Рішення

від 12.06.2014 по справі 908/1040/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 1/8/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014 Справа № 908/1040/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД» (69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд.3)

до відповідача: Малого приватного підприємства «Олімп» (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, буд. 26, кв. 58)

про стягнення 310 182 грн. 76 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - Шеєнко Ю.О. - довіреність б/н від 02.09.2013 р.

від відповідача - Мінаков Ю.В. - наказ № 2 від 10.07.2011 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення 310 182 грн. 76 коп. з Малого приватного підприємства «Олімп», з яких: 200 132 грн. 66 коп. неустойку за порушення виконання зобов'язання в розмірі 0.1 % від вартості непереданого чи несвоєчасно переданого товару за кожен день прострочення та 110 050 грн. 10 коп. додаткового штрафу у розмірі 10 % від вартості неотриманого товару, на підставі п. 6.2 договору № М 565 від 10.09.2013 року.

Позов заявлено на підставі ст. 16, 525, 526, 549, 551 Цивільного кодексу України, ст. 20, 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України та умов договору поставки № М 565 від 10.09.2013 року (у т.ч. специфікації № 1 до договору) і обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо недопоставку товару.

28.03.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 15.04.2014 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання 15.04.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та витребувані ухвалою суду від 28.03.2014 року документи не надав. Варто зауважити, що повідомлення сторін про час та місце судового засідання здійснювалося відповідно до норми статті 64 ГПК України та п.3.9.1 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 15.04.2014 р. представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою від 28.03.2014 року документів. Судом задоволено клопотання представника позивача. Документи витребувані ухвалою від 28.03.2014 року долучені до матеріалів справи.

Представник позивача зазначив, що документи, які направляються на адресу відповідача з повідомленням про вручення поштового відправлення не повертаються та відповіді на них не має.

Враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання та неподання витребуваних доказів, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 13.05.2014 на 14 год.30 хв.

12.05.2014 р. від позивача у справі на виконання вимог суду надійшли пояснення до справи вих. № 532 від 12.05.2014 р. та додаткові документи в підтвердження того, що кількість товару, яка відображена в документах, наданих продавцем не співпадає з заліковою вагою товару після зваження на ваговій покупця та доробки (сушка та очистка) насіння соняшника до базових характеристик.

12.05.2014 р. до господарського суду Запорізької області від відповідача у справі надійшло клопотання про перенесення розгляду справи та ознайомлення із матеріалами справи, у зв'язку із тим, що підприємство не мало змоги підготувати відзив, оскільки копія позовної заяви не отримана, а ухвали суду отримані лише 30.04.2014 р.

Клопотання відповідача було задоволено судом.

Судом на початку судового засідання 13.05.2014 р. було оголошено представнику позивача клопотання відповідача.

Клопотання відповідача було задоволено судом.

Враховуючи неявку представника відповідача та задоволення клопотання відповідача щодо перенесення судового засідання, відповідно до ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 27.05.2014 р. на 14 год.30 хв.

В судовому засіданні 27.05.2014 р. представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи на іншу дату, з метою подання доказів, оскільки відповідач не отримував позовної заяви, ухвали суду отримав із запізненням, а ознайомитись з матеріалами справи мав лише напередодні судового засідання.

Згідно з ч. 3 ст. 69 та ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення клопотання відповідача, суд продовжив строк розгляду спору на 15 днів та відклав розгляд справи на 12.06.2014 р. на 14 год. 30 хвил.

На виконання вимог суду, враховуючи, допущення технічної помилки у найменуванні відповідача у позовній заяві, позивач 28.05.2014 р. звернувся до суду із уточненням позовних вимог щодо стягнення саме з відповідача судових витрат.

12.06.2014 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. МПП «Олімп» вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають закону, не підтверджені належними та допустимими доказами. Посилається на те, що у самому договорі відсутні будь-які терміни поставки, а у специфікації № 1 вказаний інший товар, а саме: соняшник врожаю - 2012 року. Вказує на те, що позивачем не надано доказів щодо нанесених збитків відповідачем та їх розміру. Вважає, що позивачем неправомірно окрім неустойки ще стягується і штраф. Окрім відзиву, відповідач також надав документи на виконання вимог суду, які були долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.06.2014 р. позивач повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням уточнень.

Представник відповідача підтримав у повному обсязі відзив на позовну заяву.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового засідання.

