянок, право користування якими на умовах земельного сервітуту надано ФГ "Рудич", на час прийняття розпорядження не було визначено, а тому згідно ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок можливе лише за проектами землеустрою, в зв'язку з чим розпорядження голови Полтавської районної адміністрації прийнято в порушення законодавства України.

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (частина 3 статті 98 Земельного кодексу України).

Статтею 99 Земельного кодексу України встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, таких як інші земельні сервітути.

Згідно статті 100 Земельного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Таким чином, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (частина 1 статті 401 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В листі Вищого господарського суду України "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" Вищий господарський суд України роз'яснює, що судам необхідно перевіряти повноваження відповідних органів, на виконання рішень яких було укладено спірний договір, щодо вирішення питань регулювання земельних відносин і вилучення земельних ділянок.

Враховуючи те, що розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації прийнято з порушенням законодавства, що тягне за собою визнання його недійсним, а також укладення на підставі цього розпорядження з порушенням вимог Земельного та Цивільного кодексів України, які регулюють порядок та умови встановлення земельних сервітутів, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог в частині визнання договорів недійсними.

Крім того, відповідачами не доведено неможливість задоволення потреб ФГ "Рудич" в користуванні земельними ділянками іншим способом, ніж встановлення сервітуту. Зазначене вказує на те, що договора сервітуту укладені з порушенням норм чинного земельного законодавства. Передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі".

Статтею 216 ЦК України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Частиною третьою статті 207 ГК України передбачено, що у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до п. 2.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р., якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Положенням п. 4. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. визначено, що, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що судовий збір в частині позовних вимог про визнання недійсним розпорядження підлягає стягненню з Полтавської районної державної адміністрації, а в позовних вимог про визнання недійсними договорів - з Полтавської районної державної адміністрації та Фермерського господарства "Рудич" в рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов прокурора задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації від 02.02.2011 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту) площею 55,4га, що знаходяться за межами населеного пункту на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва фермерському господарству "Рудич".

3.Визнати недійсними:

- договір про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.06.2011 року між фермерським господарством "Рудич" та Полтавською районною державною адміністрацією щодо земельної ділянки площею 19,3997га (кадастровий № 5324086900:00:018:0015);

- договір про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.06.2011 року між фермерським господарством "Рудич" та Полтавською районною державною адміністрацією щодо земельної ділянки площею 13,3497га (кадастровий № 5324086900:00:003:0022);

- договір про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.06.2011 року між фермерським господарством "Рудич" та Полтавською районною державною адміністрацією щодо земельної ділянки площею 11,7707га (кадастровий № 5324086900:00:003:0021)

4. Зобов'язати фермерське господарства "Рудич" повернути до земель запасу Чорноглазівської сільської ради Полтавського району земельні ділянки:

- площею 19,3997га (кадастровий № 5324086900:00:018:0015);

-площею 13,3497га (кадастровий № 5324086900:00:003:0022);

- площею 11,7707га (кадастровий № 5324086900:00:003:0021).

Повний текст рішення складено 26.05.2014 року.

Суддя Кульбако М.М.