Ухвала

від 11.12.2014 по справі 804/2310/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 рокусправа № 804/2310/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Олефіренко Н.А.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі № 804/2310/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрспецтранс" до Державної податкової інспекції у жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрспецтранс" (далі - ТОВ „Укрспецтранс") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000831501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

На підстав п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ „Укрспецторг" №761 від 19 листопада 2013 року, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності та правомірності відображення в податковому обліку операцій з продажу експортної продукції за період травень, серпень 2013 року та за відповідні періоди її придбання.

27 грудня 2013 року ДПІ у Жовневому районі м.Дніпропетровська було винесено акт про результати перевірки ТОВ „Укрспецторг" № 2869/22-01/33116323, відповідно до висновку якого встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 48879,78 гривень.

На підставі акта перевірки № 2869/22-01/33116323 від 27 грудня 2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000831501 від 23 січня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 61099,74 гривень, у тому числі за основним платежем - 48879,78 гривень, за штрафними санкціями - 12219,96 гривень.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Судом встановлено, що ТОВ „Укрспецтранс" було укладено договори поставки ТОВ Торговий дім „Дана-Дніпро" 22 березня 2013 року №012/13; ПП „МД-Колхіда" договір поставки №006/13 від 26 лютого 2013 року; ТОВ „Сінерджи Агро Україна" договір поставки №013/13 від 22 березня 2013 року; ПП „Полтаваавтотрейдсервіс" договір поставки №005/13 від 26лютого 2013 року; ТОВ „Інтернафта" договір поставки №002/13 від 04 лютого 2013 року; ПП „Адоніс" договір поставки №003/11 від 11 січня 2011 року; ТОВ „Компанія „Спецторг" договір поставки №027 від 02 серпня 2013 року; ТОВ ВТП „Харківелектромонтаж" договір поставки №061/12 від 08 листопада2012 року; ТОВ „Відродження-Дніпро" договір поставки №025/13 від 04.липня 2013 року; ПП „Інвестдорсервіс" договір поставки №0108/1 від 01 серпня 2013 року.

Здіснення господарської операції підтверджується видатковими накладними №52 від 28 березня 2013 року на суму 30221,40 гривень; №563 від 30 квітня 2013 року на суму 59926,02 гривень; №1556 від 07 травня 2013 року на суму 59884,34 гривень; №71 від 13 травня 2013 року на суму 39194,38 гривень; №369 від 29 липня 2013 року на суму 53781,00 гривні; №РН-0000022 від 31 березня 2011 року на суму 64705,80 гривні; №64 від 05 серпня 2013 року на суму 53908,20 гривні; №200 від 12 листопада 2012 року на суму 15585,78 гривень; №290784 від 29 липня 2013 року на суму 57694,56 гривень; №5 від 06 серпня 2013 року на суму 174490,78 гривні.

Контрагентами на адресу ТОВ „Укрспецтранс" були виписані податкові накладні: №52 від 28 березня 2013 року; №563 від 30 квітня 2013 року; №1556 від 07 травня 2013 року; №71 від 13 травня 2013 року; №369 від 29 липня 2013 року; №81 від 08 травня 2013 року; №8 від 17 лютого 2011 року; №64 від 05 травня 2013 року; №200 від 12 листопада 2012 року; №290784 від 29 липня 2013 року, №5 від 06 серпня 2013 року.

Матеріалами справи підтверджено, що розрахунки за придбаний товар здійснені в безготівковій формі шляхом банківського переказу коштів за платіжними реквізитами постачальників.

Зміст перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, в повній мірі відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Не виявлено зауважень щодо оформлення первинних документів і в ході перевірки відповідачем.

Пунктом 2.2 Наказу Міністерства фінансів України „Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24 травня 1995 року №88 встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Отже, приєднані до матеріалів справи первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до пункту 3 Інструкції № 99, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року (далі - Інструкція №99) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з пунктом 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Пунктом. 10 Інструкції № 99 передбачено, що особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Відповідно до пункту 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Факт наявності довіреностей на час отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується копією Журналу реєстрації довіреностей.

Придбані позивачем рейки в подальшому були реалізовані на експорт відповідно до укладених контрактів з ЕООД „АТКО ТРЕИД" (Болгарія, м.Софія) - контракт на поставку продукції №14 від 09 квітня 2013 року; з ЕООД фірма „Авлига-Б" (Болгарія, м.Софія) - контракт на поставку продукції №28 від 05 серпня 2013 року; з ТОВ „МИТАР-МЕТ" (Республіка Білорусь, м.Вітебськ) - контракт на поставку продукції №4 від 26 лютого 2013 року.

Факт здійснення господарської операції підтверджується митними деклараціями: - №110080000/2013/111487 від 14 травня 2013 року; №110080000/2013/121880 від 22 серпня 2013 року; №110080000/2013/111872 від 17 травня 2013 року.

Отже, придбаний позивачем товар було використано позивачем у власній господарській діяльності.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних , то товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Зміст Договорів поставки, наведених вище, не дає підстави для висновку, що обов'язок з транспортування товару покладений на покупця. Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку позивача підтверджувати право на формування податкового кредиту, як і валових витрат товарно-транспортними накладними, а відсутність товарно-транспортних накладних сама по собі, без дослідження інших обставин, не може спростовувати товарність операції.

Отже, первинні документи, такі як податкові та видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами та правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов вищевикладених договірних відносин.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення №0000831501 від 23 січня 2014 року, винесеного відповідачем, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 61099,74 гривень, у тому числі за основним платежем - 48879,78 гривень, за штрафними санкціями - 12219,96 гривень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч. 1 ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі № 804/2310/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Н.А. Олефіренко