Постанова

від 11.06.2014 по справі 826/4989/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 червня 2014 року 15 год. 45 хв. № 826/4989/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальністю "Нікпас" про стягнення з відповідача коштів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 14 квітня 2014 року надійшов позов управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Нікпас" (далі - відповідач, ТОВ "Нікпас") про стягнення з відповідача на користь позивача фінансової санкції у розмірі 187000,00 грн.

Ухвалою суду від 25 квітня 2014 року, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , відкрито скорочене провадження у справі.

Разом з тим, ухвалою суду від 08 травня 2014 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 02 червня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем 19 вересня 2013 року складено акт візуального обстеження будинку за адресою: бульвар Шевченка, 36 у Шевченківському районі міста Києва, відповідно до якого, будинок за вказаною адресою: рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21 січня 1986 року № 49 включено до переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, охоронний № 111; розташований у Центральному історичному ареалі міста Києва, у межах зони регулювання забудови І категорії (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979).

Шляхом візуального обстеження виявлено факт влаштування вхідної групи до групи нежитлових приміщень № 5, у яких розміщено заклад громадського харчування, влаштування тераси для розташування літнього кафе біля будинку. Зазначені роботи проведено без погодженої позивачем проектної документації, без наявного письмового дозволу позивача на проведення робіт.

У зв'язку з викладеним, 20 вересня 2013 року позивачем складено припис № 113/п, яким відповідача зобов'язано у триденний строк із дня отримання припису надати письмові пояснення щодо проведення робіт без погодженої проектної документації та дозволу позивача замовити та підготувати проект охоронного договору, укласти з позивачем охоронний договір, а також отримати акт про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини.

02 жовтня 2013 року позивачем складено акт № 26 про вчинення правопорушення, згідно з яким, відповідачем вчинено порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини у частині проведення робіт без погодженої з позивачем проектної документації, без письмового дозволу позивача та за відсутності охоронного договору.

На підставі перелічених актів та припису, 11 жовтня 2013 року позивачем прийнято постанову № 12-13 про накладання фінансових санкцій за порушення чинного законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, якою на відповідача накладено фінансові санкції у загальному розмірі 187000,00 грн.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, у матеріалах справи міститься копія ухвали Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2013 року у справі № 910/8641/13 про припинення провадження у справі за позовом комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району" до ТОВ "Нікпас" та товариства з обмеженою відповідальністю "Донік", треті особи: інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві та Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зобов'язання вчинити дії, зі змісту якої вбачається, що у ході розгляду господарської справи ТОВ "Нікпас" надано суду належні докази отримання дозвільної документації на проведення реставраційних робіт, а саме: погоджений департаментом культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України проект реставрації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, 36-А (далі - нежитлові приміщення) , та декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Реконструкція нежитлових приміщень відноситься до ІІІ категорії складності відповідно до державних будівельних норм та стандартів.

Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , замовник має право виконувати будівельні роботи після: реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Тобто, ТОВ "Нікпас" виконано вимоги Закону та зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем не надано суду доказу набрання законної сили ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2013 року у справі № 910/8641/13 про припинення провадження у справі.

До того ж, фінансові санкції до відповідача застосовано у зв'язку з тим, що у нього відсутні погоджена проектна документація, письмовий дозвіл уповноваженого органу та охоронний дозвіл.

Будь-яких доказів, які б спростували викладені висновки та озвучені у судових засіданнях доводи представника позивача щодо відсутності у відповідача необхідної документації, відповідачем у ході розгляду справи суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ч.ч. 1, 2 ст. 24, ч.ч. 2, 3 ст. 25, ч.ч. 1, 3 ст. 26, ч. 1 ст. 44, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 45 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Режими використання пам'яток встановлює: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, щодо пам'яток національного значення; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації щодо пам'яток місцевого значення.

Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам'ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов'язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.

Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечити збереженість пам'яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.

Відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції: за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фінансові санкції, передбачені ст. 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у ст. 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у ч. 2 цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, зважаючи на те, що відповідачем у ході судового розгляду справи не надано суду доказів набрання законної сили ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2013 року у справі № 910/8641/13 про припинення провадження у справі, хоча положенням КАС України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а також на те, що фінансові санкції на позивача накладено саме у зв'язку з проведенням будівельних робіт без погодженої з позивачем проектної документації, без письмового дозволу та за відсутності охоронного договору, оскільки будинок, у якому розміщені нежитлові приміщення, є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, суд прийшов до висновку про правомірність накладення позивачем на відповідача фінансових санкцій у розмірі 187000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених норм та обставин вбачається, що позов управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальністю "Нікпас" про стягнення з відповідача коштів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 267 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Нікпас" (ідентифікаційний код 36858201, місцезнаходження: 01030, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, 36 (36-А), нежиле приміщення № 9) на користь управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) фінансові санкції у розмірі 187000,00 грн. (Сто вісімдесят сім тисяч гривень 00 копійок).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин