Постанова

від 11.06.2014 по справі 926/104/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа № 926/104/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Бонк Т.Б.,

Якімець Г. Г.

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від прокуратури Садлівський В. В.

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

від 3-ої особи не з"явився

розглянув апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина", м. Чернівці №34-81 від 28.03.2014 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 21.03.2014 року,

суддя - Ковальчук Т. І. , у справі за № 926/104/14

за позовом: Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина", м. Чернівці

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державна податкова інспекція у м. Чернівцях

про стягнення заборгованості по орендній платі за землю в сумі 128429,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.03.2014 року, в справі №926/104/14 задоволено позов Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина" про стягнення заборгованості по орендній платі за землю в сумі 128429,00 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням, ПАТ "Авіакомпанія "Буковина", подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Чернівецької області від 21.03.2014 року скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт, посилається на те, що 04.09.2013 року ПАТ "Авіакомпанія "Буковина" зверталась до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради щодо зменшення площі орендованої земельної ділянки до 1, 3226 га., в зв'язку з неплатоспроможністю та невикористанням частини земельної ділянки. Відтак відповідач визнає частково позов, в сумі 108 861, 04 грн., а саме, з врахуванням розміру площі оренди 1,3226 га., починаючи з 01.10.2013 року.

Чернівецька міська рада надіслала на адресу суду відзив, в якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому у відзиві зазначила, що обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, жодних доводів та відомостей, які б свідчили про недійсність договору оренди землі відповідачем не подано.

Також на адресу суду надійшов відзив прокуратури, в якому остання заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта до суду не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Представник прокуратури в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, при цьому вказав, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Чернівецької області від 21.03.2014 року залишити без змін, при цьому навів доводи аналогічні викладеним у своєму відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернівецької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина" без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 13 червня 2005 року між Чернівецькою міською радою та відкритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Буковина", правонаступником якого є позивач (а.с. 26-30), було укладено договір оренди землі, відповідно до якого Чернівецька міська рада (по тексту договору Орендодавець) за актом приймання-передачі від 13.06.2005 р. передала, а ВАТ "Авіакомпанія "Буковина" (по тексту договору Орендар) прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,4362 га, яка знаходиться в м. Чернівці на вул. Чкалова, 30, терміном до 01 травня 2010 року для обслуговування будівель повітряного транспорту (а.с. 8-13, 39). Державна реєстрація зазначеного договору проведена належним чином 19.08.2005 р.

Згідно з пунктом 5 зазначеного договору річна орендна плата встановлена в розмірі 35314,92 грн., підлягає індексації у відповідності до чинного законодавства та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок Чернівецької міської ради рівними частинами у строк до 30-го числа місяця, наступного за звітним (п.п. 6,7 договору).

У наступному сторонами вносилися зміни до договору оренди землі від 13.06.2005 р., востаннє - додатковим договором № 3/1941 від 18.03.2010 р., згідно з п. 1 якого термін дії договору поновлено до 21.03.2015 р., а згідно з п. 5 річну орендну плату встановлено в розмірі 256859,58 грн. (а.с. 15-18).

Як вірно встановив суд першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, заборгованість ПАТ "Авіакомпанія "Буковина" по сплаті орендної плати за землю перед позивачем за грудень 2012 р. та липень-листопад 2013 року становить 128429,79 грн. (256895,58 грн. : 12 міс. х 6 міс. = 128429,79 грн., (а. с. 19-23,36).

Щодо доводів відповідача, що договір оренди від 13.06.2005 р. є частково припиненим у відповідності до ч. 1 ст. 377 ЦК України в зв'язку з укладенням між територіальними громадами сіл, селищ, міст Чернівецької області та ПАТ "Авіакомпанія "Буковина" договору про поділ майна, що є у спільній частковій власності, від 25.09.2006 р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ці доводи є безпідставними (а.с. 72-75).

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 116 Земельного кодексу України в редакції станом на день укладення договору про поділ майна, що є у спільній частковій власності, від 25.09.2006 р., передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 120 ЗК України в редакції станом на день укладення договору про поділ майна, що є у спільній частковій власності, від 25.09.2006 р. при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Однак при укладанні договору про поділ майна, що є у спільній частковій власності, від 25.09.2006 р. відповідних домовленостей між сторонами цього договору про перехід права власності на землю не було. Спірна земельна ділянка відноситься до земель територіальної громади міста Чернівці, а не територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області, а по-друге - знаходилася саме в орендному користуванні у відповідача. Рішення ж Чернівецької міської ради про надання відповідачеві в установленому порядку у власність частини орендованої ним земельної ділянки по вул. Чкалова, 30 у м. Чернівцях суду не надано.

Відтак, оскільки право власності відповідача на частину вказаної земельної ділянки не підтверджується жодними належними і допустимими доказами, відсутні підстави вважати припиненим у відповідній частині договір оренди землі від 13.06.2005 р. В судовому порядку апелянт не звертався про припинення частково договору оренди землі.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду відхиляє доводи викладені в апеляційній скарзі, що в зв'язку зі зволіканням Чернівецькою міською радою щодо вирішення звернень відповідача про зменшення до 1,322 га площі орендованої земельної ділянки по вул. Чкалова, 30 у м. Чернівці відповідач має сплачувати орендну плату з розрахунку 21404,97 грн. щомісячно за 1,3226 га землі (а.с. 76-84).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Серед істотних умов договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) та орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 652 ЦК України договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. При цьому зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Пунктом 26 договору оренди землі від 13.06.2005 р. обумовлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов цього договору спір розв'язується у судовому порядку.

Оскільки при укладенні договору оренди землі від 13.06.2005 р. та додаткових договорів до нього сторони погодили і площу орендованої земельної ділянки і розмір орендної плати за землю, а доказів про внесення відповідних змін щодо вказаних умов до зазначеного договору в редакції додаткового договору № 3/1941 від 18.03.2010 р. немає, відсутні підстави вважати, що відповідач має право сплачувати оренду плату за земельну ділянку меншого розміру, аніж передбачено договором оренди землі від 13.06.2005 р.

Твердження апелянта, що в зв'язку із зверненням до позивача щодо зменшення орендованої земельної ділянки і не вирішення останнім цього питання впродовж тривалого часу ПАТ "Авіакомпанія "Буковина" має сплачувати за оренду землі з 01.10.2013 р. з розрахунку 1,3226 га, а не 2,4362 га (як за договором), є нічим іншим як односторонньою зміною умов договору оренди землі від 13.06.2005 р., що не допускається законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна справляється ділянка. Плата за землю відповідно до закону.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянко, розмір, форма та строки внесення оредної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону інших правових актів та договору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина" відмовити.

2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 21.03.2014 року в справі за №926/104/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського

суду.

Повний текст постанови виготовлений 16.06.2014 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Якімець Г. Г.