Постанова

від 29.04.2014 по справі 804/2310/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 р. Справа № 804/2310/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - Гордієнко Т.О.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтранс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Укрспецтранс», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.14 №0000831501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту перевірки від 27.12.13р. №2869/22-01/33116323, з посиланням на який прийнято спірне рішення, про порушення позивачем п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України є такими, що не відповідають чинному законодавству та документам податкового обліку підприємства. Норми п.198.3 ст.198 ПКУ виконані позивачем в повному обсязі, суми податкового кредиту визначено виходячи з договірної ціни товарів, придбаних для подальшого використання в оподатковуваних операціях, а саме, продажу товару на експорт. Підстав для застосування до позивача приписів п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України також немає, оскільки право на податковий кредит підтверджено належним чином оформленими та виписаними повноважними особами податковими накладними, які були наявні на момент перевірки, надані за запитом податкового органу і в даний час зберігається в документах податкового обліку підприємства відповідно до законодавства. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, правом участі в судових засіданнях не скористався, свого уповноваженого представника до суду не направив 25.02.14, 11.03.14 та 29.04.14, заперечення проти позову не надав, про поважність причини неявки не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.169).

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи наведені процесуальні положення, розгляд справи не відкладається и справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

З оскарженого податкового повідомлення-рішення від 23.01.14 №0000831501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 61 099 грн. 74 коп. (за основним платежем - 48 879,78 грн., за штрафними санкціями - 12 219,96 грн.) вбачається, що воно винесено відповідачем з посиланням на акт перевірки від 27.12.13р. №2869/22-01/33116323 (а.с.14). За матеріалами справи вказаний акт перевірки складений відповідачем за результатом проведення останнім відносно позивача документальної позапланової виїзної перевірки з питання правильності та правомірності відображення в податковому обліку операцій з продажу експортної продукції за період травень 2013р., серпень 2013р. та відповідні періоди її придбання, правильність та правомірність їхнього відображення у податковому обліку (а.с.24-32).

Зі змісту згаданого акту вбачається, що перевірка проведена на підставі наказі № 761 від 19.11.2013 року, № 790 від 22.11.2013, № 908 від 1З.12.2013 (а.с.23). Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що наказ податкового органну, яким була призначена відповідна перевірка позивача, останнім не оскаржувався, визначеним ст.82 ПКУ правом платника податку на недопущення посадових осіб контролюючого органу до перевірки, позивач не скористався. За викладених обставин, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо наявності порушень з боку відповідача при призначенні та проведенні документальної перевірки позивача, за результатами якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається з висновків акту перевірки, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 48 879,78 грн. За змістом акту перевірки підставою для таких висновків слугували судження посадових осіб відповідача щодо відсутності реального вчинення господарських операцій з придбання товарів, адже відсутні товарно-транспортні накладні на отриманий товар.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, протягом періоду, що був перевірений відповідачем, позивачем були укладені договори на придбання рейок з ТОВ «Торговий дім «Дана-Дніпро» (договір поставки №012/13 від 22.03.13р.); ПП «МД-Колхіда» (договір поставки №006/13 від 26.02.13р.); ТОВ «Сінерджи Агро Україна» (договір поставки №013/13 від 22.03.13р.); ПП «Полтаваавтотрейдсервіс» (договір поставки №005/13 від 26.02.13р.); ТОВ «Інтернафта» (договір поставки №002/13 від 04.02.13р.); ТОВ «Інтернафта» (договір поставки №002/13 від 04.02.13р.); ПП «Адоніс» (договір поставки №003/11 від 11.01.11р.); ТОВ «Компанія «Спецторг» (договір поставки №027 від 02.08.13р.); ТОВ ВТП «Харківелектромонтаж» (договір поставки №061/12 від 08.11.12р.); ТОВ «Відродження-Дніпро» (договір поставки №025/13 від 04.07.13р.); ПП «Інвестдорсервіс» (договір поставки №0108/1 від 01.08.13р.). На виконання умов укладених договорів позивачем отримані рейки, що підтверджують: - видаткова накладна №52 від 28.03.13р. на суму 30221,40 грн. (постачальник - ТОВ «Торговий дім «Дана-Дніпро»); видаткова накладна №563 від 30.04.13р. на суму 59926,02 грн. (постачальник - ПП «МД-Колхіда»); видаткова накладна №1556 від 07.05.13р. на суму 59884,34 грн. (постачальник - ТОВ «Сінерджи Агро Україна»); видаткова накладна №71 від 13.05.13р. на суму 39194,38 грн. (постачальник - ПП «Полтаваавтотрейдсервіс»); накладна №369 від 29.07.13р. на суму 53781,00 грн. (постачальник - ТОВ «Інтернафта»); видаткова накладна №РН-0000022 від 31.03.11р. на суму 64705,80 грн. (постачальник - ПП «Адоніс»); видаткова накладна №64 від 05.08.13р. на суму 53908,20 грн. (постачальник - ТОВ «Компанія «Спецторг»); видаткова накладна №200 від 12.11.12р. на суму 15585,78 грн. (постачальник - ТОВ ВТП «Харківелектромонтаж»); видаткова накладна №290784 від 29.07.13р. на суму 57694,56 грн. (постачальник - ТОВ «Відродження-Дніпро»); видаткова накладна №5 від 06.08.13р. на суму 174490,78 грн. (постачальник - ПП «Інвестдорсервіс»). Вказаними постачальниками на адресу позивача були виписані податкові накладні: - податкова накладна №52 від 28.03.13; - податкова накладна №563 від 30.04.13; - податкова накладна №1556 від 07.05.13; - податкова накладна №71 від 13.05.13; - податкова накладна №369 від 29.07.13; - податкова накладна №81 від 08.05.13; - податкова накладна №8 від 17.02.11; - податкова накладна №64 від 05.08.13; - податкова накладна №200 від 12.11.12; податкова накладна №290784 від 29.07.13, - податкова накладна №06.08.13 №5. Відповідні податкові накладні були досліджені відповідачем в ході перевірки позивача, зауваження щодо їх оформлення відсутні. Також матеріалами справи підтверджено, що розрахунки за придбаний товар здійснені в безготівковій формі шляхом банківського переказу коштів за платіжними реквізитами постачальників.