По закінченні судового засідання судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2013 р. між Малим приватним підприємством «Олімп» (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД» (покупцем) був укладений договір поставки № М 565 (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору, відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього визначену договором грошову суму.

Товаром, купівля-продаж якого здійснюється за цим договором є соняшник врожаю 2013 р. ( п. 1.2 договору).

Згідно із п. 3.1 договору, ціна на товар вказується у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п. 4.1 та 4.2 р. 4 договору (строки та умови передачі товару), поставка товару здійснюється окремими партіями у відповідності до специфікацій до договору за рахунок продавця. Передача товару покупцю підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на екземплярі належним чином оформленої видаткової накладної.

Розділом 5 договору передбачено порядок розрахунків, згідно з яким, покупець здійснює оплату 80% від вартості отриманого товару протягом одного банківського дня з моменту виконання продавцем зобов'язань з передачі товару покупцю, залишок 20% покупець сплачує після надання продавцем документів, вказаних у п. 5.3 даного договору.

Згідно з п. 6.2 договору, у разі невиконання (неналежного виконання) продавцем своїх зобов'язань з передачі товару, продавець сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості не переданого чи несвоєчасно переданого товару за кожен день прострочки виконання зобов'язання, а також штраф у розмірі 10% від вартості недоотриманого товару.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Договір підписаний з боку обох сторін т скріплений печатками підприємств.

До договору сторонами було складено та підписано специфікацію № 1 (рег № М 566) від 10.09.2013 р., якою сторони узгодили строк передачі товару до 24.09.2013 р. найменування товару (у специфікації помилково було зазначено рік врожаю соняшника « 2012 р.», замість « 2013 р.»), його кількість, одиницю виміру, ціну та загальну ціну поставки - 1 525 000 грн. 00 коп. Специфікація підписана з боку обох сторін та скріплена печатками підприємств.

Продавець, у відповідності до договірних умов, товар своєчасно та у повному обсязі позивачу не поставив. Позивач, в свою чергу, здійснив оплату поставленого відповідачем товару.

Претензією від 04.11.2013 р. вих. № 264 позивач звернувся до відповідача із вимогою протягом 7 календарних днів з дати отримання претензії поставити залишок товару та сплатити штрафні санкції.

Відповідачем вимоги позивача виконані не були.

Враховуючи не належне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та у повному обсязі поставки товару, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 200 132 грн. 66 коп. неустойки за порушення виконання зобов'язання в розмірі 0.1 % від вартості непереданого чи несвоєчасно переданого товару за кожен день прострочення виконання зобов'язання та 110 050 грн. 10 коп. штрафу у розмірі 10 % від вартості недотриманого товару, на підставі п. 6.2 договору № М 565 від 10.09.2013 року, було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом правовідносини сторін було врегульовано договором поставки № М 565 від 10.09.2013 р. та специфікацією до нього № 1 (рег № М 566) від 10.09.2013 р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Специфікацію № 1 (рег № М 566) від 10.09.2013 р. до договору поставки, яка підписана з боку обох сторін та скріплена печатками сторін, і відповідно до п. 3.1 та п. 4.1 договору поставки є його невід'ємною частиною, що визначає ціну та строки і умови передачі товару, сторони узгодили строк передачі товару до 24.09.2013 р., найменування товару (у специфікації помилково було зазначено рік врожаю соняшника « 2012 р.», замість « 2013 р.»), його кількість, одиницю виміру, ціну та загальну ціну поставки - 1 525 000 грн. 00 коп.

Як встановлено судом та не заперечується самим відповідачем, і підписаним з обох сторін актом звірки взаємних розрахунків № МП000000469 від 08.04.2014 р., відповідачем зобов'язання за договором щодо поставки товару виконані не належним чином: несвоєчасно та не в повному обсязі. Так, станом на 24.09.2013 р. (строк передачі товару, згідно специфікації № 1) відповідач поставив позивачу товар (соняшник врожаю 2013 р.) на суму 259 808 грн. 15 коп. 25.09.2013 р. відповідачем ще було поставлено позивачу товару на суму 64 721 грн. 00 коп. 26.09.2013 р. відповідачем поставлено позивачу товару на суму 64 885 грн. 70 коп., а 20.10.2103 р. - на суму 35084 грн. 15 коп., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, відповідачем було поставлено відповідачу товар своєчасно, тобто до 24.09.2013 р., на суму 259 808 грн. 15 коп., а із простроченням поставки на суму 164 690 грн. 85 коп. Всього відповідачем було поставлено позивачу товару на суму 424 499 грн. 00 коп. Зазначена сума була сплачена позивачем відповідачу за отриманий товар. Зазначене підтверджується видатковими накладними, платіжними документами та актом звірки.