Суд відмічає, що відомості щодо характеру та обсягу вчинених операцій відображені в первинних документах бухгалтерського обліку, що не заперечується відповідачем в акті перевірки. Зміст перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Не виявлено зауважень щодо оформлення первинних документів і в ході перевірки відповідачем.

Таким чином, суд зазначає, що факт реальності виконання господарських зобов'язань підтверджується дослідженими судом наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Крім того, суд зауважує, що умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовані Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 року № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.1996 року за № 293/1318), дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві. Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі. Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

На підставі наведеного суд зазначає, що при передачі товару від постачальника до покупця довіреності на отримання матеріальних цінностей передаються постачальникові та зберігаються ним у строк встановлений законодавством України. Факт їх наявності на час отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується дослідженою судом наданою позивачем копією Журналу реєстрації довіреностей (а.с.241-246).

Також, судом, як і відповідачем під час перевірки, встановлено, що придбані позивачем рейки в подальшому були реалізовані на експорт відповідно до укладених контрактів: - з ЕООД «АТКО ТРЕИД» (Болгарія, м.Софія) - контракт на поставку продукції №14 від 09.04.13р.; - з ЕООД фірма «Авлига-Б» (Болгарія, м.Софія) - контракт на поставку продукції №28 від 05.08.13р.; - з Товариством з обмеженою відповідальністю «МИТАР-МЕТ» (Республіка Білорусь, м.Вітебськ) - контракт на поставку продукції №4 від 26.02.13р. Факт експорту товару підтверджується митними деклараціями: - №110080000/2013/111487 від 14.05.13р.; - №110080000/2013/121880 від 22.08.13р.; - №110080000/2013/111872 від 17.05.13р., та не заперечується відповідачем. Отже, придбаний позивачем товар було використано позивачем у власній господарській діяльності.

За викладених обставин, суд констатує, що факт придбання товару та використання його в послідуючому у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України і містять усі необхідні реквізити.

Щодо відсутності у Позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне. Зміст Договорів поставки, наведених вище, не дає підстави для висновку, що обов'язок з транспортування товару покладений на покупця - позивача (має бути доставлений силами покупця - позивача). Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку позивача підтверджувати право на формування податкового кредиту, як і валових витрат товарно-транспортними накладними, а відсутність товарно-транспортних накладних сама по собі, без дослідження інших обставин, не може спростовувати товарність операції. Крім того, позиція відповідача, яка ґрунтується виключно на відсутності товарно-транспортних накладних, суперечить позиції Міністерства Доходів і зборів, викладеній в листі від 19.09.13 №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, відповідно до якої товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які, на час їх видачі, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, як не доведено і факту наявності порушення позивачем положень п.198.3 ст.183 ПКУ, про яке зазначено у висновку акту перевірки.

Оскільки судом досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими та видатковими накладними тощо, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують як здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами так і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «Укрспецтранс» підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.01.14 №0000831501 - скасуванню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.01.14 №0000831501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтранс» (код ЄДРПОУ 33116323) витрати по сплаті судового збору в сумі 182 грн. (сто вісімдесят дві гривні) 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 05.05.14.

Суддя А.О. Коренев