Залишок товару на суму 1 100 501 грн. 00 коп. відповідачем позивачу не поставлено.

Претензію позивача щодо поставки залишку товару та сплати штрафних санкцій відповідачем виконано не було.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо своєчасної та у повному обсязі поставки соняшника врожаю 2013 року. Як встановлено судом, відповідачем було поставлено позивачу на виконання умов договору (у т.ч. специфікації № 1) товару на суму 424 499 грн. 00 коп., з яких на суму 164 690 грн. 85 коп. товар було поставлено із простроченням платежу. Товар на суму 1 100 501 грн. 00 коп. відповідачем позивачу не поставлено.

При цьому, при визначенні моменту прострочення відповідачем поставки товару, суд враховував п. 3 специфікації № 1 до договору та положення п. 1.4 та п. 4.1 договору поставки, згідно яких моментом виконання зобов'язання продавця з передачі товару є момент вручення товару покупцю, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на екземплярі належним чином оформленої видаткової накладної. Передача товару покупцю підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на на екземплярі належним чином оформленої видаткової накладної.

Посилання відповідача у відзиві щодо того, що у самому договорі відсутні будь-які терміни поставки, а у специфікації № 1 вказаний інший товар, а саме: соняшник врожаю - 2012 року, судом до уваги не приймаються, оскільки, як вже зазначалось, згідно умов договору поставки та специфікації № 1 до нього, специфікація є невід'ємною частиною договору, у п. 3 якої сторони узгодили строк передачі товару до 24.09.2013 р., а у найменуванні товару саме у специфікації помилково було зазначено рік врожаю соняшника « 2012 р.», замість « 2013 р.». Домовленість сторін щодо поставки соняшника врожаю 2013 року підтверджується договором поставки та видатковими і товарно-транспортними накладними.

Приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 549 Цивільного кодексу України:

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 6.2 договору, у разі невиконання (неналежного виконання) продавцем своїх зобов'язань з передачі товару, продавець сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості не переданого чи несвоєчасно переданого товару за кожен день прострочки виконання зобов'язання, а також штраф у розмірі 10% від вартості недоотриманого товару.

Враховуючи неналежне виконання продавцем своїх зобов'язань з передачі товару позивачу, перевіривши розрахунки сум неустойки та штрафу, здійснені позивачем, суд визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 200 132 грн. 66 коп. неустойки за порушення виконання зобов'язання в розмірі 0,1 % від вартості непереданого чи несвоєчасно переданого товару за кожен день прострочки виконання зобов'язань та 110 050 грн. 10 коп. штрафу від вартості недоотриманого товару.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо обмеження застосування умов договору про стягнення пені, у розмірі, що перевищують подвійну облікову ставку НБУ і подвійне стягнення пені за одне й те саме правопорушення, з наступних підстав.

В даному випадку, відповідно до п. 6.2 договору, з відповідача підлягає стягненню саме неустойка та штраф, а не подвійне стягнення пені.

До того ж, обмеження щодо застосування штрафних санкцій у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, передбачено саме за порушення грошових зобов'язань. В даному випадку, відповідачем порушені не грошові зобов'язання, а зобов'язання саме з поставки товару (тобто негрошові зобов'язання).

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу можливо встановити в укладеному сторонами договорі. В цьому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 200 132 грн. 66 коп. неустойки за порушення виконання зобов'язання в розмірі 0,1 % від вартості непереданого чи несвоєчасно переданого товару за кожен день прострочки виконання зобов'язань та 110 050 грн. 10 коп. штрафу від вартості недоотриманого товару.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Олімп» (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, буд. 26, кв. 58, код ЄДРПОУ 22144975, р/р 2600030747601 в ПАТ «Банк КРЕДІТ-ДНІПРО» м. Дніпропетровськ, МФО 305749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД» (69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд.3, код ЄДРПОУ 36020655, р/р 26008962492009 у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851 ) 200 132 (двісті тисяч сто тридцять дві) грн. 66 коп. неустойки, 110 050 (сто десять тисяч п'ятдесят) грн. 10 коп. штрафу та 6 203 (шість тисяч двісті три) грн. 65 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2014 р.

Суддя О.І. Немченко